Зіткнення цивілізацій

Самуель Філліпс Гантінгтон

Тема: Культура і цивілізація

Світова політика вступає в нову фазу, і інтелектуали не забарилися з висуванням своїх версій щодо того, до чого все це може призвести: до кінця історії, поверненню до традиційних розбратів між націями-державами або до занепаду самої національної державності... Кожна версія відображає окремі риси наступаючої реальності, хоча всі вони не помічають головне,... що стосується загального характеру глобальної політики в майбутні роки. Моя гіпотеза полягає в тому, що економічні чи ідеологічні фактори припинять служити основними джерелами конфліктів в новому світі. Головним джерелом поділу і конфлікту стане фактор культурний. Нації-держави залишаться найбільш могутніми діючими особами на світовій арені, але принципові конфлікти в глобальній світовій політиці стануть виникати між націями і групами, що належать до різних цивілізацій. Саме зіткнення цивілізацій стане визначальним чинником світової політики. [...] Конфлікт цивілізацій стане завершальною фазою в еволюції конфліктів в сучасному світі. З народженням нинішньої міжнародної системи, слідом за підписанням Вестфальської мирної угоди, конфлікти в західному світі відбувалися головним чином між королями і імператорами, абсолютними і конституційними монархами, що прагнули розширити свої бюрократії, армії, економічну міць і, найголовніше, – територію, над якою вони панували. У процесі цього вони створили нації-держави, і, починаючи з Французької революції, принципові лінії поділу в конфліктах стали пролягати не між королями, а між націями. У 1793 р., за висловом Р.Р.Палмера, «... закінчилися війни королів, і почалися війни народів». Ця тенденція, характерна для XIX ст., тривала аж до Першої світової війни. Потім в результаті російської революції і реакції на неї конфлікт націй перейшов в конфлікт ідеологій – спочатку між комунізмом, націонал-фашизмом та ліберальною демократією, а потім між комунізмом та ліберальною демократією. За часів холодної війни протистояння між останніми переросло в боротьбу двох наддержав, жодна з яких не була нацією-державою в класичному європейському розумінні...Усі ці конфлікти між королівськими особами, націями-державами та ідеологіями головним чином відбувалися в рамках західної цивілізації... Із закінченням холодної війни міжнародна політика виходить зі своєї «західної фази», і її наріжним каменем стає взаємодія між Заходом і незахідними цивілізаціями, а також між самими незахідними цивілізаціями.

Чому цивілізації повинні зіткнутися. В майбутньому значення цивілізаційної ідентичності буде неухильно зростати. Людство буде розвиватися в основному завдяки взаємодії семи чи восьми основних цивілізацій, включаючи західну, конфуціанську, японську, ісламську, індуїстську, слов’яно-православну, латиноамериканську і, можливо, африканську. Основні конфлікти майбутнього будуть виникати уздовж кордонів цих цивілізацій. Чому ж це буде відбуватися? По-перше, існуючі відмінності між цивілізаціями не просто реальні, вони є базовими за своєю суттю. Цивілізації розділені історією, мовою, культурою, традиціями, і, що найбільш важливо, релігією. Представники різних цивілізацій мають різні погляди на відносини між Богом і людиною, між індивідом і групою, громадянином і державою, батьками і дітьми, чоловіками і дружинами, а також різні уявлення про соціальне значення прав і обов’язків, свободи і влади, рівності і ієрархії. Всі ці особливості складалися тисячоріччями і зникнуть не так скоро... По-друге, наш світ продовжує стискатися в розмірах. Зростає кількість контактів між представниками різних цивілізацій, і ці частіших контакти підсилюють цивілізаційна самосвідомість, дозволяючи людям виявляти відмінності і подібності між цивілізаціями. [Наприклад], північноафриканська імміграція до Франції породжує певну агресію у французів, проте в той же час підвищує толерантність до імміграції «хороших» поляків-католиків – європейців… По-третє, процеси економічної модернізації і соціальні зміни у всьому світі пригнічують у людей їх укорінення локальні ідентичності. Вони також послаблюють національну державність як джерело ідентичності. Тепер у багатьох точках світу релігія прагне заповнити цю порожнечу, часто у формі рухів, іменованих «фундаменталістськими»… По-четверте, зростання цивілізаційної самосвідомості стимулюється двоїстої роллю Заходу. З одного боку, Захід зараз перебуває на вершині свого впливу. Однак схоже, що результатом цього впливу стає посилене прагнення незахідних цивілізацій до пошуку своїх коренів. Все частіше чути розмови про зворотні тенденції: про «азіатізацію» Японії, про «реісламізацію» Близького Сходу... По-п'яте, культурні характеристики і відмінності важче інших піддаються змінам, і, отже, знайти рішення або добитися поступок тут не так легко, як в економічній або політичній сфері. У колишньому Радянському Союзі комуністи можуть стати демократами, багаті можуть збідніти, проте росіяни не можуть перетворитися на естонців, а азербайджанці у вірменів… У конфліктах між цивілізаціями головним питанням є питання «Хто ти?», а цього сама людина не може змінити. Відомо, що і в Боснії, і на Кавказі, і в Судані за неправильну відповідь на це питання можна отримати кулю в голову. Релігія сприяє набагато більш жорсткій і безапеляційній дискримінації людей в порівнянні з етнічністю. Так, людина може бути наполовину французом, а наполовину арабом і навіть одночасно бути громадянином двох країн. Але набагато складніше бути наполовину католиком, а наполовину мусульманином. І останнє – повсюдно спостерігається зростання економічного регіоналізму... Значення регіональних економічних блоків швидше за все буде зростати і далі. З одного боку, успішно реалізований економічний регіоналізм посилює цивілізаційна самосвідомість. З іншого боку, його успіх визначається опорою на загальні цивілізаційні корені. Так, регіоналізм європейської спільноти спирається на поділювану його країнами спільну європейську культуру і західне християнство. Успіхи, досягнуті в північноамериканській зоні вільної торгівлі, залежать від процесів взаємопроникнення мексиканської, канадської та американської культур. Із часу закінчення холодної війни культурна спільність переконливо долає ідеологічні відмінності, і такі країни, як Китай і Тайвань, все більше зближуються. Якщо культурна основа стає вирішальною в економічній інтеграції, тоді у найближчому майбутньому можна прогнозувати утворення потужного економічного блоку навколо Китаю. Насправді він вже практично існує...

