Аристотель. Метафізика // Соч.. 4 т. - М., 1975. -Т. 1. - С. 80, 87-88

Платон. Держава // Зб. тв: У 4 т. - М., 1994. - Т. 3. - С. 295-298.

Ознайомтеся з основними контраргументами Аристотеля проти вчення Платона про ідеї. Відтворіть ці контраргументи і висловіть власну точку зору: чия позиція здається особисто вам більш переконливою – Платона чи Аристотеля?

1. Ці філософи вважають, що з однієї матерії походить множинність, а ейдос (ідея) народжує щось тільки один раз, хоча абсолютно очевидно, що з однієї матерії виходить один стіл, а той, хто привносить ейдос, що є один, робить багато [столів] (Метафізика, 988 а).

2. Проте ще більшу складність стоворило б питання, яке ж значення мають ейдоси для речей, що сприймаються почуттями – для вічних, чи для виникаючих і минущих. Справа в тім, що вони для цих речей не причина руху чи будь-якої зміни. А з іншого боку, вони нічого не дають ні для пізнання всіх інших речей (адже вони і не сутності цих речей, інакше вони належали їм), ні для їхнього буття (раз вони не причетні до речей)...

3....Або повинно було б бути безліч зразків для того самого, а значить і безліч його ейдосів, наприклад, для «людини» – «жива істота» і «двоноге», а разом з тим ще і сама-по-собі людина...(Метафізика, 991 а).

Аристотель, розкритикувавши погляди свого вчителя, запропонував власне вчення, що представляє собою ніби перевертання вчення Платона (за легендою, з цього і пішло відоме прислів'я: «Платон мені друг, але істина дорожча»): первинні не ідеї, а реальні одиничні речі – сутності, що обумовлюються 4 видами причин. При цьому допускається і наявність зовнішньої причини світу – так званого «Першодвигуна». Цим питаннямприсвячені твори «Метафізика» і «Фізика», уривки з яких приводяться нижче.

3. Питання і завдання:

1. Які два начала містяться в сутностях? Яке з начал можна вважати активним, а тому первинним, а яке – пасивним?

2. Назвіть чотири види причин за Аристотелем. Яка з зазначених Аристотелем причин є найбільш істотною для предмета?

3. Що таке «першодвигун»? Визначите основні властивості «першодвигуна». Якою з 4-х причин стосовно світу виступає першодвигун?

[СУТНІСТЬ. МАТЕРІЯ І ФОРМА]

... якщо існують причини і начала для природних речей, з яких як перших [ці речі] виникли не за збігом, але кожна відповідно до сутності, за якою вона іменується, [то варто визнати, що] усе виникає на основі субстрату і форми. Отже ясно, що виникаюче виникає з зазначених [начал]... Що стосується природи основи, то вона пізнавана за аналогією: як відноситься мідь до статуї, або дерево до ложа, або матеріал і безформене [речовина] ще до прийняття форми до всього, що має форму, так і вона відноситься до сутності, до визначеного й існуючого предмета (Фізика, 190 b-191 а).

[ЧОТИРИ РОДИ ПРИЧИН]

А про причини говориться в чотирьох значеннях: одною такою причиною ми вважаємо сутність, або суть буття речі (адже кожне «чому» зводиться в остаточному підсумку до визначення речі, а перше «чому» і є причина і начало; іншою причиною ми вважаємо матерію, або субстрат; третьою – те, відкіля початок руху; четвертою – причину, протилежну останній, а саме «те, заради чого», або благо (тому що благо є мета усякого виникнення і руху) (Метафіз., 983 а).

Причиною називається [1] той зміст речі, з чого вона виникає; наприклад, мідь - причина статуї і срібло – причина чаші, а також їхні роди суть причини; [2] форма або прообраз, а це є визначення суті буття речі, а також роди форми, або прототипу (наприклад, для октави – відношення двох до одного і число взагалі, складові частини визначення; [3] те, звідкіля бере перший свій початок зміна або перехід у стан спокою; наприклад, порадник є причина, і батько – причина дитини, і взагалі те, що виробляє є причина виробленого, і те, що змінює – причина того, що змінюється; [4] ціль, тобто те, заради чого, наприклад, ціль прогулянки – здоров'я (Метафізика, 1013 а).

[ПЕРШОДВИГУН]

Якщо ж необхідно, щоб усе, що рухається приводилося в рух чимось іншим, то повинний бути перший двигун, який не рухається іншим, і якщо він перший, то в іншому немає необхідності (адже неможливо, щоб те, що рухає і рухається іншим складало нескінченний ряд, тому що в нескінченному ряді немає першого). І от якщо, таким чином, усе що рухається приводиться в рух чимось, а перший двигун не приводиться в рух [нічим] іншим, то необхідно, щоб він надавав руху сам собі (Фізика, 256 а).

З наступного також стане ясно, що першому двигунові необхідно бути єдиним і вічним. Адже ми довели [гл. 1], що рух повинний існувати завжди. Але якщо він існує завжди, він необхідно повинен бути безперервним, оскільки існуюче безперервне, а слідуючи одне за одним не неперервне. Але в такому випадку, якщо воно неперервне, воно одиничне. Єдиним же буде [рух], спричинений одним двигуном в одному рухомому [предметі], тому що, якщо він буде рухати один раз одне, другий раз інше, рух у цілому не буде безперервним, а послідовним (Фізика, 259 а).

...ясно, що нерухомий перший двигун не може мати величини, тому що якщо він має величину, йому необхідно бути або конечним або нескінченним. Що нескінченне не може мати величини, було доведено раніш, у [перших] книгах «Фізики», а що кінцеве не може мати безкінечної сили і що неможливо чому-небудь приводитися в рух кінечною тривалістю нескінченного часу, це доведено тепер... А перший двигун рухає вічним рухом протягом нескінченного часу. У такий спосіб ясно, що він неподільний, не має ні частин, ні будь-якої величини (Фізика, 267 Ь).

Аристотель. Метафізика // Соч 4 т - М, 1975 - Т. 1. - С. 70, 146, 157, 189;

Дата добавления: 2015-05-22