КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Входження УСРРдо складу СРСР
Б
урочисте відкриття Української Академії наук перехід влади до Директорії невдала спроба укладення союзу між Н.Мах-ном і С.Петлюрою вступ радянських військ до Києва Всеукраїнський з'їзд Рад. Прийняття Конституції УСРР евакуація військ Антанти з Одеси заколот М.Григор'єва схвалення декрету про об'єднання радянських республік окупація польськими військами Східної Галичини наступ об'єднаних українських армій на Правобережжі поразка військ Директорії та УГА утворення Всеукрревкому «Зимовий похід» військ У HP оголошення Всеукрревкомом махновців поза законом прийняття закону Всеукрревкому про землю Варшавський договір вступ польської армії й військ УНР у Київ переговори делегації УНР з Врангелем в Ялті угода уряду УСРР з махновцями про спільні дії у боротьбі з Врангелем підписання в Ризі договору про перемир'я і попередніх умов миру між РСФРР й УСРР та Польщею
штурм Перекопа ліквідація Південного фронту розрив радянським командуванням угоди з махновцями Ризький мир Тематичне оцінювання Початковий рівень: 1. Позначте, яка подія відбулася раніше? злука УНР та ЗУНР; утворення Директорії; розгром військ Врангеля 2. Чи погоджуєтесь ви з твердженням: а) Брестський договір було підписано у листопаді 1918 р. б) Гетьманом України в 1918 р. був П.Скоропадський в) Першим головою Директорії був В.Винниченко г) Головним отаманом було обрано С.Петлюру д) Українська Національна академія була створена у 1918 році. 3. Назвіть, на ваш розсуд, найбільш значні події доби боротьби України за збереження державної незалежності. Розкажіть про одну них. 4. Кого з діячів літератури і мистецтва 1917-1920 pp. ви пам'ятаєте? Назвіть їх. 5. Дайте відповідь: В січні 1919 р. Україна була проголошена Українською Соціалістичною Радянською Республікою а) так; б) ні; в) й так, і ні. Середній рівень: 1. Співвіднесіть імена історичних діячів з фактами з їхніх біог С. Петлюра а) гетьман; отаман «Війська козацького»; В.Винниченко б) головний отаман, голова Директорії; Є.Петрушевич в) голова Раднаркому УСРР; Х.Раковський г) голова Центральної Ради, голова Директорії П.Скоропадський д) президент Української Національної Ради. 2. Встановіть послідовність подій: Ризький мир Здійснення гетьманського перевороту 3. Позначте тлумачення, яке відповідає терміну: Директорія в перекладі з латинської мови означає: «управління; «керівництво»; «уряд». 4. Використовуючи план відповіді, розкажіть про Українську державу
1) хронологічні рамки та існування. 2) хто очолив Українську державу? 3) внутрішня й зовнішня політика 2) історичне значення 5. Про яку подію йдеться? а) «Ретельно опрацьований польський сценарій оволодіння Льво б) назвіть її дату. 1. Встановіть послідовність подій: відновлення УНР поразка врангелівців. 2. Х.Раковський, Є.Петрушевич, В.Винниченко - хто ці історичні особи? Які події в історії України (1917-1920) пов'язані з їхньою діяльністю? 3. Порівняйте державотворчі процеси в УНР та ЗУНР. У чому їх відмінність? 4. Складіть хронологічний ланцюжок головних воєнних подій (1917-1920). 5. Охарактеризуйте основні положення політики «воєнного Високий рівень: 1. «Національна демократія, загалом сприймаючи й сповідаючи ідею суверенності Української держави, була, як і попередні періоди, поділена на окремі табори, що суперечили один одному в питаннях соціально-економічної орієнтації УНР». Доберіть факти, що підтверджують цей висновок. Спробуйте, виходячи з конкретно-історичної ситуації 1917-1920 pp., створити проект власної програми соціально-економічних перетворень в Україні. 2. Прощаючись, К.Гуйн мовив: «Мені старому, здається, що справа не піде так легко, як почалася. Ваші противники - це завзяті люди...» Про які події йдеться? Наскільки пророчими були слова К.Гуйна. Відповідь обґрунтуйте. 3. В Україні (1917-1920) влада переходить від Центральної Ради до П.Скоропадського, від гетьмана до Директорії й у кінцевому рахунку до більшовиків. Поміркуйте над цими процесами. Закономірними чи випадковими вони були? Чому саме перемогли більшовики? ТЕМА 4 Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921—1928)
Карта-схема «Непмани потрібні, щоб знаходити ринкову змичку у селянськім господарстві; будувати комуністичне суспільство руками комуністів - це дитяча ідея, тому, що комуністи - це капля в народному морі; комунізм треба будувати не комуністичними руками, - підкреслював В.Ленін у березні 1922 р...»
