Питання. Феноменологія і аналіз конфлікту

Феноменологія і аналіз конфлікту

1. Поняття конфлікту, необхідні та достатні умови виникнення конфлікту.

2. Причини, наслідки і функції конфлікту.

3. Типологія конфліктів.

4. Аналіз структурних елементів конфлікту.

5. Співвідношення конфліктної ситуації та конфлікту.

6. Динаміка конфлікту.

2.1. Основні теоретичні положення

Конфлікт – це таке співвідношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується протистоянням протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів) і суджень (думок, поглядів, оцінок і таке інше).

Необхідними і достатніми умовами виникнення конфлікту є:

1) наявність у суб’єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів і думок;

2) стан протистояння між суб’єктами соціальної взаємодії.

Під функцією конфлікту розуміють роль, яку він виконує стосовно до суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп, організацій та індивідів.

Розрізняють явні і латентні (приховані) функції конфлікту.

Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з метою, яка проголошувалась і переслідувалась опонентами конфлікту.

Приховані функції конфлікту характеризуються наслідками, які з’ясовуються лише з часом, можуть виявитися несподіваними і не відповідають раніше проголошеним цілям і намірам учасників конфлікту.

І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними, тобто вони можуть мати двоякий характер.

Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, то говорять про функціональний (конструктивний) конфлікт; у протилежному випадку – це дисфункціональний (деструктивний) конфлікт, результати якого є негативними для його учасників або не такими, на які вони розраховували.

Найпоширеніші класифікації конфліктів ґрунтуються на таких критеріях, як:

1) характер об’єкту конфлікту;

2) сторони конфлікту;

3) характер потреб, незадоволення яких спричинило конфлікт;

4) спрямованість конфлікту;

5) тимчасові параметри конфлікту;

6) результативність конфлікту.

За характером об’єкту виділяють два види конфліктів:

· реалістичні – вирішення яких веде до досягнення якого-небудь результату;

· нереалістичні – в яких об’єкт неможливо відділити від самого конфлікту, він співпадає з ним. Так, існують випадки, коли конфлікт виникає виключно через бажання проявити власні агресивні імпульси. При цьому сам предмет, на який він спрямований, не має значення, він вибирається абсолютно спонтанно.

Нереалістичний конфлікт обумовлений необхідністю розрядки напруженого емоційного стану для одного або для обох супротивників. Як тільки розрядка агресії відбулася, конфлікт, зазвичай, швидко закінчується.

Залежно від сторін, конфлікти діляться на:

· внутрішньоособистісні;

· міжособистісні;

· групові.

В аспекті задоволення потреб, блокування яких спричинило конфлікт, вони можуть поділятись на:

· матеріальні;

· статусно-рольові;

· духовні.

За спрямованістю конфлікти підрозділяються на:

· горизонтальні, що виникають між діловими партнерами, колегами по роботі, подружжям;

· вертикальні – між підлеглими і керівництвом, батьками і дітьми.

За часовими параметрами конфлікти підрозділяються на:

· короткочасні;

· швидкоплинні;

· тривалі, які продовжуються іноді роками і десятиріччями, і нерідко відбуваються на державному, національному, релігійному рівнях.

І, нарешті, за критерієм результативності конфлікти діляться на два типи:

· конструктивні, нормальні, позитивні, при яких групи зберігають свою цілісність, а стосунки між членами групи – характер співпраці, кооперації;

· деструктивні, патологічні, негативні, коли взаємини між людьми набувають нецивілізованої форми, характеру протистояння, боротьби, що веде навіть до руйнування і розпаду організації.

Причини конфліктів можна згрупувати наступним чином.

1. Суперечність інтересів як фундаментальна причина конфліктів. Будь-яке явище тільки тоді стає причиною конфлікту, коли, по-перше, воно виступає для суб’єктів суперечності як потреба і, по-друге, коли виникає дефіцит цих явищ. Причому, причиною конфлікту є тільки усвідомлена потреба, яка виступає як інтерес.

2. Об’єктивні чинники виникнення конфліктів. Більш конкретно пояснити роль, значення і механізм впливу об’єктивних чинників на виникнення конфліктів можна на прикладі виробничої сфери життя людей і, зокрема, на такому її рівні, як організація. Сучасна конфліктологія виділяє наступні об’єктивні причини конфлікту в організаціях:

· обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу;

· взаємозалежність відповідальності і завдань;

· неузгодженість цілей різних груп працівників;

· погані комунікації;

· нечіткий розподіл прав і обов’язків;

· некомпетентність, невідповідність посаді;

· надмірна завантаженість співробітників, що перевищує особистісні можливості;

· несприятливий стиль керівництва;

· погані умови праці;

· інновації, нововведення на виробництві;

· недостатня розробленість правових норм і процедур;

· слабка розробленість етичних нормативів і відсутність комітетів або комісій з етики.

3. Особистісні чинники виникнення конфліктів. Серед особистісних елементів конфлікту насамперед слід назвати:

· основні психологічні домінанти поведінки: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби;

· риси характеру і тип особистості;

· установки особистості;

· неадекватні оцінки у сприйнятті;

· манера поведінки;

· етичні цінності.

