Людина як елемент продуктивних сил 1 страница

Економічна система–сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства. Економічна система складається з трьох основних елементів:продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

Економічна сторона власності – сукупність виробничих, економічних відносин між людьми (класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами) щодо привласнення різноманітних об’єктів власності (засобів виробництва, предметів споживання, послуг, робочої сили, патентів та.ін.) у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні).

Економічна теорія – це суспільна наука про виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг із метою одержання максимального матеріального задоволення потреб за умов обмежених ресурсів.

Економічне зростання – такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво, яке перебуває в постійному русі, динаміці.

Економічний добробут – частина людського добробуту, що є результатом споживання благ і послуг.

Економічний закон – це внутрішній, істотний, сталий причинно-наслідковий взаємозв’язок між певними структурними елементами системи виробничих відносин, економічних явищ і процесів.

Економічний прибуток фірми визначається як різниця між сукупною виручкою (доход фірми) і витратами – явними й неявними.

Економічний принцип – це узагальнення, які містять певні допущення, усереднення. Вони часто формулюються у вигляді середніх даних і статистичних імовірностей. Поряд із тим ці узагальнення при їхньому застосуванні й тлумаченні містять у собі дуже великий зміст і можуть виявитися необхідними при аналізі економічних процесів. Скажімо, у ринковій економіці діють принципи економічної доцільності (раціональності), доходності та інші, вивчення яких допомагає пізнавати суть і природу ринкових явищ і процесів.

Економічний союз –угода щодо проведення єдиної узгодженої економічної політики, вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

Економічний цикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання протягом декількох років. Економічний цикл – це часовий проміжок між двома кризами.

Економічні блага – сукупність матеріальних речей і послуг, які є предметом виробничої діяльності й обміну, використовуються для задоволення людських потреб і кількість яких обмежена порівняно з потребами, які вони задовольняють.

Економічні витрати –це платежі, які має робити фірма для отримання й використання всіх ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.

Економічні відносини – відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ і послуг. До них належать: техніко-економічні, організаційно-економічні й соціально-економічні відносини.

Економічні відносини – сукупність суспільних виробничих відносин, що складаються між людьми в процесі відтворення матеріальних благ (у виробництві, розподілі, обміні й споживанні).

Економічні категорії – поняття, що дані економічною наукою для позначення економічних відносин, їх конкретних форм, проявів, сторін, властивостей, рис. Прикладами Е.к. є товар, гроші, вартість, ціна, власність, попит, пропозиція.

Економічно активне населення (робоча сила) – це сума зайнятих і безробітних у даний момент часу.

Економічно неактивне населення (особи поза робочою силою): учні та студенти; пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей і доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; інші особи, які не мали необхідності в працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Експорт 1. Продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон держави, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб’єкту господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. 2. Кількість і вартість вивезених за кордон товарів.

Екстенсивне економічне зростання – досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня.

Екстернальні теорії циклу – це такі теорії, що пов’язують причини циклів із зовнішніми (екзогенними) чинниками, незалежними від економіки (вільні політичні події, демографічні фактори, війни).

Еластичність – міра зміни одного показника щодо зміни іншого, від якого залежить перший показник.

Еластичність попиту – чутливість попиту до зміни вартості товарів або інших чинників, тобто кількість товарів, на яку люди збільшать або зменшать свої покупки в разі зміни детермінантів попиту.

Еластичність пропозиції – реакція пропозиції товарів і послуг залежно від цін на ці товари й послуги.

Ефект виробництва (абсолютний результат) – це продукт, який створений у процесі виробництва.

Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на купівельну спроможність споживача й відповідно, на кількість продукту, яку придбає покупець, зважаючи (або не зважаючи) на ефект заміщення.

Ефект заміщення – зміна величини попиту на товар унаслідок зміни його ціни порівняно із цінами інших товарів; вплив зміни ціни ресурсу на кількість цього ресурсу, який використовує споживач.

Ефективність виробництва (відносний результат) – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст.