(С. Кульчицький. Комунізм в Україні: нарис десятиріччя (1919-1928). §18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp. «На X з'їзді у березні 1921 р. партія перейшла до нової економічної політики і зробила досить успішну спробу пристосувати завойовані «командні висоти» до ринкової економіки». (С. Кульчицький. Комунізм в Україні....). О Як ви вважаєте, чи заперечував НЕП ідеологічним постулатам • більшовизму? 1. Внутрішнє й міжнародне становище України на початку 20-х років Понад шість років війн та революцій, насадження методів «воєнного комунізму» вщент зруйнували економіку України. Факт: Промислове виробництво скоротилося у 9 разів. Залізорудна промисловість була зруйнована. В металургії з 57 доменних печей працювала лише одна. Наполовину були зруйновані залізниці, не працювали чорноморські порти. Вартість карбованця порівняно з 1913 р. зменшилася у 13 тис. разів. Чисельність промислових робітників невпинно скорочувалася. Рятуючись від голоду й епідемій, вони залишали свої робочі місця і йшли в села. Після припинення воєнних дій селянство ще більш активно почало виступати проти реквізицій продовольства та заборони торгівлі. Навесні 1921 р. розкладку з урожаю попереднього року в Україні було виконано лише на 40%. Центр вимагав від республіканського керівництва посилити вилучення хліба у селян. ЦК КП(б)У залучив для цього армійські з'єднання. Незважаючи на те, що в Україні знаходився майже мільйон червоноармійців, тут з новою силою розгорнулися повстання проти радянської влади. Активно діяли селянські повстанські загони Мордалевича, Махна, Орлика, Левченка, Каленика. Аналогічні процеси одночасно відбувалися і в Росії («антоновщина», Кронштадське повстання). В офіційній пропаганді причиною труднощів називали куркульський саботаж продовольчої політики радянської влади. Селянський повстанський рух розглядався як політичний бандитизм. У 1921 р. на території колишньої Російської імперії виникло 13 держав. П'ять з них (Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія) стали самостійними. В усіх інших, у тому числі в Україні, утвердилася радянська форма державності з тоталітарними режимами. Проблемою першорядної ваги стало дипломатичне визнання радянських республік великими державами. Скориставшись формальною незалежністю України, її уряд на чолі з Х.Раковським розгорнув активну діяльність на міжнародній арені. 14 лютого 1921 р. представники УСРР Ф.Кон і Ю.Коцюбинський підписали перший мирний договір радянської України з Литвою. 18 березня 1921 р. було укладено Ризький мирний договір з Польщею. Незабаром УСРР встановила дипломатичні відносини з Латвією й Естонією. 2 січня 1922 р. делегація України на чолі з М.Фрунзе уклала договір про дружбу з Туреччиною. Незважаючи на підписання Ризького договору, відносини з Польщею залишалися напруженими. У Тарнові, біля Кракова, перебував у вигнанні уряд УНР, який користувався підтримкою Ю.Пілсудського. С.Петлюра продовжував вести боротьбу, хоч і безнадійну, з більшовиками - з території Польщі здійснювалися партизанські рейди на Правобережжя України. Але після неодноразових протестів Х.Раковського польський уряд наприкінці 1921 р. припинив їх. До 1923 р. УСРР мала дипломатичні відносини також з Німеччиною та Австрією. Представники України були учасниками більш 60 міжнародних договорів, конвенцій, угод. Після утворення СРСР керівництво зовнішньою політикою перейшло до його верховних органів. Таким чином на початку 1923 р. дипломатичні й зарубіжні представництва УСРР були ліквідовані. 2. НЕП і особливості її впровадження в Україні Ще на початку 1921 р. більшовицьке керівництво вважало недоцільним відмовлятися від політики «воєнного комунізму», насамперед заміни продрозкладки продподатком. «Воєнний комунізм» був спробою безпосереднього переходу
