Гуссерль Е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія // Вопр. философии. – 1992. – №7. – С. 138 – 140

Інша точка зору на філософію визначає її „філософствуванням”, яке не зводиться до будь-яких інших способів духовної діяльності лю­дей і ніяким чином з них не виводиться, тобто глибоко особистісне мір­­кування людини про неповторність її присутності у світі. Подібний по­гляд на філософію виникає ще в античній філософії і наприкінці XX ст. стає загальноприйнятим. Обґрунтування цієї позиції дає Мартін Хайдеггер (1889 - 1976) – один з найвідоміших філософів XX ст., основоположник німецького варіанту екзистенціалізму (поширеного і впливового напрямку сучасної філософської думки) у своїх лекціях з філософії в університеті Фрейбурга на рубежі 20 – 30-х рр. (опубліковані під назвою «Основні поняття метафізики»).

3. Питання і завдання:

1. Знайдіть визначення філософії в її порівнянні з наукою і світоглядом.

2. Як ви розумієте вислів «філософія є філософствуванням»?

3. Що таке, на вашу думку, «кінечність» людини у М. Хайдеггера? Як вона обумовлює особистісний характер філософського міркування?

4. У чому, на думку М. Хайдеггера, виявляється принципова риса філософствування – його рефлексивність?

Філософія – не наука, не світоглядна проповідь... Утім, яка потреба ще і спеціально констатувати подібні речі? Кожен і так давно знає, що у філософії, тим більше метафізиці, усе хитко, незліченні різні концепції, позиції і школи сперечаються один з одним – сумнівне сум'яття думок у порівнянні з однозначними істинами і досягненнями, з вивіреними, так би мовити, результатами наук. Ось де джерело всього лиха. Філософія, а насамперед саме метафізика, просто поки що не досягла зрілості науки. Вона рухається на якомусь відсталому етапі. Те, що вона намагається зробити з часів Декарта, з початку Нового часу, піднятися до рангу науки, абсолютної науки, їй поки що не вдалося...

Чи всі надії на філософію як абсолютну науку – одне марновірство? Скажемо, не тільки тому, що одинак або окрема школа ніколи не досягнуть цієї мети, але й тому, що сама постановка такої мети – принциповий промах і невизнання найглибшої суті філософії. Філософія як абсолютна наука – високий, але недосконалий ідеал. Так здається. І, можливо, вимір цінності філософії ідеєю науки є уже фатальне приниження її справжньої суті.

Якщо, однак, філософія взагалі й у принципі не наука, навіщо вона тоді в колі університетських наук? Чи не стає тоді філософія просто проповіддю якогось світогляду? А світогляд? Що воно таке, як не особисте переконання окремого мислителя, приведене в систему і на якийсь час згуртовує купку прихильників, що незабаром самі побудують свої системи? Чи не є ситуація філософії немов на якомусь великому ярмарку?

Зрештою, тлумачення філософії як світоглядної проповіді – нітрохи не менша омана, ніж її характеристика як науки. Філософія (метафізика) – не наука, не світоглядна проповідь. Що в такому випадку залишається на її долю? Для початку ми робимо лише ту негативну заяву, що в подібні рамки її не заженеш. Можливо, вона не піддається визначенню через щось інше, а тільки через саму себе й у якості самої себе – без порівняння з будь-чим, з чого можна було б добути її позитивне визначення. У такому випадку філософія є щось самостійне, останнє...

Наш негативний результат говорить: філософію не можна уловити і визначити обхідним шляхом і в якості чогось іншого, ніж вона сама. Вона вимагає, щоб ми дивилися не вбік від неї, але добували її з неї самої. Вона сама є, тільки коли ми філософствуємо. Філософія є філософствуванням ...

...що таке це філософствування? Що ми таке при ньому? Куди ми прагнемо? Чи не випадково ми заблукали один раз у всесвіті? Новаліс говорить в одному фрагменті: «Філософія є, власне, ностальгія, тяга всюди бути дома» <...>.

... це прагнення бути дома всюди, тобто е кзистенціювати (існувати) у сукупному цілому сущого, є не що інше, як потреба задатися своєрідним питанням, що значить це в «цілому», іменоване нами світом. У нашому запитуванні і шуканні, у наших метаннях і сумнівах дає про себе знати кінечність людини. Те, що відбувається в цій обумовленості кінцем, є останньою самотою людини, коли кожний за себе як єдиний стоїть перед цілим... Зрештою те, що Новаліс називає ностальгією, є фундаментальним настроєм філософствування...

Метафізика є запитування (рос.вопрошание), у якому ми намагаємося охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого і запитуємо про нього так, що самі, стаємо під питання.

Дата добавления: 2015-05-22