З

Загальні (повні, сукупні) витрати TC (Total Cost) – це витрати на весь обсяг продукції, що дорівнюють сумі постійних і змінних витрат.

Зайняті (за методологією МОП) – особи у віці 15–70 років, які: працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин; працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому із членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Закон А. Оукена: якщо рівень фактичного безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то обсяг утраченого ВВП складатиме 2,5% від потенційного.

Закон Енгеля – зі зростанням доходів домогосподарства питома вага його витрат на продукти харчування зменшується, частка витрат на придбання непродовольчих товарів і комунальні послуги змінюється мало, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних благ зростає. Ця зміна витрат породжується тим, що різно­манітні життєві блага мають для людей неоднакову цінність.

Закон зростання альтернативних витрат: при заміні виробництва одного товару виробництвом іншого за повної зайнятості ресурсів альтернативні витрати другого виробництва зростають.

Закон зростання потреб відображає внутрішньонеобхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами й існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Закон попиту –закон, згідно з яким зниження ціни призводить до збільшення величини попиту й навпаки.

Закон пропозиції – чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару буде виготовлений і запропонований до продажу й навпаки.

Закон спадної доходності (спадної віддачі) – взаємозв’язок між ресурсами та результатами виробництва, згідно з яким, починаючи з певного моменту послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (капіталу, землі) спричиняє скорочення граничного продукту в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Заощадження – це економічний процес, пов’язаний із забезпеченням у майбутньому власних потреб домогосподарств. Та частина використовуваного доходу, яка не витрачається на споживання, є заощадженнями домогосподарств.

Заробітна плата або ставка зарплати – це грошовий вираз вартості й ціни робочої сили. Визначається вартістю засобів існування, необхідних для її відтворення.

Засоби виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці – те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці. До складу засобів праці входять природні умови праці (водоспади, припливи) і техніка – штучні, створені людиною засоби праці. Загальні умови праці – споруди, канали, дороги, водопостачання.

Земля (природні ресурси) – включає в себе всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі: ліси, родовища, водні ресурси.

Змінні витрати VC (Varіable Cost) – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників.

Змішана економічна система – тип економічної системи, що базується на поєднанні державної й приватної власності, а також державного та ринкового механізмів регулювання економіки. Змішана система може бути двох типів: ринково-державна або державно-ринкова.

Зовнішня торгівля –це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) і ввозу (імпорту) товарів і послуг.

Зона вільної торгівлі –діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі «США–Канада» (1988 р.).

І

Імпорт (від латин. іmportare – ввозити) – ввезення в країну куплених за кордоном іноземних товарів, технологій, капіталів, послуг.

Індекс споживчих цін –індекс цін Ласпейреса, обчислений для незмінного «коши­ка» споживчих товарів і послуг.

Індекс Фішера –середнє геометричне індексів Ласпейреса й Пааше. Він згладжує неточності в оцінці зростання загального рівня цін, притаманні індексам із постійними й змінними вага­ми.

Індекс цін Ласпейреса –показник рівня цін, що показує, як змінився рівень цін упродовж певного проміжку часу, якщо структура виробництва й споживання не змінилася.

Індекс цін Пааше –показник рівня цін, який розраховується на базі набору товарів, що постійно змінюється.

Інституціоналізм – своєрідний напрям в економічній науці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його засновниками вважаються Т. Веблен (1857–1929), Дж. Коммонс, У. Мітчелл. Інституціоналісти вдаються до історичних та описово-статистичних методів дослідження й стверджують, що в процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру й визначає тип цивілізації. Інститутами за сучасних умов вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку – техніку, науково-технічний прогрес.

Інтенсивне економічне зростання – характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва й ефективного використання їх.

Інтерес – форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.

Інтернальні теорії циклу пояснюють причини економічного циклу внутрішнім (ендогенним) механізмом економічної системи (цикли, що спричинені коливанням чистих сукупних інвестицій, цикли, спричинені НТП, цикли, спричинені динамікою чистих інвестицій, унаслідок зміни пропозиції грошей у банківській системі).

