Загальна характеристика конституцій зарубіжних країн

Конституція (лат. - устрій, установлення) є стриж­нем правової системи будь-якої демократичної держави.

Появу перших конституцій спричинили буржуазні революції і повалення феодалізму.

З часів прийняття перших конституцій і донині зарубіжні кон­ституції еволюціонували в бік демократизації конституційного ма­теріалу і ускладнення обсягу конституційного регулювання.

Нині у зарубіжних країнах діють конституції, які були прий­няті за самих різних часів:

Конституція США 1787 р.,

Конститу­ція Французької Республіки 1958 р.,

Конституція Куби 1976 р.,

Конституція КНР 1982 р.,

Конституція Республіки Болгарія 1991 р.,

Конституція Російської Федерації 1993 р. тощо.

Конституція США є найдавнішою з нині діючих конституцій у світі, і її неда­ремно називають юридичною біблією.

Конституція - це система правових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи організації самої держави та основи взаємовідносин між людиною, суспільством і держа­вою.

У матеріальному значенні конституція являє собою пи­саний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які:

проголошують і гарантують права людини і громадя­нина, їх свободи; визначають:

основи суспільного ладу; форму правління; форму територіального устрою;

основи організації центральних і місцевих органів вла­ди, їх компетенцію і взаємовідносини; державну символіку і столицю.

У формальному значенні конституція - це основний за­кон або група законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.

Ці два значення знаходяться в певному співвідношенні: всі держави мають матеріальні конституції, але не всі вони ма­ють формальні конституції.

Вища юридична сила конституції в формальному значенні виявляється в тому, що:

- її норми мають завжди перевагу над актами виконавчої влади;

- закони і підзаконні акти повинні прийматися передба­ченими в конституції органами і за встановленою нею процедурою.

Під юридичною конституцією розуміється певна систе­ма правових норм, що закріплюють і регулюють вказане вище коло суспільних відносин.

Конституцію можна розглядати і у матеріальному, і у формаль­ному значеннях.

Під конституцією у матеріальному значенні розу­міють писаний акт, сукупність таких актів або конституційних зви­чаїв, які закріплюють права та свободи людини й громадянина, ос­нови суспільного ладу, форму правління і територіального устрою, організацію влади й управління на місцях, державну символіку та столицю.

Конституція у формальному значенні - це закон або кілька законів, які мають найвищу юридичну силу щодо решти за­конів даної країни.

У цьому полягає юридична сутність конституції.

Дата добавления: 2015-05-08