Відмінності в цих характеристиках людей, їх неспівпадіння або протилежно спрямований характер можуть бути підставою для конфлікту.

Причини конфліктів реалізуються в конкретних конфліктних ситуаціях і їх усунення є необхідною умовою вирішення конфлікту.

Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, які пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії і створюють ґрунт для реальної суперечки.

Співвідношення причин конфлікту, конфліктної ситуації і конфлікту можна зобразити у вигляді наступної схеми (рис.1).

Рис.1. Співвідношення причин конфлікту, конфліктної ситуації і конфлікту.

Під структурою будь-якого об’єкту розуміють сукупність його частин, елементів, а також зв’язки і стосунки між ними, що забезпечують його цілісність. Основними елементами конфліктної взаємодії є:

1) об’єкт і предмет конфлікту. Цінність, з приводу якої виникає зіткнення інтересів, називається об’єктом конфлікту. На відміну від цього, предметом конфлікту є ті суперечності, які виникають між взаємодіючими сторонами і які вони намагаються вирішити за допомогою протистояння.

2) учасники конфлікту – суб’єкти соціальної взаємодії, які знаходяться в стані конфлікту, або люди, що явно чи приховано підтримують конфліктуючі сторони.

3) соціальне середовище, умови конфлікту. Поняттям середовища визначається тим ґрунтом, на якому виникає і розвивається конфлікт. З точки зору рівнів соціальної системи розрізняють мікро- і макросередовище конфлікту. За природою компонентів можна виділити три види середовища конфлікту: фізичне, суспільно-психологічне і соціальне.

4) суб’єктивне сприйняття конфлікту або образ конфліктної ситуації – відображення предмету конфлікту в свідомості суб’єктів конфліктної взаємодії.

5) мотиви конфлікту – це внутрішні сили, які підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту (мотиви виступають у формі потреб, інтересів, цілей, ідеалів, спрямувань).

6) позиції конфліктуючих сторін – це те, що проголошують конфліктанти один одному в процесі конфлікту або в переговорному процесі.

Динаміка конфлікту – це процес його зміни.

Будь-який конфлікт може бути представлений наступнимиетапами:

1) передконфліктна ситуація (латентний період);

2) відкритий конфлікт:

· інцидент (початок конфлікту);

· ескалація (розвиток конфлікту);

· завершення конфлікту;

3) післяконфліктний період.

Слід відзначити, що не завжди конфлікт проходить всі вказані стадії (латентну, відкриту і вирішальну), але послідовність стадій залишається незмінною.

Конфлікти мають як позитивні, так і негативні наслідки. Задача психології полягає в тому, щоб обмежити негативні, руйнівні наслідки, а позитивні спрямувати в русло подальшого розвитку взаємостосунків опонентів.

До позитивних наслідків конфлікту можна віднести:

1) регулятивно-розвиваючий – відкриває дорогу інноваціям, запобігає застою;

2) інформаційно-об’єднуючий – люди пізнають один одного, стимулюється рефлексія і розуміння;

3) стимулювання активності – знімається “синдром покірливості”;

4) стимулювання особистісного росту – збільшується відчуття відповідальності і усвідомлення особистісної значущості, стимулюється самопізнання і самореалізація;

5) психотерапевтичний – конфлікт дає можливість виходу з дискомфортного стану, знімає напруженість;

6) діагностичний і пояснюючий – дає можливість прояснити ситуацію, виявити позитивні і негативні якості людей.

До негативних наслідків конфлікту можна віднести:

1) встановлення стереотипів і руйнівних форм самореалізації шляхом маніпулятивного самоствердження і досягнення бажаного “в обхід”;

2) погіршення психологічного клімату в колективі і руйнування міжособистісних стосунків;

3) зниження привабливості праці і, як наслідок, зниження працездатності;

4) неадекватність у сприйнятті проблеми і учасників конфлікту;

5) виникнення неадекватних психологічних захистів;

6) зниження можливості співробітництва і партнерства;

7) нарощування конфронтації, яка затягує людей в боротьбу за перемогу, а не за вирішення проблеми і досягнення компромісу;

8) збільшення матеріальних і емоційних затрат на вирішення проблем.

2.2. Контрольні питання

1. Дайте визначення конфлікту.

2. Які функції виконує конфлікт?

3. Сформулюйте необхідні і достатні умови виникнення конфлікту

4. Дайте означення основних структурних елементів конфлікту: “сторони конфлікту”, “предмет і об’єкт конфлікту”, “образ конфліктної ситуації”, “мотиви конфлікту”, “позиції конфліктуючих сторін”.

5. Опишіть класифікацію конфліктів.

6. Дайте означення фундаментальної причини конфліктів.

7. Класифікуйте причини конфліктів.

8. Дайте означення поняттям “конфліктна ситуація” і “інцидент”.

9. Опишіть позитивні наслідки конфліктів.

10. Опишіть негативні наслідки конфліктів.

Дата добавления: 2015-05-22