Інтернаціоналізація виробництва – об’єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв’язків між різними країнами, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці, виробничою й науково-технічною спеціалізацією та кооперацією, унаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах.

Інфляція (від лат. іnflatіon – розбухання) – це зростання загального рівня цін унаслідок перевищення кількості грошей в обігу порівняно із сумою товарних цін.

Інфляція витрат (пропозиції) – це зростання цін, зумовлене збільшенням витрат виробництва в умовах недовикористання виробничих ресурсів, а отже, скорочення сукупної пропозиції.

Інфляція попиту спостерігається тоді, коли ціни зростають під впливом загального збільшення сукупного попиту (грошові доходи населення і фірм зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів і послуг).

Інформація – продукт взаємодії даних і адекватних їм методів, що міститься на матеріальних носіях і є об’єктом збереження, передачі та перетворення.

Інфраструктура ринку –комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

К

Казначейські білети – паперові гроші, які запускаються в обіг від імені держави державним казначейством.

Капітал (самозростаюча вартість) – авансовані у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси, засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання додаткової вартості.

Карта кривих байдужості – це спосіб відображення переваг споживача, які відповідають різному рівню задоволення його потреб.

Картель (від фр. «союз») – це така форма монопольного об’єднання, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва й вироблений продукт, а також виробничу й комерційну самостійність. Тобто виробництво й збут продукції здійснюються кожним підприємством зокрема.

Квоти –кількісне обмеження виробництва товарів, їх збуту, споживання, експорту, імпорту тощо, що вводиться на певний час.

Кейнсіанство – самостійний напрям в економічній науці, що виник під впливом ідей ученого економіста Дж. М. Кейнса, який розробив засади макроекономічної теорії й опублікував у праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936 р.). Поява її означала революцію в економічній науці, початок сучасного макроаналізу. К. трактує механізм функціонування економіки держави на основі аналізу взаємодії ряду макроекономічних величин, таких як ВВП, національний дохід, інвестиції, зайнятість, споживання, заощадження, сукупний попит і пропозиція.

Кінцеві товари –цетовари й послуги, які виробляються для споживання, а не для перепродажу, подальшої обробки чи переробки.

Класична політична економія – напрям економічної науки ХVІІ – ХІХ ст. Історична заслуга класиків полягає в тому, що вона пов’язала джерело багатства з працею, започаткувавши теорію трудової вартості, відповідно до якої людська діяльність є єдиним джерелом вартості, а також здійснила аналіз капіталу, процесу відтворення, механізму функціонування вільного ринку тощо. До представників цієї школи належать: В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус, Дж. Стюарт Міль.

Коефіцієнт Джинні – це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни.

Комерційний банк – фінансово-кредитний інститут акціонерного типу, який виконує базові функції й операції для юридичних і фізичних осіб із метою привласнення прибутків.

Комісійно-посередницькі операції банку – операції за дорученням клієнтів на комісійних засадах, тобто за винагороду (інкасові, трастові та перевідні операції).

Конвертованість валюти –вільний обмін грошових одиниць країни на валюту інших країн і на міжнародно визнані платіжні засоби.

Конкуренція (від лат. concurrere – зіткнення) – це форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, у яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового й банківського капіталів для досягнення спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Створюється на базі тимчасових угод між декіль­кома банками чи виробничими корпораціями для спільного розміщення позики або здійснення єдиного проекту. Особливо широко вони використовуються в банківській справі, будів­ництві, гірничорудній промисловості.

Концепція «збалансованого бюджету в ході економічного циклу» – це підхід до проблеми бюджетного дефіциту, який передбачає, що бюджет має бути збалансованим у межах економічного циклу, а не протягом кожного року.

Концепція «збалансованого бюджету» – це підхід до проблеми бюджетного дефіциту, який передбачає дотримання рівності між видатками й доходами в межах кожного року, для цього уряд має або підвищити ставки податків, або скоротити державні видатки, або використовувати сполучення цих заходів.

