Теорія анімізму

Едвард Барнетт Тайлор

Перше, що представляється необхідним при систематичному вивченні релігії примітивних суспільств, – це визначення самої релігії. Якщо в цьому визначенні вимагати для релігії вірування в верховне божество або суд після смерті, поклоніння ідолам, звичаїв жертвопринесення або інших яких-небудь більш-менш поширених вчень або обрядів, то, звичайно, доведеться виключити багато племен з категорії релігійних. Але настільки вузьке визначення має той недолік, що воно ототожнює релігію скоріше з приватними проявами вірувань, ніж з більш глибокою думкою, яка лежить в основі їх. Найдоцільніше буде просто прийняти за визначення мінімуму релігії вірування в духовних істот.

Якщо застосувати цей підхід до опису примітивних товариств щодо їх релігій, можна отримати наступні результати. Не можна позитивно стверджувати, що кожне із племен визнавало існування духовних істот, тому що первісний стан більшості з них мало досліджений і внаслідок швидких змін або вимирання племен може залишитися зовсім невідомим… Але, звичайно, було б нерозумним визнавати таке зародкове вірування природним або інстинктивним у всіх людських племен у всі часи. Насправді, немає ніяких фактів, що виправдовують думку, ніби людина, здатна, як відомо, до настільки високого розумового розвитку, не змогла піднятися з нерелігійного стану, що передував тому релігійному рівню, до якого вона прийшла в даний час. Бажано було б, втім, взяти за основу наших досліджень спостереження, а не гіпотетичні роздуми. Тут, наскільки я можу судити на підставі величезної маси фактів, ми повинні допустити, що вірування в духовних істот виявляються у всіх примітивних суспільств, про які вдалося достатньо дізнатися.

Я маю намір простежити тут під ім’ям анімізму глибоко властиве людині вчення про духовних істот.

Анімізм характеризує племена, що стоять на досить низьких ступенях розвитку людства, він піднімається звідси безперервно, але глибоко видозмінюється при переході до високої сучасної культури. Анімізм складає насправді основу філософії як в дикунів, так і у цивілізованих народів. І хоча на перший погляд він представляє як би сухе і бідне визначення мінімуму релігії, ми знайдемо його на практиці цілком достатнім, тому що де є коріння, там звичайно розвиваються і гілки.

Зазвичай знаходять, що теорія анімізму розпадається на два головних догмати, що є складовими частинами одного цілісного вчення. Перший з них стосується душі окремих істот, здатної продовжувати існування після смерті або знищення тіла. Інший – решти духів, піднімаючись до висоти могутніх богів. Аніміст визнає, що духовні істоти керують явищами матеріального світу і життям людини або впливають на них тут і після смерті. Так як, далі, анімісти думають, що духи спілкуються з людьми і що вчинки останніх приносять їм радість чи невдоволення, то рано чи пізно віра в їхнє існування повинна привести природно і, можна навіть сказати, неминуче до дійсного шануванню їх або бажанням їх умилостивити. Таким чином, анімізм у його повному розвитку включає вірування в керуючі божества і підлеглих їм духів, у душу й в майбутнє життя, вірування, що переходять на практиці в дійсне поклоніння.

Вельми важливий елемент релігії, саме той моральний елемент, який нині становить саму життєву частину її, зустрічається слабко вираженим в релігії примітивних племен. Це не означає відсутності у них морального почуття чи морального ідеалу – і те й інше є у них, хоча і не у формі певних настанов, а у вигляді тієї традиційної свідомості, яку ми називаємо громадською думкою і яка визначає у нас добро і зло. Справа в тому, що з'єднання моральної і анімістичної філософії, настільки тісне й могутнє у вищій культурі, мабуть, ледь починається у нижчій. Я майже не має наміру стосуватися суто морального характеру релігії. Я маю на увазі вивчити анімізм на всій земній кулі, наскільки він складає давню і нову філософію, яка в теорії виражається у формі віри, а на практиці у формі шанування. Намагаючись обробити матеріал для дослідження, який залишався досі в дивному нехтуванні, я ставлю своїм завданням представити з усілякою ясністю анімізм примітивних товариств і простежити у загальних рисах його розвиток до вищих щаблів цивілізації.

Контрольні питання:

1. Як розуміє анімізм Тайлор?

2. Які два головні догмати анімізму?

3. Чи можливе безрелігійне примітивне суспільство?

4. Які приклади анімізму можна навести в сучасному українському суспільстві?

Дата добавления: 2015-05-22