Тема 1. Психологія як наука. її предмет і завдання

Зміст понять "психологія", "галузі психології", "психологія інженерна", "психологія пожежна", "психологія військова", "психологія праці", "методи дослідження психології".

Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології. Психологія екстремальних професій. Основні розділи психології як науки. Категорії і поняття психології. Психологічні методи дослідження.

Психологія (від грец. псюхе - душа і логос - вчення) - наука про психіку живих істот, про психічні процеси і властивості, психічну діяльність людини. Вона розглядає цю діяльність як функцію мозку, що полягає у відображенні ним об'єктивної дійсності і регуляції стосунків живої істоти із середовищем. Це наука про душу, свідомість, поведінку та об'єктивні закономірності прояву і механізми психіки.

З давніх-давен потреба суспільного життя змушувала людину розрізняти і враховувати особливості психічного складу людей. Ще філософи Давньої Греції: Демокрит, Платон, Аристотель - заклали перші камені у фундамент багатьох дисциплін. Грецькі філософи загалом розглядали душу, як щось оживляюче (подих, життя) і вважали, що вона є не лише в людини. Так, Фалес із Мілета, який жив на межі VII й VI століть до Різдва Христова, вважав, що душа є в магніту, оскільки він приводить у рух залізо. Душа в розумінні Фалеса є щось вище, що керує іншими формами існування. Демокрит (460-360 рр. до Христа) сприймали душу, як матерію, лише тоншу від тої, з якої побудоване тіло. Платон (427-347 рр. до Христа) на противагу філософам-натуралістам стверджував, що душа, як безмежно досконаліша від тіла субстанція, незалежна від тіла. "Людина - це душа, яка володіє тілом, як стерновий, який керує кораблем, чи вершник - конем" [26, 70].

Великий Аристотель, який жив у 384-322 роках до Христа написав трактат "Про душу", його часто називають першим підручником з психології. Він прийняв твердження свого вчителя, що душа - це джерело руху для тіла, вона оживляє його, але не є субстанцією, відірваною від тіла, як вважав Платон, не є вона і тілом, як стверджував Демокрит. За Аристотелем, душа не може існувати без тіла, а тіло не може виконувати свої функції без души, яка його оживляє.

(Таким чином, перший етап розвитку психологічної науки, можна визначити як науку про душу, коли існуванням душі пояснювали всі явища в житті людини.

Другий етап розвитку психології починається в XVII ст., у зв'язку з розвитком природничих наук. Здатність мислити, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною за собою і опис фактів. Тому психологію у цей період можна назвати наукою про свідомість.

Третій етап починається у XX ст. Завданням психології було спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінкою, вчинками, реакцією людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались - це була психологія як наука про поведінку людини. Четвертий етап характеризується закономірним осмисленням теорії відображення, а психологія визначається як наука, яка вивчає факти закономірності та механізми психіки.

Знання у психології складалися і розширювалися завдяки зв'язкам її з іншими науками - природничими, соціальними, психологічними.

Великий вплив на становлення психології, як науки мали еволюційні ідеї великого дослідника Ч. Дарвіна, саме вони дозволили з'ясувати роль психіки у процесі пристосування живих істот до умов середовища, що змінюються, зрозуміти виникнення вищих форм психічної діяльності з нижчих. Еволюційне вчення дало можливість зрозуміти, що психіка - це складний світ психічних явищ, відіграє велику роль у поведінці людини.

Після виходу книги І. Сєченова "Рефлекси головного мозку", у якій було доведено, що психічні явища такі ж природні, як і всі інші функції людського організму, вони не безпричинні, а є результатом рефлекторної діяльності нервової системи. Рефлекторна теорія отримала подальший розвиток у вченні І. Павлова, працях О. Ухтомського, М. Бернштейна та ін. Таким чином, психологія як самостійна наука у своєму розвитку має міцну природничонаукову основу.