до виробництва та розподілу на комуністичних засадах без приватної власності, ринку й товарно-грошових відносин. Така політика повністю провалилася, спричинивши цілковиту руїну промисловості та сільського господарства, підірвала матеріальну зацікавленість виробників у результатах своєї праці. Як визнавала резолюція V конференції КП(б)У в листопаді 1921 p., «господарський розпад ніде не досягав такого величезного розміру, як на Україні». Вождь російських більшовиків В.Ленін усвідомлював, що подальша реалізація комуністичної доктрини може привести до селянської війни і поставить під сумнів взагалі існування радянської влади. В березні 1921 р. на X з'їзді РКП(б) він переконав делегатів прийняти постанову «Про заміну розкладки натуральним податком», що поклало початок системи заходів, яку, за тодішньою пристрастю до скорочень, назвали спочатку «НЕПО», а згодом -«НЕП» (нова економічна політика). Це була політика компромісу, вимушеного відступу від негайного будівництва соціалізму. Ленін не мав чіткої, заздалегідь розробленої програми цього відступу й без вагань залишив у державній власності так звані «командні висоти» економіки: важку промисловість, банки, транспорт, зовнішню торгівлю. Вождь більшовиків сподівався, що при збереженні диктатури партії НЕП забезпечить перемогу соціалістичних елементів над капіталістичними. Керуючись рішенням Москви, 27 березня 1921 р. ВУЦВК затвердив закон про заміну продрозкладки продподатком. Розмір його з урожаю 1921 р. визначався в 117 млн. пудів зерна замість запланованих раніше продрозкладкою 160 млн. пудів. Але і цього було забагато для зубожілого українського села. Економічний вплив нового закону позначився не відразу. Однак сама заява властей про скасування реквізиційного принципу у хлібозаготівлях та дозвіл на торгівлю мала важливе значення. Крім заміни продрозкладки натуральним, а згодом і грошовим податком, що давало можливість селянам продавати надлишки своєї продукції на ринку, на порядок денний було поставлено питання про створення державної торгівлі, насамперед оптової, регулювання приватної торгівлі через банки, податкові й кредитні установи, оздоровлення на цій основі грошового обігу, запровадження господарського розрахунку на фабриках та заводах, передачу дрібних підприємств в оренду і приватну власність, організацію іноземних концесій, відновлення матеріальних стимулів виробництва. Протягом 1922-1924 pp. було проведено грошову реформу: в обіг надійшли забезпечені золотом радянські гроші-червінці. У промисловості 5200 дрібних підприємств уже в 1922 р. орендувалися кооперативами, комнезамами, артілями й приватними особами, у тому числі колишніми власниками. З'явилася так звана «нова буржуазія», представників якої стали називати непманами. їх діяльність допомагала швидкому виходу країни з економічного хаосу та розрухи. На госпрозрахунок переводилися не окремі фабрики і заводи, а їх певна сукупність, утворена за галузевою, територіальною або галузево-територіальними ознаками. Ця сукупність була названа трестом. На Україні вони почали організовуватися з осені 1921 р. Серед них - «Донвугілля», «Машинотрест», «Хімвугілля», «Цукротрест», «Південноруд-ний трест». Усього на діючих промислових підприємствах, охоплених трестами, працювали близько 220 тис. робітників. У 1927 р. виробництво предметів споживання досягло довоєнного рівня, а у цілому випуск промислової продукції зріс майже в 2 рази порівняно з 1913 р. Розпочалася реконструкція старих та будівництво нових підприємств. Хоча земля залишалася державною власністю, згідно із земельним законом УСРР від 22 листопада 1922 p., вона передавалася у приватне користування або в оренду селянам. Звільнившись від страху реквізицій, селянські господарства за короткий час відновили свою продуктивність. У 1926 р. виробництво зерна в Україні досягло майже довоєнного рівня (17 млн. т), активно формувалася єдина кооперативна система, до якої було залучено 85% селян. НЕП викликав політичні зрушення й у внутрішній політиці. Припинилися масові розстріли противників радянської влади, було проголошено амністію решткам повстанців і членам не комуністичних партій. Українським політичним емігрантам гарантувалося вільне повернення в Україну. Однак не слід ідеалізувати неп та перебільшувати його значення. Він не означав повного повернення до ринкової економіки. Незважаючи на ослаблення партійно-державного контролю, система управління залишалася по суті командно-адміністративною. Тривали, хоча й у набагато менших масштабах, політичні репресії. Обмеженість і непослідовність непу згодом полегшили Сталіну повернення до «воєнно-комуністичних» методів управління економікою. 