Предмет філософії

План

1. Предмет філософії.

2. Особливості східного світогляду.

3. Релігійно-філософське вчення буддизму.

4. Філософське вчення даосизму та конфуціанства

Предмет філософії, коло проблем, що стоять перед нею, розкривається в публічних лекціях іспанського філософа і публіциста Хосе Ортега-і-Гассета (1883 – 1955). Він яскравий представник впливових напрямків філософської думки кн. XIX – поч. XX ст. - «філософія життя» і філософська антропологія, що публікуються за назвою «Що таке філософія?». Висновок, до якого приходить мислитель – «філософська проблема безмежна не тільки за обсягом – тому що вона охоплює усе без винятку, але й за своєю проблемною інтенсивністю. Це не тільки проблема абсолютного, але й абсолютна проблема...».

1. Питання і завдання:

1. Яке визначення дає філософії X. Ортега-і-Гассет?

2. Якою найважливішою ознакою наділяє автор будь-яку філософську проблему і що він під цим розуміє?

3. Яким чином специфіка проблем, що стоять перед філософією, робить її «основною потребою нашого розуму»?

4. Як розглядає філософія свій предмет? Яка кінцева мета філософського міркування?

Першим спадає на думку визначення філософії як пізнання Універсуму <...>. Формально я розумію під Універсумом «усе наявне». Тобто філософа цікавить не будь-яка річ сама по собі, у своєму відособленому і, так би мовити, окремому існуванні, – навпаки, його цікавить сукупність усього існуючого і, отже, у кожній речі – те, що її відокремлює від інших речей або поєднує з ними: її місце, роль серед багатьох речей, так би мовити, публічне життя кожної речі, те, чим вона є і чого варта у вищій публічності універсального існування <...>.

Коли ми запитуємо, що таке «усе наявне», у нас немає ні найменшого припущення про те, чим виявиться це наявне. Ми шукаємо «ціле», але те, що перед нами, завжди не є цілим. Про ціле нам нічого не відомо, і можливо, серед усіх цих фрагментів, що ми уже маємо, і немає для нас найбільш важливого...

Усе існуюче тут, дане нам, явлене нам – це, по суті, тільки частина, уламок, фрагмент. Дивлячись на нього, не можна не помітити, не відчути його недоліку. У будь-якому даному нам бутті, у будь-якому явищі світу ми виявляємо глибокий слід зламу, свідчення того, що це тільки частина <...>. І справді, усякий раз, коли ми бачимо щось, це щось з'являється на прихованому, величезному тлі неясних обрисів, і це є просто світ, фрагментом, осколком якого є об’єкт сприйняття...

Те ж відбувається з реальністю усередині нас, з нашою психікою. У кожен момент ми бачимо лише незначну частину нашого внутрішнього буття: думки, переживання, що виникають в нас у цю мить, бліді образи, що малюються нашою уявою, почуття, у полоні яких ми тепер знаходимося, – лише жалюгідна жменька переживань, яку зустрічає наш погляд, звернений усередину; замість себе ми бачимо лише плече, що застує наше повне справжнє Я, яке приховано від очей подібно долині або горі, що лежить унизу прихована іншими горами...

Таким є перед нами світ: він не самодостатній, не служить підставою для власного буття, а кричить про те, чого йому не вистачає, проголошує своє не-буття, примушуючи нас філософствувати; адже філософствувати – значить шукати цілісність світу, перетворювати його в Універсум, додаючи йому завершеності й створюючи з частин ціле, у якому він міг би спокійно розміститися.

Дата добавления: 2015-05-22