Свідомість та її суттєві ознаки

Найперша ознака свідомості - бути суб. реальністю. Для суб. реальності харним є те, що її формоутворення зовсім позбавленні просторових і б-я предметних властивосте. Ідея води ні мокра ні холодна, від думки про халву - не стане солодко в роті, - усі вони ідеальні. Ідеальне - це заг. форма існування свідомості як суб. реальності. У такий спосіб суб’єкт репрезентує у собі і для себе б-я іншу діяльність. Суб’єкт здатний ущільнювати наявні в бутті смисли і усвідомлювати їх у вигляді знання про властивості речей, цілісного образу якоїсь ситуації. Ще Аристотель дійшов до висновку, що душа - це здатність бачити в природі те, чого в ній немає, але проти чого вона не заперечує. Те, що природа „не заперечує” проти змісту свідомості, означає його узгодженість з об’єктивним станом речей. Свідомість, попри свою приналежність суб’єктові, залишається виміром буття. Через свого суб’єкта - конкретну людину, або людську спільноту, свідомість прилучена до світу.

Свідомість є функцією всієї життєдіяльності суб’єкта. Одна з головних ф-й свідомості - забезпечення здійснення людиною предметно-перетворювальної діяльності. Змінюючи дане природою, людина відкриває приховані властивості речей, дає грунт для узагальнюючої дії свідомості. Свідомість також стимулює людину до здійснення певної дії, тобто виконує щодо людини конструктивну, діяльнісно-творчу функцію. І в позитивно-творчому, і в негативно-стримуючому плані свідомість виявляє себе я активна сила суб’єкту. Активність - третя суттєва ознака свідомості. 4 ознака свідомості - комунікативність, яка є продовженням активної свідомості. Коммунікативність свідомості полягає в тому, щоб бути забезпеченим достотного спілкування людей. Комунікація здійснюється як смисловий зв’язок між двома суб’єктами, коли учасники спілкування визнають один одного за суб’єктів. Загальною формою вияву такого визнання є розуміння.

Діючи як універсальний засіб спілкування, свідомість виявляє здатність бути механізмом накопичення, трансляції і перетворювання смислів. Осмисленість - це п’ята суттєва ознака свідомості. шоста ознака С- це її системність.

Свідомість в широкому значенні цього слова є сферою людської духовності, яка включає в себе світ думок, світ почуттів і волю. Людина є єдиною істотою на Землі, якій притаманна свідомість, духовне життя. Джерело свідомості коріниться в особливостях людського буття у світі.

Людина здійснює свій зв'язок зі світом в трьох формах — практичній, пізнавальній і духовно-практичній. Вона не просто пристосовується до навколишнього середовища (як природного, так і соціального), але й активно перетворює, освоює світ і опановує його закони. Таке активне опанування світом як об'єктом відбувається в формі практичної діяльності (матеріально-предметного перетворення дійсності) і теоретичної, пізнавальної діяльності, засобом і вищою формою якої є мислення. Пізнавальна діяльність, і зокрема мислення, спрямовані на нейтральне, суто об'єктивне зображення світу і людини (людина так само може розглядатися по аналогії з об'єктом зовнішньої дійсності). Проте людська духовна активність не обмежується лише спрямованістю на об'єкт, на реальність «поза себе». «Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?» (mb., 16, 26). Є й інша форма ідеальної діяльності, яка спрямована саме на перебудову людської душі. Це — духовно-практична діяльність, ціннісна форма свідомості. Людську свідомість не можна ототожнювати тільки зі знанням, з пізнанням, мисленням. За своєю сутністю свідомість є здатністю людини не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом і суб'єктивним значенням, співставляти свої знання з цілями власного існування, оцінювати світ не лише в його об'єктивних характеристиках, а як світ свого життя. Свідомість є усвідомленням своїх вчинків, їх наслідків, вона нерозривно пов'язана з совістю, з відповідальністю людини за свої стосунки зі світом природи і світом людей.

Отже, свідомість, з одного боку, є формою об'єктивного відображення, формою пізнання дійсності як незалежної від людських прагнень та інтересів. Результатом і метою свідомості як пізнавальної діяльності є отримання знань, об'єктивної істини. З другого боку, свідомість містить в собі прояв суб'єктивного відношення людини до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою духовно-практичного, ціннісного відношення до світу є осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів людським інтересам та потребам, сенсу власного життя. Якщо мислення, пізнавальна діяльність потребує здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагає особистих зусиль, власних роздумів і переживання істини.

У самому загальному вигляді свідомість можна охарактеризувати як людську здатність суб’єктивного (внутрішнього духовно-інтелектуального) засвоєння зовнішнього світу і самого себе.

Історія філософії демонструє два основних способи дослідження свідомості:

а) опис феномену свідомості, тобто опис заходів, за допомогою яких предмети дані у свідомості (виділення в акті свідомості окремих послідовних етапів);

б) пояснення самого феномену свідомості, тобто того, як можлива сама свідомість (чому і як виникає суб’єктивний зв’язок людини із зовнішнім світом і з собою).

Визначальною умовою появи індивідуальної свідомості стає формування самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе як чуттєвої, мислячої і діючої істоти; розуміння власного“Я”. Таким чином людина виділяє себе зі світу природи та зі співтовариства інших людей. І завдяки цьому вона здатна пізнавати навколишній світ — “не-Я”. Питання про природу “Я” залишається відкритим. Відповіді на нього наведені у вигляді версій: природа “Я” божественна, соціальна та ін.

Філософи оцінюють наявність феномену свідомості у людини суперечливо: як велике диво і як велике випробування. Справа в тому, що завдяки свідомості людині дані не тільки радощі, але й страждання її буття в цьому світі. Ця обставина спонукає деяких людей звертатися до спокуси підміни пошуків реальних рішень проблем свого буття штучно викликаними змінами станів своєї свідомості.

Дата добавления: 2015-05-08