Структура наукових революцій

Томас Кун

Тема: Філософія науки

Під парадигмою я маю на увазі визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем і їх вирішення.

Вводячи цей термін, я мав на увазі, що деякі загальноприйняті приклади фактичної практики наукових досліджень, приклади, які включали закон, теорію, їх практичне застосування і необхідне обгрунтування – все в сукупності дають нам моделі, з яких виникають конкретні традиції наукового дослідження.

Вчені, наукова діяльність яких будується на основі однакових парадигм, спираються на одні й ті ж правила і стандарти наукової практики. Ця спільність установок і видима узгодженість, яку вони забезпечують, являє собою передумови для нормальної науки, тобто для генези і наступності в традиції того чи іншого напрямку в дослідженні.

Нормальна наука полягає в реалізації наміченої в парадигмі перспективи. Її завдання встановлення значних фактів, зіставлення фактів і теорії, розробка теорії. Мета нормальної науки постійне розширення меж наукового знання і його уточнення.

Наукове відкриття починається з виявлення аномалії, яка не узгоджувалася з існуючою парадигмою. Відкриття найчастіше – це не однотактова подія, а тривалий процес. Сприйняття цих відкриттів вченими призводить до зміни парадигми, що часто зустрічає опір.

Наступні один за одним парадигми по різному характеризують елементи універсуму і поведінку цих елементів. Але парадигми відрізняються більш ніж змістом, вони є джерелом методів, проблемних ситуацій і стандартів розв’язання, прийнятих певним науковим співтовариством. Субстанціональні відмінності, зміни в стандартах, якими визначаються проблеми, поняття і пояснення можуть перетворити науку.

Прийняттю нової парадигми повинна передувати криза. Але самої по собі кризи недостатньо. Повинна бути основа (хоча вона може не бути раціональною, а ні до кінця правильною) для віри в ту теорію, яка обрана в якості кандидата на статус парадигми. Щось має змусити принаймні декількох учених відчути, що новий шлях обрано правильно, і іноді це можуть зробити тільки особисті і нечіткі естетичні міркування.

Вимагається вибір між альтернативними способами наукового дослідження, але у таких обставинах, коли рішення має спиратися більше на перспективи у майбутньому, ніж на минулі досягнення. Той, хто приймає парадигму на ранній стадії, повинен часто наважитись на такий крок, нехтуючи доказом, який забезпечується вирішенням проблеми. Іншими словами, він повинен вірити, що нова парадигма досягне успіху у вирішенні великого кола проблем, з якими вона зустрінеться, знаючи при цьому, що стара парадигма зазнала невдачі при вирішенні деяких з них. Прийняття рішення такого типу може бути засноване тільки на вірі. Але якщо парадигма таки призводить до успіху, то вона неминуче набуває перших захисників, які розвивають її до того моменту, коли можуть бути створені і помножені більш тверезі аргументи. І навіть ці аргументи, коли вони знаходяться, не є вирішальними, кожен окремо. Оскільки вчені – люди розсудливі, той чи інший аргумент в кінці кінців переконує багатьох з них. Але немає такого єдиного аргументу, якою може чи повинен переконати їх усіх. Те, що відбувається, є скоріше значне зрушення в розподілі професійних схильностей, ніж упередження всього наукового співтовариства.

Яка ж характеристика наукових співтовариств? Інтерес до проблем, що пояснює природні процеси. Цей інтерес має бути глобальним, але в той же час проблеми, над якими працює вчений, повинні бути більш-менш частковими. Рішення, які задовольняють його, повинні бути прийнятні як рішення для інших. Однак група, яка розділяє ці рішення, не може бути виділена довільно з суспільства як цілого, але швидше являє собою правильне, чітко визначене співтовариство професійних вчених – колег. Заборона звертатися до влади чи широких мас народу, щоб вони були арбітрами в наукових суперечках. Тільки компетентна професійна група може бути таким арбітром.

Щоб зрозуміти, чому наука розвивається, потрібно не розплутувати деталі біографій або особливості характерів, які призводять кожного індивідуума до того чи іншого власного вибору теорії (хоча це питання сам по собі цікаве). Слід усвідомити спосіб, за допомогою якого специфічна система загальноприйнятих цінностей взаємодіє зі специфічними досвідченими даними, визнаними співтовариством фахівців з метою забезпечення гарантії, що більшість членів групи будуть в кінцевому рахунку вважати вирішальною якусь одну систему аргументів, а не іншу.

Контрольні питання:

1. Що таке парадигма?

2. Як розуміє Кун наукове співтовариство?

3. Яким чином одна парадигма витісняється іншою?

Дата добавления: 2015-05-22