![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Питання. 1. Філософський аналіз конфлікту
1. Філософський аналіз конфлікту. 2. Соціально-історичні умови виникнення конфліктології як науки. 3. Об’єкт і предмет конфліктології. 4. Методи конфліктології. 5. Загальні задачі и мета конфліктології. 1.1. Основні теоретичні положення Психології конфлікту – відносно молода наука, яка вивчає теорію і практику прогнозування, профілактики, попередження і завершення різного роду конфліктів. В сучасному вигляді вона з’явилася лише в 50-х роках XX в. та розвивалась на теренах соціології конфлікту, психології особистості, соціальної психології, психології спілкування. Соціологія конфлікту орієнтована на аналіз соціальних конфліктів в контексті теоретичного аналізу суспільних стосунків. Представники соціології конфлікту: v Г.Спенсер, М.Вебер, Л.Гумплович (розглядали конфлікт як один із стимулів соціального розвитку); v Г.Зіммель (вивчав соціальний конфлікт); v Г.Парк (розробив «теорію соціальної взаємодії», в якій конфлікт виступав як один з основних чотирьох видів); v Р.Дарендорф (вивчав конфлікт як центральну категорію соціології, створив соціологічну концепцію, названу “теорію конфлікту”); v Л.Козер (автор наукової праці “Функції соціальних конфліктів”). Психологія конфлікту концентрує увагу на аналізі міжособистісних і внутрішньоособистісних протиріч і на питаннях прикладного характеру, пов’язаних із знаходженням психологічних засобів вирішення конфліктів. Представники психології конфлікту: Ø М.Шеріф (автор класичних психолого-експериментальних досліджень групової поведінки); Ø Д.Раппопорт, Р.Доз, Л.Томпсон (досліджували моделі поведінки в конфліктах); Ø К.Томас (досліджував п’ять основних типів поведінки в конфліктних ситуаціях); Ø М.Дойч, Д.Скотт, Д.Пруітт, Дж.Сімпсон (вивчали особливості комунікації між учасниками конфлікту). Конфлікти існували завжди, і перші спроби їх осмислення робились ще з часів глибокої давнини. Стародавні філософи вважали, що конфлікт існує всюди і незалежно від думок людей про нього. Весь світ переповнений суперечностями, з якими неминуче пов’язано життя природи, людей і навіть Богів. Протиріччя в природі, суспільстві, мисленні, зіткнення протилежних бажань і мотивів в душі людини, боротьба між людьми, суспільними класами, державами – все це було предметом роздумів філософів на протязі багатьох століть. Багато цікавих думок щодо цього можна знайти в роботах Ф. Бекона і Декарта, Локка і Канта, Гегеля і Маркса а також багатьох інших мислителів. Однак, сам термін «конфлікт» філософи не вживали, а розглядали його як прояв суперечності. Суперечність – це центральна категорія діалектики, сучасного філософського вчення про загальні категорії і закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Суперечність пов’язана з різноманіттям елементів єдиного цілого. Суперечність є особливим відношенням між цими елементами цілого. Між ними може виникати певна неузгодженість, невідповідність, оскільки абсолютно стійкої відповідності в жодному реальному предметі немає. Отже, суперечність носить універсальний характер, як і конфлікт, який в зв’язку з цим може бути представлений як момент загострення в розвитку суперечності. Таким чином, категорія суперечності пов’язана з вивченням джерела всякого руху, зміни і розвитку. З універсальністю суперечності пов’язаний і загальний характер конфлікту, який є одним із станів або властивостей суперечності. Про суперечності вчені розмірковували особливо багато в Нову добу, коли соціальні конфлікти сталі найгострішими. В наслідок цього утворилось два підходи до розуміння природи соціального конфлікту, які можна визначити як песимістичний і оптимістичний. 1. Песимістичний підхід найчіткіше описав англійський філософ Томас Гоббс (1588–1679) в книзі “Левіафан” (1651), в якій він негативно оцінював людську природу. Людина, вважав він, за своєю сутністю є істотою егоїстичною, заздрісливою і ледачою. Тому первинний стан людського суспільства він оцінював як “війну всіх проти всіх”. Негативно оцінюючи людську природу, Т. Гоббс бачив єдиний спосіб подолання людей – застосування державного насильства. 2. Оптимістичний підхід представлений французьким філософом Жан-Жаком Руссо (1712–1778), який, на відміну від Гоббса, вважав, що людина по своєю природою добра, миролюбна, створена для щастя. Джерелом конфліктів в сучасному суспільстві, на його думку, є недоліки в його організації, помилки і забобони людей і, насамперед, їх схильність до приватної власності. Найважливішим інструментом у відновленні природних для людей стосунків миру і згоди Ж.-Ж.Руссо вважає демократичну державу, яка ґрунтується здебільшого на взаємній згоді і ненасильницьких методах. Оскільки конфлікти завжди пов’язані із зіткненням інтересів, поглядів і поведінки людей, то в процесі їх виникнення, розвитку і вирішення велику роль відіграє психологічний фактор. Тому, починаючи з 1960-х рр. почала швидко збільшуватися кількість психологічних робіт з цієї тематики. Психологія зосереджується переважно на дослідженні внутрішньоособистісних і міжособистісних суперечностей, хоча водночас вона вивчає психологічні аспекти міжгрупових зіткнень, наприклад, міжнаціональних конфліктів. Психологія вважає, що причиною зіткнень і конфліктної взаємодії є протилежно спрямовані мотиви, погляди, інтереси, які не можуть бути задоволені одночасно. Об’єктом психології конфлікту є саме соціальне життя, вся нескінчена різноманітність реальних, “живих” конфліктів: від дитячих сварок до світових воєн, якими наповнене суспільне життя минулого і теперішнього часу. Предметом вивчення психології конфлікту є загальні закономірності виникнення, розвитку і вирішення конфліктів, а також загальні принципи, методи та прийоми діяльності щодо управління конфліктом. Методи психології конфлікту можна описати за допомогою наступної таблиці (таб.1).
Таб.1. Методи дослідження психології конфлікту. Загальні цілі та задачі сучасної психології конфлікту: дослідження конфліктів, які є об’єктом вивчення науки, створення на цій основі конфліктологічної теорії, пропаганда конфліктологічних знань у суспільстві, створення системи конфліктологічної освіти та системи практичної роботи конфліктологів з прогнозування, попередження і вирішення конфліктів. 1.2. Контрольні питання 1. Коли виникла психологія конфлікту як самостійна теорія? 2. Дайте означення предмета і об’єкта психології конфлікту. 3. Охарактеризуйте основні етапи еволюції конфліктологічних поглядів в історії філософії. 4. Назвіть соціально-історичні і теоретичні передумови виникнення психології конфлікту. 5. Охарактеризуйте основні принципи і методи дослідження конфліктів. 6. Назвіть імена, з якими пов’язано становлення психології конфлікту як відносно самостійної дисципліни. 7. Опишіть проблеми сучасної психології конфлікту.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 815; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |