Формування нового господарського механізму 3 страница

Проте всі дослідники голодомору погоджуються з тим фак­том, що організований сталінізмом геноцид українського на­роду на початку 30-х pp. за своїми масштабами й наслідками був одним з найжахливіших і найжорстокіших злочинів в історії людства.

3. Завершення колективізації

Катастрофічний стан сільського господарства в Україні, що склався на початку 30-х pp., змусив насамперед Сталіна відмовитися від прискорених темпів колективізації. Поворот в економічній політиці на селі характеризувався насамперед скасуванням продрозкладки.

У січні 1933 р. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) ухвалили поста­нову «Про обов'язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами».

Тепер після виконання державних поставок колгоспни­ки й одноосібники мали можливість реалізувати за цінами вільного ринку надлишки виробленої продукції. В колгос­пах формувалися бригади з постійним складом працівників, за ними закріплювалися машини, реманент, робоча худоба на весь виробничий сезон, у рільничих бригадах з'явилася ланка як форма організації праці всередині бригади. Запро-

ваджувалася індивідуальна і дрібногрупова (ланкова) про­гресивно-відрядна оплата праці. Такі заходи сприяли орган­ізованості в роботі селян, їх заінтересованості в розширенні посівних площ, ліквідації знеособлювання в оцінці їхньої праці.

Одночасно держава зміцнювала матеріально-технічну базу сільського господарства з допомогою організації машинно-тракторних станцій (МТС). Наприкінці другої п'ятирічки у республіці діяло 958 МТС, які обслуговували майже 27 тис. колгоспів (98% загальної кількості). Застосування машин давало можливість широко запроваджувати агротехнічні за­ходи. Проте за відсутності належного технічного рівня більшості механізаторів трактори й комбайни часто виходи­ли з ладу, що негативно позначалося на продуктивності праці.

Політвідділи МТС та радгоспів з метою демонстрації ефек­тивності колгоспної системи організували змагання в сільсько­му господарстві. Так, трактористка Старобешівської МТС на Донеччині П.Ангеліна стала ініціатором всесоюзного змаган­ня тракторних бригад, а ланкова колгоспу села Старосілля на Київщині М.Демченко - п'ятисотенниць, зобов'язавшись виростити врожай цукрових буряків у 500 ц з гектара. Втім, великого впливу на стан сільського господарства успіхи небагатьох ентузіастів справити не могли.

І все ж таки організаційне зміцнення колгоспів, надана їм відчутна допомога кадрами й технікою сприяли подолан­ню продовольчої кризи, збільшенню валових зборів зерна.

В 1934 р. у містах було скасовано карткову систему роз­поділу харчових продуктів. Наприкінці другої п'ятирічки колгоспи України об'єднували 96,1% селянських господарств та 99,7% посівних площ. Зростали кількісні показники по­стачання хліба державі (якщо в 1933 р. з України надійшло 317 млн. пудів зерна, то у 1940 р. - 576 млн.).

Став дещо підвищуватися добробут селян, які поступово звикали до колгоспної системи, яка і далі нещадно експлуа­тувала їх. Зокрема, натуральна плата колгоспників станови­ла в той час лише 12-15% заробленого.

Отже, перебудова сільського господарства «по-сталінсь-ки» - суцільна колективізація за допомогою воєнно-комун-

Дата добавления: 2015-05-22