Концепція «функціональних фінансів» – це підхід до проблеми бюджетного дефіциту, за яким метою державних фінансів є забезпечення збалансованості економіки, а не бюджету.

Концерн – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Учасники концерну формально зберігають самостійність, але контролюються фінансовою гру­пою, яка очолює концерн.

Концерн (від англ. – підприємство, фірма) – об’єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакета акцій. Ядром концерну є велике промислове підприємство, трест, банк або спеціально створене головне товариство – холдинг.

Корисність – це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки й уподобання споживача.

Корисність блага – задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг.

Короткостроковий період – це проміжок часу, який надто короткий для зміни виробничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наявних фіксованих потужностей. У межах цього періоду виробничі потужності підприємства залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості праці, сировини та інших ресурсів; існуючі виробничі потужності можуть використовуватися дещо інтенсивніше.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Корпорація – провідна форма сучасного світового підприємництва, що дає змогу найефективніше залучати значні фінансові кошти. Найпоширенішою формою корпорації на Заході є публічна корпорація (відкрите акціонерне товариство).

Кредит – (позика, борг) – це специфічний тип економічних відносин, побудованих на довірі; він являє собою видану на умовах повернення та платності однією особою іншій позики в товарах або грошах, яка має цільову спрямованість згідно з договірними засадами.

Крива (межа) виробничих можливостей (крива трансформації) відображає різноманітні комбінації двох товарів або послуг, які можуть бути вироблені в умовах повної зайнятості та повного обсягу виробництва в економіці з постійним обсягом ресурсів і незмінною технологією.

Крива байдужості або індиферентності (від англ. іndіference – невизначеність, байдужість) показує всі можливі комбінації двох товарів, які дають споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної корисності й ставлять його в стан невизначеності.

Крива Лаффера – графічне зображення залежності між ставками оподаткування та величиною податкових надходжень до бюджету: при підвищенні ставок оподаткування від 0 до 100%сума податкових надходжень у бюджет зростає тільки до певної оптимальної величини, а потім знижується внаслідок спаду виробництва й ухилення від сплати податків. Криву Лаффера використовують для встановлення ефективних ставок оподаткування.

Крива Лоренца – графічно відображає відхилення від рівномірного розподілу доходів у суспільстві.

Крива Філіпса ілюструє зворотний зв’язок між інфляцією та безробіттям: при високому безробітті інфляція низька й навпаки.

Курс валюти –як економічна категорія являє собою ціну грошової валюти однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни. Він є об’єктивним економічним показником, який відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку певної країни та стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин.

Л

Лізинг – особливий вид оренди рухомого й нерухомого майна виробничого призначення на підставі відповідного договору між орендодавцем (лессор) і орендарем (лізер). Об’єктами лізингу найчастіше є машини й споруди. При лізингу орендодавець зобов’язується надати на певний час рухоме й нерухоме майно за узгоджену орендну плату разом із ризиком, пов’язаним з правом володіння на певний час.

Ліцензії – спеціальний дозвіл, виданий відповідними органами державної влади на право здійснення експортно-імпортних операцій з продажу закупівлі (у т. ч. транзиту) окремих видів ліцензованих державою товарів із метою контролю експорту й імпорту товарів і валюти.

М

Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає взаємозв’язки, аналізує, узагальнює й прогнозує великомасштабні структури, сегменти (сектори), програми, явища й процеси, які належать до економіки країни в цілому: вивчає взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками економіки, які дають можливість уявити загальну картину, основні тенденції, напрями економічного розвитку країни. Такими є показники національного доходу, розподілу робочої сили, структури капітальних вкладень, нагромадження у сфері споживання тощо. Об’єкт дослідження макроекономіки – це система агрегованих показників, що являють собою сукупність багатьох економічних одиниць, об’єднаних в єдину цілісність. Як наука макроекономіка виникла дещо пізніше, ніж мікроекономіка, у 30–х роках ХХ ст. під впливом відомого вченого економіста Дж. Кейнса.