3. Голод 1921-1923 років в Україні Офіційна версія причин голоду була одна - посуха 1921 р. Але ж до революції також траплялися посухи, навіть більшої інтенсивності. Однак жодна з них не призводила до таких жертв. Як свідчать факти, голод 1921-1923 pp. був наслідком політики правлячої більшовицької партії, яка обкладала селян нереальними планами хлібозаготівель та добивалась їх виконання примусовими методами, незважаючи на неврожай, що у 1921 р. охопив південні райони України, а також Поволжя й Північний Кавказ. «Ця трирічна сторінка в історії, українського народу безпосередньо пов'язана, по-перше, з економічною політикою державної партії... і, по-друге, з підлеглим становищем формально незалежної республіки щодо московського центру...» (С.Кульчицький. Комунізм в Україні...). Запровадження нової економічної політики обумовлювало заміну продрозкладки. Але реалії були іншими. Формування державного хлібного фонду продовжувало здійснюватися шляхом позаекономічного примусу. Розкладка зберігалася, щоб забезпечити постачання українського хліба до Російської Федерації. Не звертаючи уваги на реальне становище, центр вимагав збільшити вивіз хліба, в тому числі з уражених посухою південних губерній. У травні 1921 р. голова Раднаркому Х.Раковський отримав догану по партійній лінії «за недостатньо енергійну профроботу». Мірилом енергійності виступала кількість залізничних ешелонів з хлібом, що відправлялися до радянської Росії. «Надзвичайно важкий продовольчий стан пролетарських центрів Росії, червоних столиць Москви і Пітера,... зобов'язують Радянську Україну прийти на допомогу, урізаючи до останнього ступеня власні потреби». (В.Ленін. Повне зібр. тв. - Т. 44). Тільки в червні 1921 р. з України було вивезено до Росії 728 тис. пудів хліба, хоча перспектива голоду вже цілком окреслилася. Нереальність хлібозаготівельних планів призвело до жахливого стану. Факт: У 21 повіті п'яти південних губерній (Одеської, Миколаївської, Донецької, Катеринославської та Запорізької) селяни не зібрали посіяного насіння. У 10 інших повітах вказаних губерній чистий збір хлібів не перебільшував 5 пудів на душу населення. Цієї кількості вистачало тільки на те, щоб не вмерти голодною смертю. Таким чином, третина території радянської України була голодуючим регіоном. Вищі партійні й радянські органи республіки довгий час приховували інформацію про голод. Лише в грудні 1921 р. цю трагедію констатувала VI Всеукраїнська конференція КП(б)У. Член політбюро ЦК КП(б)У Д.Мануїльськии у своїй доповіді «Голод та посівна кампанія» зазначав: «... У нас, товариші, в деяких губерніях, - мабуть, ніхто цьому не повірить, - вже почалися смертельні випадки від голоду. За кілька днів в Олександрійській (Запорізькій) губернії померло до 165 чоловік... В Одеській губернії зареєстровано протягом тижня до ста смертельних випадків. Ознакою стихійного лиха, яке насувається, є масове залишення населенням насаджених місць...». Спираючись у боротьбі з голодом у Поволжі насамперед на внутрішні ресурси, уряд РСФРР робив усе можливе для залучення коштів на цю справу з-за кордону. Проте українські урядовці майже до початку 1922 р. не зверталися за допомогою ні до уряду РСФРР, ні до закордонних держав. Як відзначалося у доповідній записці Х.Раковського Леніну про збір хліба в Україні, «різні міжнародні комітети допомоги голодуючим були допущені на Україну лише у січні 1922 р. і лише після того, як вони самі полізли туди за згодою РСФРР». Тому тільки з середини 1922 р. вони змогли розгорнути активну діяльність в УСРР. Разом іноземні організації лише того року направили в Україну близько 2,3 млн. пудів продовольства, з них переважну його частину забезпечила Американська адміністрація допомоги (АРА). Внаслідок безмежного панування командно-адміністратив- них методів господарювання в умовах відсутності суверенітету радянських республік кошти на підтримку голодуючих розподілялися винятково за розпорядженням уряду Росії, який тривалий час ігнорував масштаби неврожаю в Україні. Після запізнілого клопотання ЦК КП(б)У й VI Всеукраїнського з'їзду рад уряд радянської Росії почав поступове коригування планів хлібозаготівель та допомоги громадськості голодуючим Поволжя відповідно до реальних можливостей УСРР. У грудні 1921 р. більш як наполовину - з 57 до 27 млн. пудів - було зменшено продподаток щодо вивозу хліба до РСФРР, але жодна з голодуючих губерній не була звільнена від продподатку. Всеукраїнська комісія допомоги голодуючим одержала право залишати в республіці лише третину її ресурсів. При такій мобілізації зруйнована