Методичні вказівки. Історія розвитку теорії про темперамент

Історія розвитку теорії про темперамент.

Методичні вказівки

Теорії особистості

Тема 4. Особистість і її структура

Теорія особистості – це сукупність гіпотез, або уявлень про природу і механізми розвитку особистості. Вона намагається не тільки розкрити, але й передбачити поведінку людини. намагаючись розібратися в різноманітних концепціях. При розгляді цих теорій, студенту важливо звернути увагу на наступні питання:

- яким є характер тих джерел, що сприяють розвитку особистості – вродженим чи набутим?

- які вікові періоди є найбільш важливими для формування особистості?

- які процеси є домінуючі в структурі особистості – свідомі (раціональні) чи несвідомі (ірраціональні)?

Рекомендуємо розглянути наступні теорії:

- психодинамічну теорію Фрейда. Основні поняття: лібідо, фази розвитку, Ід, его та супер-его.

- аналітичну теорію особистості К.Юнга. Основні поняття: архетипи, колективне несвідоме, екстра- та інтроверсія.

- гуманістичну теорію К.Роджерса та А.Маслоу. Основні поняття: самоактуалізація, “5 рівнів мотивації”, характеристики цілісної особистості.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте структуру психіки згідно з теорією особистості З.Фрейда.

2. Порівняйте структурні компоненти особистості за З.Фрейдом (Я, Воно, Над-Я) та Е.Берном (“Дитина”, “Батько”, “Дорослий”).

3. Розкрийте значення основних понять аналітичної теорії особистості К.Юнга.

4. Проаналізуйте основні положення гуманістичної теорії особистості.

Література: [1, 5, 15, 21, 23]

Тема 5. Індивідуально-типологічні властивості особистості

- акцентуації характеру

- психодіагностика.

Досліджуючи питання історії розвитку вчення про темперамент, необхідно ознайомитись з наступними теоріями:

Теорії Гіппократа, Галена, Аристотеля.

Концепції К.Г.Юнга та Г.Айзенка про екстравертованість, інтровертованість, невротизм як основні параметри особистості.

Теорія Кречмера про зв’язок темпераменту з особливостями конституції тіла.

Особливу увагу доцільно звернути на питання акцентуацій характеру. Акцентуація характеру – це ті індивідуальні риси, які виявляються у людини підсилено, помітніше, ніж інші риси, які накладають відбиток на особистість і можуть набути (за певних умов) патологічного характеру. Розрізняють наступні акцентуації характеру: гіпертимна, циклоїдна, астено-невротична, психастенічна, лабільна, інтровертована, епілептоїдна, демонстративна, нестійка, сенситивна. Необхідно вміти аналізувати та порівнювати особливості даних акцентуацій характеру.

Для психодіагностикиіндивідуально-типологічних властивостей власної особистостірекомендуються методики:

- акцентуації характеру (методика Шмішека);

- тип темпераменту (методика Айзенка).

Питання для самоконтролю

1. Чим зумовлені екстравертованість та інтровертованість лю­дини за Г. Айзенком?

2. Типологічні теорії особистості (Галль, Ломброзо, Кречмер). На чому вони базувалися?

3. Охарактеризуйте циклотимний (пікнічний) та шизотимічний (астенічний) тип особистості за Кречмером.

4. Який темперамент, на вашу думку, переважає у вас і чому?

5. Чи можна стверджувати, що темперамент безпосередньо впливає на формування рис характеру людини?

Література: [1, 4, 5, 13, 14, 17 ]

Дата добавления: 2015-05-22