Питання. Теорія і практика завершення конфліктів

Теорія і практика завершення конфліктів

1. Конструктивне вирішення конфліктів.

2. Критерії завершення конфліктів.

3. Умови та фактори конструктивного вирішення конфлікту.

4. Стратегія та методи вирішення конфліктів.

5. Передумови участі та результативність третьої сторони у врегулюванні конфліктів.

9.1. Основні теоретичні положення

Важливим етапом управління конфліктом є його завершення. Далеко не всі конфлікти можливо попередити, тому важливо вміти конструктивно вийти з них.

Завершення конфлікту – полягає в закінченні конфлікту. Основні форми завершення конфлікту: вирішення, регулювання, затухання, ліквідація, переростання в інший конфлікт.

Вирішення конфлікту – це сумісна діяльність учасників конфлікту, спрямована на призупинення протидії і вирішення проблеми, яка привела до зіткнення.

Регулювання конфлікту відрізняється від вирішення тим, що в призупиненні протидій опонентів бере участь третя сторона.

Затухання конфлікту – це тимчасове припинення протидії опонентів при збереженні основних ознак конфлікту: протиріччя і напружених стосунків. Конфлікт переходить з явної форми в приховану.

Ліквідація конфлікту – це вплив, в результаті якого ліквідуються основні структурні елементи конфлікту.

Переростання в інший конфлікт трапляється тоді, коли у стосунках сторін виникає нове, більш значуще протиріччя і змінюється об’єкт конфлікту.

Критерії завершеності конфлікту:

1) припинення протидії;

2) ліквідація травмуючи факторів;

3) досягнення цілі хоча би однією із конфліктуючих сторін;

4) зміна позицій опонентів;

5) формування навички активної поведінки в аналогічних ситуаціях у майбутньому.

Умови конструктивного вирішення конфлікту:

1) припинення конфліктної взаємодії;

2) пошук загальних цілей та інтересів;

3) зменшення рівня негативних емоцій;

4) зміна ставлення до опонента;

5) об’єктивне обговорення проблеми;

6) вибір оптимальної стратегії вирішення конфлікту.

На результативність завершення конфлікту впливають наступні фактори:

1) фактор часу і своєчасності;

2) фактор третьої сторони;

3) фактор рівноваги сил, культури;

4) фактор єдності цінностей, досвіду і стосунків.

Основні стратегії завершення конфлікту: суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування і відхід від проблеми.

Врегулювання конфліктів за участю третьої сторони – це специфічний вид діяльності, який називається медіацією. Третя сторона може сама втручатися в конфлікт, а може врегулювати його на прохання учасників. В залежності від гостроти конфлікту, значущості проблеми і особливостей опонентів медіатор може реалізовувати один з п’яти типів урегулювання і відповідно виступати як: суддя, арбітр, посередник, помічник, спостерігач.

Третя сторона зазвичай сприятливо впливає на завершення конфлікту. Ефективність медіації залежить від особистості медіатора, особливостей конфлікту і опонентів, а також від вибраних тактик і технік впливу на опонентів. Принципи посередницької діяльності:

1) нейтральність стосовно опонентів;

2) безоцінкова позиція;

3) конфіденційність;

4) процедурний характер діяльності;

5) стимулювання співробітництва;

6) робота з процесом, а не з рішенням.

9.2. Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттю “завершення конфлікту” і охарактеризуйте основні форми завершення конфлікту.

2. За якими критеріями оцінюється завершеність конфлікту?

3. За яких умов можливе конструктивне вирішення конфлікту?

4. Охарактеризуйте фактори, які впливають на результативність завершення конфлікту.

5. Опишіть основні стратегії завершення конфлікту.

6. Дайте означення поняттю “медіаторство”.

Дата добавления: 2015-05-22