Оскільки люди тепер більш схильні ідентифікувати себе в етнічних і релігійних термінах, то, мабуть, відносини з представниками інших етнічних і релігійних груп будуть будуватися за принципом «свій-чужий»... Важливо відзначити, що прагнення Заходу всюди запровадити свої цінності демократії та лібералізму як універсальні, а також зберігати свій військовий вплив і просувати свої економічні інтереси викликає реакцію відторгнення з боку інших цивілізацій. Ідеологія меншою мірою може служити основою... формування коаліцій, тому уряди та інші групи для досягнення своїх цілей почнуть тепер використовувати релігійну і цивілізаційну ідентичність. Таким чином, зіткнення цивілізацій відбувається на двох рівнях. На мікрорівні групи, що примикають до розділових ліній цивілізацій, часто й запекло воюють між собою за контроль над територією... На макрорівні держави як представники різних цивілізацій конкурують, прагнучи досягти відносної військової та економічної влади. Вони намагаються захопити лідерство в контролі над міжнародними інститутами, третіми країнами та у просуванні своїх певних політичних і релігійних цінностей.

Лінії, що розділяють цивілізації, на даному етапі починають заміщати існуючі до цього політичні та ідеологічні кордони... Як тільки зникло ідеологічне протистояння в Європі, тут же відновилося колишній культурний поділ Європи на західне християнство, з одного боку, і православне християнство та іслам – з іншого… Ця лінія проходить уздовж теперішніх кордонів Фінляндії і Росії, між Росією і балтійськими державами, через Білорусь і Україну, відокремлюючи більш католицьку західну частину України від православної східної, потім направляється на захід, відокремлюючи Трансільванію від Румунії, а потім пролягає через Югославію практично вздовж сучасної межі, що відокремлює Хорватію і Словенію від решти Югославії. Народи, що проживають на північ або захід від цієї лінії, є католиками чи протестантами. Вони разом пройшли через такі загальні моменти європейської історії, як феодалізм, Ренесанс, Реформацію, Просвітництво, Французьку та індустріальну революцію. В цілому економічно вони перебувають у кращих умовах порівняно з народами, що проживають на сході, і, можливо, з нетерпінням чекають залучення в спільну європейську економіку і процес консолідації демократичних політичних систем. Ті, хто живе південніше або східніше цієї лінії, сповідують православ'я або іслам. Історично вони входили до складу Османської або Російської імперій, і ключові події, що відбувалися в решті Європи, торкнулися їх тільки злегка. В основному вони менш розвинені економічно і, швидше за все, не дуже-то здатні підтримувати у себе стабільні демократичні політичні системи.

Найбільш ймовірно, що центральною віссю майбутньої світової політики буде конфлікт між «Заходом і рештою світу», і реакція незахідних цивілізацій на західний вплив і цінності. Ця реакція зазвичай проявляється в одній з трьох форм або їх комбінаціях. Крайню позицію займають, наприклад, такі незахідні держави, як Бірма чи Північна Корея, що вибрали ізоляціоністський шлях захисту своїх товариств від... розкладаючого впливу з боку Заходу і, як результат, що виключили себе з членства в підвладному Заходу світовому співтоваристві. Ціна такої ізоляції велика, і цим шляхом пішли тільки кілька держав. Альтернативою є «катання на чужому возі»,... тобто спроба повного приєднання до Заходу і прийняття всіх його цінностей та інститутів. Третій підхід – це вибудовування противаги Заходу шляхом розвитку власної економічної і військової потужності, а також зміцнення солідарності незахідних товариств в рамках антизахідної політики при одночасному зміцненні власних цінностей та інститутів, іншими словами - спроба модернізуватися, невестернізуючись... Західна цивілізація одночасно є західною та модерною. Незахідні цивілізації зробили спробу модернізуватися без перетворення в західні…Незахідні цивілізації продовжують рух до досягнення всього того, що є частиною модерну (добробут, технологічність, висока кваліфікація кадрів, автоматизація, військова міць). Вони також намагаються співвіднести модерн зі своєю традиційною культурою і цінностями. Їхня економічна і військова міць щодо Заходу буде зростати. Отже, Заходу доведеться все більше пристосовуватися до цих незахідних сучасних цивілізацій, чиї цінності і інтереси істотно відрізняються від західних. Все це зажадає від Заходу підтримувати на належному рівні свою економічну і військову силу для захисту власних інтересів... Однак це також вимагатиме від Заходу розвивати більш глибоке розуміння релігійних і філософських підстав інших цивілізацій... Потрібні певні зусилля, щоб виділити елементи спільного між західною та іншими цивілізаціями. У відносно близькому майбутньому універсальна цивілізація не виникне, замість неї буде світ різних цивілізацій, кожній з яких потрібно буде вчитися співіснувати з іншими.

Контрольні питання:

4. Як розуміє цивілізацію С. Гантінгтон?

5. Скільки цивілізацій виділяє С. Гантінгтон?

6. Чому зіткнення цивілізацій є невідворотним?

7. До якої цивілізації належить Україна?

8. Чи зможе Європейський Союз об’єднати Європу?

Дата добавления: 2015-05-22