Психологічна наука дуже давня і дуже молода одночасно. З одного боку, вік її біля 2400 років. Перший систематичний виклад психологічних явищ був зроблений давньогрецьким ученим Аристотелем. Його і вважають фундатором психології. З іншого боку, власне наукове експериментальне дослідження психічних явищ та їх закономірностей почалося, по суті, із середини XIX ст., а власне наукова психологія почала складатися значно пізніше - на рубежі XIX і XX ст.

Предметом психології є об'єктивні закони психічної діяльності, її виникнення і розвитку, формування психічних властивостей людини. У дослідженнях Л,С. Виготського, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Б.Ф. Ломова, О.М. Леонтьєва, Г.С. Костюка, М.Г. Ярошевського були закладені методологічні основи сучасної наукової психології. Основними принципами психологічної науки є:

- принцип детермінізму, що розкриває причини формування психіки, закономірну зумовленість психічних явищ психічної діяльності та психічних властивостей;

- принцип єдності психіки та діяльності, який розкриває об'єктивні закономірності внутрішніх психічних явищ (єдність, яку утворюють психіка та діяльність);

- принцип відображення, за яким усі психічні функції за своєю природою є відображувальними;

- принцип розвитку психіки;

- системно-структурний принцип.

Завдання психології - розкрити об'єктивні закони психічної діяльності людини, з'ясувати природу і сутність психіки, її структуру. Сучасна психологія являє собою розгалужену систему наукових дисциплін, які перебувають на різних стадіях розвитку і пов'язані з різноманітними сферами практики.

Галузі психології - історія психологи, загальна психофізіологія, диференційна, вікова, педагогічна, спортивна, соціальна психології; зоопсихологія, психологія аномальних людей, медична психологія, психопатологія, психологія праці, інженерна, військова, космічна, юридична психології, психологія мистецтва, етнопсихологія та ін.

Загальна психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з'ясовує методологічні основи психологічної Дисципліни, відповідно, тлумачить психологічні феномени. Основні розділи загальної психології - психологія пізнавальних процесів, психологія особистості, психологія людського спілкування.

Психологія діяльності в особливих умовах - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності поведінки людей в організаційних та антропотехнічних системах в умовах підвищеної відповідальності за людські життя і збереження техніки спеціального призначення [17; 70]:

а) космічна психологія вивчає психологічні особливості праці космонавта: залежність цих особливостей від певних факторів (невагомості, гіподинаміки, відносної сенсорної деривації та ін.), а також способи й методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в процесі підготовки і проведення космічних польотів. Галузь включає в себе окремі розділи інженерної, соціальної та педагогічної психології - психологічний добір космонавтів, з урахуванням їхніх індивідуальних властивостей у період професійної підготовки; психологічні аспекти вироблення спеціальних операторських навичок та психологічної підготовки до дії факторів космосу; психологічна реадаптація космонавтів до земних умов; структурно-функціональний та інформаційний аналіз діяльності в особливих умовах; соціально-психологічні особливості процесів управління; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу;

б) авіаційна психологія, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів - психіку людини, що керує складними авіаційними системами;

в) військова психологія вивчає психологічні особливості різних видів військової діяльності залежно від суспільно-історичних умов, рівня військової техніки, характеристик особистості військовослужбовців і т. ін., удосконалення теорії та практики вивчення, добору, навчання, виховання військовослужбовців, психологічної підготовки солдатів, керівництво особовим складом; психофізіологічну оцінку діяльності в особливих умовах; психологічні проблеми добору й підготовки до діяльності в особливих умовах; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу та ефективність систем різного призначення; розробка психологічних і технічних засобів забезпечення надійності діяльності операторів; моделювання індивідуальної та групової діяльності в особливих умовах;

г) пожежна психологія (молода галузь) вивчає психологічні особливості різних видів, удосконалення теорії та практики вивчення, добору, навчання, виховання, психологічної підготовки бійців, керівництва особовим складом, психофізіологічний стан діяльності в особливих умовах, психологічні та психофізіологічні помилки персоналу, моделювання індивідуальної та групової діяльності в особливих умовах. Галузь психології, яка вивчає об'єктивні закони діяльності психіки рятівників, має такі завдання:

