Питання. Конфлікт і особистість

Конфлікт і особистість

1. Особливості внутрішньоособистісного конфлікту.

2. Форми прояву внутрішньоособистісних конфліктів.

3. Методи вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів.

4. Види внутрішньоособистісного конфлікту.

5. Конфліктність та конфліктні типи поведінки.

3.1. Основні теоретичні положення

Носієм внутрішньоособистісного конфлікту є окрема особа. Зміст цього конфлікту виражається в гострих негативних переживаннях людини, породжених її суперечливими прагненнями. Ці конфлікти за своєю природою і змістом викликаються суперечливістю мотивів, інтересів, цінностей і самооцінок особистості і супроводжуються емоційною напругою і негативними переживаннями ситуації, що склалася. Як і всякий інший конфлікт, він може носити і деструктивний, і конструктивний характер, тобто мати як позитивні, так і негативні наслідки для людини.

В загальній формі внутрішньоособистісний конфлікт можна сформулювати як проблему між існуючим, актуальним станом суб’єкта і його бажаним станом, між реальністю і можливістю, актуальним і потенційним. В його основі можуть лежати найрізноманітніші внутрішньоособистісні причини, наприклад:

1) суперечність потреб;

2) суперечність між внутрішньою потребою і соціальною нормою;

3) суперечність між різними ролями індивіда;

4) складність вибору між різними варіантами поведінки.

Для внутрішньоособистісного конфлікту характерні наступні особливості.

1. Незвичайність з точки зору структури конфлікту. Тут відсутні суб’єкти конфліктної взаємодії у вигляді окремих особистостей або груп людей.

2. Специфічність форм перебігу. Такий конфлікт протікає у вигляді важких переживань і супроводжується специфічними станами: страх, депресія, стрес.

3. Латентність. Внутрішньоособистісний конфлікт не завжди легко розпізнати. Часто людина сама не усвідомлює, що знаходиться в стані конфлікту, а іноді може приховувати його за ейфорійним настроєм або активною діяльністю.

Форми прояву внутрішньоособистісних конфліктів:

1) неврастенія – пригнічений настрій, зниження працездатності, поганий сон, головні болі, неадекватна реакція по відношенню до сильних подразників, дратівливість;

2) ейфорія – прояв радості, неадекватної до ситуації, “сміх крізь сльози”;

3) регресія –, примітивні та інфантильні форми поведінки, відхід від відповідальності;

4) проекція – критика інших (причому, можливо необґрунтована), приписування іншим негативних якостей;

5) номадизм – часта зміна місця проживання, роботи, сімейного стану;

6) раціоналізм – самовиправдання власних дій.

Для вирішення внутрішніх конфліктів важливо: по-перше, встановити факт такого конфлікту; по-друге, визначити тип конфлікту і його причину і, по-третє, застосувати певний метод вирішення.

Методи вирішення внутрішньоособистісних конфліктів:

1) компроміс – вибір на користь певного варіанту і його реалізація з одночасною відмовою від інших альтернатив;

2) відхід – відмова від вирішення проблеми;

3) переорієнтація – зміна домагань стосовно об’єкта, який спричинив внутрішній конфлікт;

4) сублімація – перенесення психічної енергії в інші сфери діяльності (творчість, спорт, музика і т. ін);

5) ідеалізація – втеча від реальності, фантазування, мрії;

6) витиснення – блокування відчуттів, бажань, прагнень;

7) корекція – зміна Я-концепції в напрямку адекватного сприйняття себе.

Подібно до того, як існують численні підстави класифікації конфліктів взагалі, є різні підстави і для виділення видів внутрішньо особистісних конфліктів зокрема.

Достатньо повна класифікація внутрішньоособистісних конфліктів міститься в роботі А.Я. Анцупова і А.І. Шипілова, які запропонували взяти за основу класифікації ціннісно-мотиваційну сферу особистості. Залежно від того, які сторони внутрішнього світу людини вступають у конфлікт, вони виділяють наступні його види:

1. Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт між несвідомими прагненнями, між прагненнями до володіння і безпеки, між двома позитивними тенденціями (ситуація буриданового віслюка).

2. Етичний конфлікт, який часто називають моральним або нормативним конфліктом. Це конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами і особистими прив’язаностями.

3. Конфлікт нереалізованого бажання, або комплексу неповноцінності. Це конфлікт між бажаннями людини і дійсністю, яка блокує їх задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між «хочу бути таким, як вони» і неможливістю це бажання реалізувати. Такий конфлікт може виникнути в результаті фізичної неможливості людини здійснити це прагнення. Наприклад, через незадоволеність своєю зовнішністю або фізичними даними.

4. Рольовий конфлікт. Він виражається в переживаннях, пов’язаних з неможливістю одночасно реалізувати декілька ролей (міжрольовий внутрішньо особистісний конфлікт), а також з неузгодженістю вимог, що висуваються самою людиною до виконання однієї ролі (внутрішньорольовий конфлікт).

5. Адаптаційний конфлікт. Цей конфлікт виникає при порушенні рівноваги між суб’єктом і навколишнім середовищем, тобто при порушенні процесу соціальної або професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами, які ставить до людини реальність, і можливостями самої людини (професійними, фізичними, психічними).

6. Конфлікт неадекватної самооцінки виникає через розбіжність між амбіціями людини і її оцінкою своїх можливостей. Результатом цього є підвищена тривожність, емоційна напруга і різного роду зриви.

7. Невротичний конфлікт – характеризується високою напруженістю і протистоянням внутрішніх сил і мотивів людини і існує протягом тривалого часу.

Під конфліктністю особистості розуміється її інтегральна якість, що відображає частоту та тривалість перебування людини в різних міжособистісних конфліктах. При високому рівні конфліктності людина стає постійний ініціатором напружених стосунків з оточенням незалежно від того, чи передують цьому проблемні ситуації. Конфліктність особистості визначається комплексною дією психологічних факторів (темперамент, рівень агресивності, психологічна стійкість, акцентуації характеру тощо), соціально-психологічних факторів (соціальні установки і цінності, ставлення до опонента, спрямованість у взаємодії «на себе», компетентність у спілкуванні тощо) і соціальних факторів (умови життя і діяльності, можливість релаксації, соціальне оточення, загальний рівень культури, можливість задоволення потреб тощо).

На поведінку людини в конфліктній ситуації впливає стан стресу. Психологічні фактори, які нормалізують стан стресу: розуміння, що життя – це змагання з самим собою, а не з оточуючими, зміна ставлення до ситуації, зменшення обсягу і значущості інформації, що переробляється за добу, зниження рівня домагань, зменшення потреби в зовнішніх оцінках і т. ін.

Психологічна стійкість людини залежить від стану її здоров’я, а також від здатності і бажання глибоко проникати в суть справи, що дає можливість пояснити і прогнозувати події, зменшувати стресові і конфліктні ситуації.

3.2. Контрольні питання

1. Дайте визначення внутрішньоособистісному конфлікту.

2. Дайте характеристику особливостей внутрішньоособистісного конфлікту.

3. Дайте характеристику форм прояву внутрішньоособистісного конфлікту.

4. Які існують методи вирішення внутрішньоособистісного конфлікту?

5. Опишіть види внутрішньоособистісного конфлікту.

Дата добавления: 2015-05-22