Арнольд Джозеф Тойнбі

Тема: Філософія історії

Розглянувши та ідентифікувавши двадцять одне суспільство одного виду, серед яких знаходиться і західне суспільство, попередньо їх класифікувавши на підставі певних критеріїв, перейдемо, нарешті, до дослідження власної історії, а саме до порівняльного аналізу процесу генезису, зростання, надлому і розкладання, виникнення і падіння універсальних держав, вселенських церков, героїчних епох, контактів між цивілізаціями в часі і просторі. Перш ніж розпочати дослідження, було б доцільно надати попередню відповідь на критику, зокрема з питання про те, чи можливо порівняти між собою зафіксоване нами 21 суспільство. Їх порівнянність можна перевірити за кількома параметрами. Перший і найпростіший аргумент проти порівнянності даних товариств може бути сформульовано таким чином: ці суспільства ніщо не об’єднує, окрім того, що вони являють собою інтеллегібельні поля історичного дослідження...

Хибність концепції єдності цивілізації. Відповівши на заперечення, згідно з яким цивілізації занадто різнорідні, для порівняння, зазначимо на прямо протилежне йому, але також допустиме заперечення, що цивілізації, будучи однорідними, по суті тотожні, і ми фактично маємо справу з однією-єдиною. Цивілізація ця унікальна, і її нема з чим порівнювати. Ця теза про «єдність цивілізації» є помилковою концепцією, вельми популярною серед сучасних західних істориків, мислення яких перебуває під сильним впливом соціального середовища. Одна із причин, що породила цю хибну точку зору, полягає в тому, що сучасна західна цивілізація поширила саме економічну систему по всьому світу. За економічною уніфікацією, яка грунтується на західній основі, розпочалась і політична уніфікація, що має ту ж основу і є західною. Незважаючи на те, що політична експансія західного світу наразі не настільки очевидна і наступальна, як експансія економічна, тим не менш близько 60-70 держав сучасного світу, включаючи також існуючі незахідні держави, в даний час виявилися членами (із різним ступенем участі) єдиної світової системи держав з єдиним міжнародним правом.

Західні історики перебільшують значимість цих явищ. По-перше, вони вважають, що в даний час уніфікація світу на економічній основі Заходу більш-менш завершена, а виходить, як вони думають, завершується уніфікація за іншими напрямках. По-друге, вони плутають уніфікацію із єдністю, перебільшуючи в такий спосіб роль ситуації, що історично склалася зовсім нещодавно і яка не дозволяє поки говорити про створення єдиної цивілізації, тим більше ототожнювати її із західним суспільством.

Західне суспільство проголошується, тим не менш, цивілізацією унікальною, що володіє єдністю і неподільністю, цивілізацією, яка після тривалого періоду боротьби досягла нарешті мети – світового панування. А та обставина, що її економічна система тримає у своїх мережах усе людство, уявляється як небесна свобода чад Божих.

Теза про уніфікацію світу на базі західної економічної системи як закономірний підсумку єдиного і безперервного процесу розвитку людської історії призводить до грубого спотворення фактів і до разючого звуження історичного кругозору.

По-перше, подібний погляд на сучасний світ слід обмежити тільки економічним і політичним аспектами соціального життя, але ніяк не поширювати його на культуру, яка не тільки глибше перших двох шарів, але і є більш фундаментальною. Тоді як економічна і політична карти світу дійсно майже повністю «вестернізовані», культурна карта і понині залишається такою, якою вона була до початку західної економічної і політичної експансії… По-друге, догма «єдності цивілізації» змушує істориків ігнорувати те, що безперервність історії двох споріднених цивілізацій відрізняється від безперервності двох послідовних глав історії однієї цивілізації. Не рахуючись із цим розходженням, історики починають розглядати еллінську історію як один з розділів історії західної цивілізації. Таким чином, три цивілізації об’єднуються в одну, а історія єдиною цивілізації виявляється лінією, що спрямована від всеосяжної сучасної західної цивілізації до примітивного суспільства неоліту, а від неоліту через верхній і нижній шари матеріальної культури палеоліту – до доісторичних предків людини.

По-третє, вони просто ігнорують етапи або глави історії інших цивілізацій, якщо ті не вписуються в їх загальну концепцію, розглядаючи їх як «напівварварські» або відносячи їх до Сходу, який фактично виключався з історії цивілізації. Нарешті, вони абсолютно не враховують наявності інших цивілізацій. Православне християнство, наприклад, або вважається частиною західного християнства, що можна вивести з назви, або зображується тимчасовим паростком на тілі західного суспільства. Православне християнство, за цією версією, зародившись, слугувало оплотом західного суспільства в боротьбі зі Сходом. Вичерпавши свої функції, цей паросток атрофувався і зник, подібно до того, як у пуголовка відвалюються зябра і хвіст на стадії його перетворення в жабу. Що ж стосується трьох інших незахідних цивілізацій – ісламської, індуїстської та далекосхідної, – вони взагалі відкидаються як «тубільні» по відношенню до колісниці західного суспільства…

Помилкова концепція «єдності історії» на базі західного суспільства має ще одну невірну підставу – уявлення щодо прямолінійності розвитку. Це не що інше, як найпростіший спосіб чарівної бобової стеблинки з казки, яка пробивши землю росте вгору, без відростків і не ламаючись під тяжкістю власної ваги, поки не досягне неба.

На початку нашої праці була зроблена спроба застосувати поняття еволюції до людської історії. Було показано, як представники одного і того ж виду товариств, опинившись в однакових умовах, абсолютно по-різному реагують на випробування – так званий виклик історії. Одні відразу ж гинуть, інші виживають, але такою ціною, що після цього ні на що нездатні, треті настільки вдало протистоять виклику, що виходять не тільки не ослабленими, але навіть створивши більш сприятливі умови для подолання прийдешніх випробувань; є й такі, що випливають за першопрохідцями як вівці за ватажком. Така концепція розвитку представляється нам більш прийнятною, і ми в нашому дослідженні будемо виходити саме з неї.

Контрольні питання:

1. Як розуміє Тойнбі історію людства?

2. Чому не існує єдиної людської цивілізації?

3. Чи можлива поява єдиної цивілізації в майбутньому?

Дата добавления: 2015-05-22