Конституційно-правовий статус людини й громадянина в зарубіжних країнах

Співвідношення норм конституції й органічних законів.

Співвідношення конституції й дійсності.

Фактична конституція - це реально існуючі відносини.

Фіктивні конституції (точніше статті) виникають тоді, коли зафіксована в конституції норма на практиці не вико­нується.

Конституційно-правові норми – загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання і охорони конституційно-правових відносин.

Органічні закони (приймаються на основі бланкетних, тобто відсилочних, норм конституції, регулюють будь-який інститут конституційного права в цілому).

19. Інститут конституційного контролю в зарубіжних країнах. Його сутність та оцінка. Порядок формування органів конституційного надзору в США, ФРН, Росії, Франції.

Конституції мають вищу юридичну силу щодо інших джерел права. З цього випливає принцип конституційної законності. Кожна правова норма, видана будь-яким державним органом, набирає юридичної сили тільки тоді, коли правила поведінки, що містяться в ній, не суперечать приписам конституції. У разі прийняття будь-яким державним органом закону чи іншого нормативного акта, що суперечить конституційним нормам, він може бути визнаний юридично незначущим. Ця функція покладається на інститут конституційного контролю (нагляду).

Доктрина конституційного контролю вперше була сформульована й застосована Верховним Судом США. Хоча Конституція США не наділила Верховний Суд правом установлення відповідності законів Конгресу до Конституції, Верховний Суд ще у 1803 р. оголосив, що федеральна Конституція – вищий закон країни, і будь-який закон Конгресу, який суперечить Конституції, може бути визнаний судом як неконституційний.

У сучасному розумінні громадянство є основним об'єктивним визначенням усталеності правового взаємозв'язку окремої особи і держави. Головна ознака громадянства - стабільний зв'язок, який не може уриватися ні через тимчасове, ні навіть через постійне проживання на території іншої держави. Права і обов'язки гро­мадянина закріплюють, як правило, конституція і закон про гро­мадянство країни. Громадянство встановлює стійкий правовий зв'язок людини зі своєю державою, який зумовлює їх взаємні пра­ва та обов'язки згідно з національним правом країни і міжнарод­ним правом. Громадянство офіційно визнає правову належність особи до певної держави, звідси й випливає обов'язок держави забезпечувати й охороняти права кожного громадянина як на на­ціональній території, так і за її межами. У свою чергу, громадя­нин зобов'язаний додержуватися законів держави і виконувати обов'язки, встановлені державою,

Дата добавления: 2015-05-08