- виявити психологічні аспекти діяльності працівників оперативно -рятувальної служби та підрозділів. З цією метою вивчаються служба, навчання, відпочинок, колективні дії та вчинки, характерні для служби, а також дії рятівників та пожежних підрозділів під час виконання бойового завдання;

- виявити психологічні особливості особистості рятівників під час гасіння пожеж, в екстремальних умовах;

- вивчити психологію колективів оперативно - рятувальної служби з метою їх керівництва;

- вивчити якості психологічних процесів, станів, властивостей рятівників при виконанні бойових завдань;

- вивчати вплив особливих умов діяльності, стрес-факторів на психологію рятівників та колективів;

- розробляти психологічні основи навчання та виховання рятівників;

- досліджувати закономірності психологічної підготовки особового складу, окремого пожежника в умовах бойової діяльності;

- виявити закономірності функціональних виявів психіки в небезпечних ситуаціях;

- визначити умови та засоби боротьби зі страхом, панікою;

- здійснити аналіз психологічних ускладнень представників різних оперативно - рятувальних служб цивільного захисту спеціальностей під час раптового виникнення бойових обставин;

- визначити шляхи подолання небажаних психологічних явищ (розгубленості, неорганізованості);

- розробили спеціальні рекомендації, заходи щодо усунення психологічних та психофізіологічних ускладнень, які виникають у рятівників та їх психологічного загартування.

Психологія праці - галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці.

Психологія інженерна - галузь психології, яка вивчає процеси інформаційної взаємодії між людиною (колективом людей) і технічними засобами за певних умов природного і соціального середовища. Практична мета інженерної психології - підвищення ефективності проектування й експлуатації системи "людина-машина".

У цій психології можуть бути виділені такі напрямки:

1) методичний;

2) психофізіологічний;

3) системотехнічний;

4) експлуатаційний;

5) педагогічний.

Психологія юридична - галузь психологічної науки, завданням якої є розробка психологічних аспектів юридичної теорії та практики.

Залежно від періоду, в якому розвивалася психологія, а також антропологічних концепцій можна виділити різноманітні напрями. Найбільш фундаментальними вважаються:

Структуралізм - напрямок у психології, започаткований німецьким фізіологом і психологом В. Вундтом у 1879 р. Основною ідеєю його є виявлення та опис простих структур психіки.

Функціоналізм - напрямок у психології, започаткований американським вченим У. Джеймсом у 1881 р. Функціоналісти вважають головним вивчення зовнішніх сторін психіки, функцій свідомості та її ролі у виживанні індивіда.

Біхевіоризм (від англ.bihavior - поведінка) - напрямок у психології, започаткований американським психологом Д. Уотсоном у 1913 р., основним завданням якого є вивчення поведінки людини, щоб наперед визначити її реакцію на ситуацію. Для кожної ситуації є відповідна поведінка, або реакція. (Біхевіористи: Д. Уотсон, Б. Скіннер, Е. Торндайк).

Біологічний підхід виявляється у ствердженні, що в основі більшості форм поведінки лежать вроджені задатки. На ґрунті цих ідей виникли соціобіологія, психофізіологія, етологія.

Когнітивний підхід (від лат. - "знати"). Психологи цього напрямку (Ж. Піаже, Л. Виготський та ін.) стверджують, що у поведінці суб'єкта вирішальну роль відіграє знання.

Цей напрямок досліджує різні форми пізнавальних процесів та способи одержання знань.

Гештальтпсихологія (від німецького "гештальт" — форма, образ) -напрямок, що виник у Германії на початку XX ст., представниками якого були М. Вертгеймер, В. Келер. Вони висунули ідеї вивчення психіки з погляду цілісних структур. Предметом напрямку стали закономірності формування структурування, трансформація психічного образу.

