Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психологічні типи керівників





Поняття «тип» (з грецької «відбиток», «форма») визначається як людина, що наділена характерними властивостями, як яскравий представник певної групи людей. Тип керівника — особистість, яка в узагальненій формі втілює певні характерологічні властивості (суспільна скерованість особистості, «потаємне» «Я» і стереотипи поведінки).

На формування типу керівника впливають такі чинники: політична система суспільства; виробничі відносини; загальнолюдські цінності; цінності певного суспільства, які становлять мораль; психофізіологічна природа людини; національний менталітет.

Тип поведінки керівника є суттєвим чинником впливу управлінського стилю на якість і ефективність роботи організації. К.-Г. Юнг залежно від способів сприймання інформації й процесу прийняття рішень виокремлює чотири типи особистості:

1. Ті, що думають свідомо. Люблять порядок, чіткість і контроль, надають перевагу короткочасним програмам і приймають стандартні рішення.

2. Ті, що думають інтуїтивно. Вони більш схильні до довгострокового планування, виявляють нахили до інновацій, сміливо йдуть на ризик.

3. Ті, що відчувають свідомо. Привабливими вважають короткочасні програми, особливу увагу приділяють людському чиннику.

4. Ті, що відчувають інтуїтивно.Покладаються на інтуїцію, уникають правил, їх приваблюють довгострокові цілі й проблеми, що вимагають нестандартних рішень.

Залежно від дій керівника у конфліктній ситуації, виділяють такі типи: конкуруючий, компромісний, той, що пристосовується, уникає і співпрацює.

Інші дослідження стверджують, що в управлінській культурі наявні чотири основних типи керівників:

1. “Майстри”. Дотримуються традиційної системи цінностей. Їм буває керувати складними і мінливими організаційними системами.

2. “Борці з джунглями”. Пристрасно прагнуть до влади. Колег по роботі сприймають як конкурентів або ворогів, а підлеглих — як засіб боротьби за владу. Виокремлюють два підтипи — “леви” і “лисиці” .

3.“Люди компанії”. Ідентифікують себе зі своєю організацією. Підпорядковують себе іншим, дбаючи більше про безпеку, ніж про успіхи. Найбільш творчі з них створюють у компанії доброзичливу атмосферу; в умовах жорсткої конкуренції неспроможні успішно налагоджувати справи.

4. “Гравці”. Робота для них як своєрідна гра, люблять ризикувати, але обґрунтовано, схильні до нововведень.

Ю. Красовський виокремлює дві групи типів керівників:

1. “Опорні” — співробітники, які становлять ділову основу організації. До них належать типи “творець” і “незамінний”, які є ядром організації, забезпечують активність її функціонування.

2. “Ажурні” — “прикраса” організації, створюють фон, однак ніколи не стануть опорою підрозділу або організації. До цієї групи належать: “мораліст”, “дилетант” ереться за будь-яку справу, незважаючи на відсутність знань, досвіду для їх здійснення); “скептик” (недовіра до всього, сумніви у всьому); “попелюшка” (слухняні виконавці, яким нерідко доводиться братися за чорну, невдячну роботу; “себелюбець” (має загострене почуття гонору, дуже активний); “діловий” (прагматичний, відсутнє відчуття перспективи); “гравець” (Його інтереси і мотиви нестійкі та вибіркові. За жорсткого контролю і відповідальності йому під силу складні завдання, він бере активну участь у життєдіяльності організації); “енергійний”; “архіваріус” (надзвичайно педантичний і скрупульозний, неухильно виконує інструкції, робить роботу, яка для інших є важкою і нецікавою.



В управлінській практиці поширені й такі типи керівників:

“штабісти” (дисципліновані, вміють діяти згідно із законом, функціонально мислять; проте не схильні до самостійних рішень в екстремальних ситуаціях, ризику, відповідальності тощо;

− “борці за справедливість”. Виявляють ініціативу, добропорядність, принциповість, професіоналізм у роботі. Попри певну зовнішню схожість суттєво відрізняються від “скандалістів”, у яких завищений рівень домагань за недостатності кваліфікації та здібностей;

“орачі”. Ретельно виконують свої службові обов'язки, кар'єра для них — не самоціль, а моральне заохочення часто важить більше, ніж матеріальне;

“імітатори”. Потрапивши на керівну посаду випадково або завдяки зв'язкам, вони імітують бурхливу діяльність, оточують себе “привілейованими”, виявляють надмірну активність. Здебільшого їм не вистачає професійної, ділової компетентності.
Незалежно від домінування ознак, на підставі яких можна зарахувати керівників до певного психологічного типу і які визначають стиль їх роботи, кожен із них повинен бути наділений якостями, без яких неможливо вибудувати стратегію своєї поведінки й управлінську кар'єру. До таких якостей належать:

1. Історія. Допомагає максимально використову-вати минулий досвід в управлінській діяльності, у виробленні власного стилю керівництва і типу поведінки.
2. Аналіз. Дає змогу спостерігати й оцінювати справи у певний момент. Для цього керівникові необхідно немало знати, спиратися на якомога ширшу інформацію, бути високорозвиненою особистістю.
3. Передбачення. Озброює відчуттям певності перспектив розвитку, правильності обраного типу поведінки. Однак без усвідомлення уроків історії й аналітичних навиків досягти цього неможливо. Урахування цих чинників є запорукою опанування керівником культури управління, допомагає виробити в собі необхідну для будь-якої управлінської діяльності рису — почуття відповідальності.





Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1742; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.002 сек.