Ортега-і-Гассет X. Що таке філософія? – М. 1991. - С. 77, 86-87, 97-99

Необхідність філософії для людини обгрунтовує Едмунд Гуссерль (1859 - 1938), відомий німецький філософ, засновник феноменології в останній праці свого життя – «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія», Основні ідеї цієї книги були викладені ним під час однієї з публічних доповідей.

2. Питання і завдання:

1. У чому мислитель бачить основні відмінності між філософією і наукою? Чому наука не може цілком задовольнити людину?

2. З якої причини філософія продовжує бути необхідною людині, як вважає Е. Гуссерль?

3. Чи закладена потреба у філософії в самій людині, чи вона є потребою, без якої людина може і обійтися?

Наука – і це постійно можна чути – нічого не може сказати нам про наші життєві потреби. Вона в принципі виключає питання, найбільш живі для людини.., а саме питання про смисл або абсурдність усього людського існування... Наукова, об'єктивна істина полягає винятково в констатації фактичності світу, як фізичного, так і духовного. Але чи може світ і людське існування мати істинний зміст у цьому світі фактичності? Науки визнають об'єктивно констатоване за щось істинне, історія не вчить нас нічому, крім одного, – усі твори духовного світу, усі життєві зв'язки, ідеали і норми, властиві людям, подібно швидким хвилям, виникають і зникають, розум постійно перетворюється в нерозуміння, а благодіяння – у муки, завжди так було і завжди так буде? Чи можна змиритися з цим? І чи можна жити у світі, де історична подія – лише безперервна частина ілюзорних поривів і гірких розчарувань? <...>

Отже,...поняття науки, будучи розглянутим історично, у наш час виявляється пережитком. Вона відкидає всі питання, що звичайно відносяться до вузько або широко зрозумілої метафізики [тут: філософії], а разом з цим відкидає всі неясні, так звані, «вищі і граничні питання». Вдивляючись у ці питання, у те, що було виключено, ми виявляємо, що вони єдині, оскільки явно або неявно включають у свій зміст проблеми розуму – розуму у всіх його специфічних формах....при цьому розум – це загальне позначення «абсолютних», «вічних», «надтимчасових», «безумовно» значимих ідей і ідеалів. Людина, піднімаючи «метафізичні», власне філософські проблеми, запитує (рос. вопрошает) про себе як розумну істоту, про свою історію і оскільки мова йде про «зміст» історії, – про розум в історії. Проблема Бога явно містить у собі проблему «абсолютного» розуму як...джерела розуму у світі, «змісту» світу. Природно, що і питання про безсмертя містить у собі питання про розум не менше, ніж питання про волю. Усі ці «метафізичні» у широкому значені питання, власне філософські в звичайному значенні слова виходять за межі світу, що ототожнюється з універсумом простих фактів.

Вони виходять за його межі, будучи питаннями, зміст яких – в ідеї ро­зуму. І усі вони претендують на більш високе місце в порівнянні з пи­таннями про факти, що займають в ієрархії питань більш низьке місце...

Дата добавления: 2015-05-22