Психоаналіз. Цей напрямок називають фрейдизмом, який був заснований австрійським психіатром 3. Фрейдом (1856-1939). Він запропонував свою систему аналізу душевного життя людини, згідно з якою психіка людини складається з трьох компонентів: "ВОНО", "Я", "НАД-Я". В наш час його представляють аналітична психологія К.Г. Юнга, індивідуальна психологія А.Адлера, психодинамічна психологія К.Хорні, Г.С.Саллівена. основними категоріями його є: потреба, мотив, свідоме, несвідоме, "Я", "Над-Я", захисні механізми.

Гуманістичний напрямок (екзистенціальна психологія). Г. Мерфі, К. Роджерс, А. Маслоу предметом психології вважають здорову творчу особистість. Стрижнева ідея - оптимістичний погляд на природу людини.

Соціальна психологія - напрямок, який виник на стику соціології і психології, акцентує свою увагу на психологічних феноменах, які виникають у групах, на ролі впливу оточуючих, на становлення, розвиток психіки особистості.

Сучасна психологія має у своєму розпорядженні широкий арсенал методів дослідження задля одержання фактів, їх обробки та пояснення.

Усі методи, які застосовуються в психологічному дослідженні поділяють на:

1)організаційні;

2)емпіричні;

3)методи обробки даних;

4)інтерпретаційні.

До організаційних методів відносять:

- порівняльний (метод являє собою співставленім різних груп людей за віком, освітою, діяльністю, спілкуванням;

- лонгітюдний (метод обстеження одних і тих же об'єктів протягом тривалого часу);

- комплексний (метод вивчення, в якому беруть участь представники різних наук).

До емпіричних методів відносять:

- спостереження (зовнішнє) - період від опису факту, явища (проявів психіки) до пояснення його внутрішньої суті;

- самоспостереження (інтроспекція) - безпосередній аналіз спостережень людини за особистими проявами психіки;

- експериментальні методи.

Лабораторний експеримент здійснюється у лабораторних умовах, із застосуванням спеціальної апаратури.

Природній експеримент - непомітне включення в діяльність, спілкування людини, яку вивчають.

Формуючий експеримент - метод дослідження та формування психічного процесу, стану, якості особистості.

Психодіагностичні методи:

Метод тестів складається із завдань або запитань, за допомогою тестів перевіряються здібності, навички, уміння, риси характеру і т. ін. з метою відбору, контролю, прогнозу тощо.

Анкета - метод, за допомогою якого збирається фактичний матеріал, що стосується характеру, думок, настроїв, оцінок людей.

Соціометрія - метод психологічного дослідження між особистісних відносин у групі.

Інтерв'ю, бесіда - методи збору інформації, одержаної у вигляду відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.

Біографічний метод - використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, це аналіз фактів, дат і подій життя.

До методів обробки даних відносять: кількісні методи (математичні, статистичні), якісний метод передбачає аналіз і синтез даних, систематизацію і порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать: генетичний, структурний, системний методи.

Таким чином, у науковій психології одержання знань відбувається за допомогою наукових методів, які являють собою частину загальнонаукових методів, і частину специфічних методів. До специфічних методів психологічного Дослідження Ю.Л. Трофімов додає методи активного впливу на особистість:

- психологічна консультація;

- психологічна корекція;

- психологічний тренінг;

- психологічна терапія та реабілітація.

Питання для самоконтролю

1. Навіщо курсантові оволодівати науковими психологічними знаннями?

2. Що таке донаукові психологічні знання?

3. Дайте характеристику етапам розвитку психології як науки.

4. Поясніть значення терміна "методи дослідження психології" та назвіть
основні з них.

5. Дайте характеристику психології діяльності в особливих умовах.

Завдання

1. Ознайомтеся зі структурою методів наукової психології за підручником Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. - К., 1999. - С. 56.

Література

1. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. - К., 1999.

2. Психология и педагогика / Укладач А.А. Радугин. - М, 1996.

3. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. -СПб., 2000.

4.

Дата добавления: 2015-05-22