Макроекономічна рівновага – економічна рівновага між суспільним виробництвом і суспільним споживанням настає в точці перетину кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Маржиналізм (від англ. «margіnal» – граничний)– це напрям економічної теорії кінця ХІХ початку ХХ століть, який досліджує економіку як систему взаємопов’язаних господарюючих суб’єктів і пояснює економічні процеси і явища, виходячи з нової ідеї – використання граничних, крайніх величин або станів, які характеризують не сутність явищ, а їх зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Представники М.: К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк (австрійська школа); А. Маршал, А. Пігу (кембриджська школа); Дж. Кларк (американська школа); Л. Вальрас, В. Паретто (лозанська школа).

Маркетинг – це наука про особливості руху товарів і послуг від виробника до споживача з метою оптимальної їх реалізації; це процес планування та втілення задуму, ціноутворення, просування й реалізації ідей, товарів, послуг через обмін, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій.

Марксизм – напрям в економічній науці, лідери якого (К. Маркс і Ф. Енгельс), розкриваючи внутрішні суперечності капіталізму, доводять, що капіталізм так само закономірно, як він прийшов на зміну феодалізму, повинен поступитися місцем новому, більш прогресивному суспільному ладу – соціалізму.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага (цемент, папір, обладнання, с. г. продукція) і надають матеріальні послуги (транспорт, зв’язок, оптова торгівля, ремонт).

Менеджер (від англ. manager – управляючий, керівник) – професійний керівник у сфері організації й управління, що здійснюється на економіці, бізнесі, соціальній психології, фінансах.

Менеджмент – це діяльність із координації роботи інших людей. У загальному вигляді менеджмент слід представляти як науку й мистецтво перемагати, уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки й інтелект людей.

Меркантилізм (від італ. mercante – торговець, купець)– перший напрям політекономії, який активно застосовувався в ХV –ХVIII ст.. Його представники – У. Стаффорд, Т. Мен, Г. Скаруффі, А. Монкретьє та ін. – предметом дослідження вважали сферу обігу, основною формою багатства – гроші (золото й срібло) і стверджували, що воно нагромаджується за рахунок зовнішньої торгівлі і є наслідком забезпечення сприятливого торговельного балансу (перевага експорту над імпортом). З меркантилізмом пов’язане виникнення терміну політична економія.

Метод аналізу і синтезу – аналіз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез – поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх приводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.

Метод індукції і дедукції – індукція являє собою рух думки від одиничного до всезагального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого її ступеня. Дедукція – рух думки від усезагального до одиничного. Теоретичним ґрунтом для виникнення та існування індукції й дедукції є діалектичний зв’язок одиничного, особливого та всезагального.

Метод логічного й історичного підходу – історичний метод передбачає вивчення економічної системи в її генезисі зародження, становлення та розвитку. Логічний метод – це такий метод, у якому думка (аналіз) іде від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Цей метод фактично доповнює, підсилює історичний метод, є його складовою.

Метод матеріалістичної діалектики – пізнання економічних явищ і процесів у їхньому загальному зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін приводить до зміни якісного стану.

Метод наукової абстракції – метод поглибленого пізнання дійсності, заснований на очищенні інформативного матеріалу від випадкового, неістотного й виділенні в ньому стійкого, типового. Результатами застосування цього методу, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.

Методи державного регулювання економіки – це засоби впливу держави на сферу підприємництва з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до прийнятої національної економічної політики.

Механізм господарювання є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Митний союз –являє собою угоду двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли в Бенілюксі (з 1948 р.), у Європейському Союзі (з 1968 р.).

Мито –державний податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення між ними або між ними й державою певних дій. Установлюється при укладанні орендних договорів, передаванні цінних паперів, оформленні в державних установах доручень тощо або при здійсненні комерційних операцій, при перевезенні товарів через державний кордон.

Дата добавления: 2015-05-22