економіка була неспроможна забезпечити підтримку й половині голодуючих. Факт: Якщо на початку 1922 р. голодувало 12% населення неврожайних губерній, то у травні того ж року - вже близько 40% (3,8 млн. чол.). Лише врожай 1922 р. і розгортання харчувальних пунктів АРА й інших доброчинних організацій дещо призупинили масову смертність населення. В спустошених голодом південних губерніях України 1922 р. було зібрано лише на третину більше зерна порівняно з урожаєм минулого року. Таким чином, населення півдня УСРР продовжувало і надалі потребувати відчутної допомоги. Крім цього, за вимогою Москви, 13,5 млн. пудів українського зерна урожаю 1922 р. було продано за кордон. Одночасно у сусідні республіки з України вивезли ще 9 млн. пудів хліба. Тому голодування населення на півдні України продовжувалося також у першій половині 1923 р. Під час боротьби з голодом більшовики розгорнули широку кампанію по вилученню коштовностей з храмів, за рахунок яких планувалося закупити зерно. Все це призводило до конфліктів, які супроводжувалися арештами та розстрілами священиків і віруючих. «Абсолютний диктат адміністративно-командної системи,... орієнтація суспільного виробництва не на потреби людини, а на інтереси абстрактної соціалістичної держави... неминуче супроводжувалися нечуваним насильством над мільйонами безпосередніх виробників, знищенням їх частини». (В.Даниленко, С.Кульчицький, Г.Касьянов. Соціалізм на Україні: 20-30-ті роки). Перевір себе Початковий рівень: 1. Доповніть речення: Перший мирний договір радянська Україна підписала з (Латвією; Литвою; Естонією), а Ризький мирний договір - з (Латвією; Туреччиною; Польщею). 2. Дайте відповідь: ТАК або НІ. НЕП розпочався із заміни продподатку продрозкладкою. 3. Вкажіть дату голоду в Україні: 1921; 1921-1922; 1921-1923 pp. Середній рівень: 4. Назвіть країни, з якими на початку 20-х років радянська Украї- на встановила дипломатичні відносини. 5. Розкажіть про впровадження НЕПу в Українській СРР. 6. Що ви знаєте про голод у 20-х роках в Україні. Які його причини? Достатній рівень: 7. Схарактеризуйте внутрішнє становище Української СРР на початку 20-х pp. 8. Доберіть факти, що свідчать про економічну ефективність НЕПу у порівнянні з політикою «воєнного комунізму». 9. «1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом», - Високий рівень: 10. Уявіть, що ви науковець і вам треба зробити наукову доповідь «НЕП та особливості його здійснення в Україні». Складіть розгорнутий план доповіді й підготуйте тези. 11. Як ви вважаєте, чому тривалий проміжок часу офіційною версією причин голоду, який призвів до мільйонних жертв у південних губерніях України, завжди була одна - тяжка посуха 1921 p.? Відповідь аргументуйте.
«Реалізація задуму про Союз як об'єднання суверенних і рівноправних республік пішла іншим руслом. Жорстка централізаторська тенденція взяла гору. Вона неминуче вела до обмеження прав союзних республік і поступової ліквідації їх суверенності...» О Як ви вважаєте, чи могла існувати незалежна Радянська • Україна? 1. Державний статус України у 1921-1922 pp. На початок 20-х pp. територія Радянської України становила 452 тис. кв. км. В той же час за її межами лишалася значна частина етнографічних західноукраїнських земель. Згідно з переписом 1920 p., населення УСРР становило 25,5 млн. чол., більшість яких- 20,9 млн. - проживала в селі. Після остаточної перемоги більшовиків у громадянській війні самостійність новоутворених радянських республік не проголошувалася. Навпаки, підкреслювалося, що вони становлять єдину радянську федерацію. При цьому знак рівності між радянською та Російською Федерацією здебільшого не ставився. Існувала переконаність у тому, що радянська федерація народжена світовою революцією й з часом включатиме в себе основні європейські країни. Але фактично національні радянські республіки утворювали разом з РСФРР єдину країну. Залишалися стійкими економічні та інші зв'язки, що формувалися протягом тривалого часу. Під час громадянської війни було об'єднано всі військові сили й управління економікою в єдиному центрі. А головне, радянські республіки мали тотожну політичну структуру, яка характеризувалася насамперед однопартійністю. РКП(б) являла собою державну партію, що здійснювала тотальний контроль над Радами, профспілками, армією та правоохоронними органами. Хоча керівні партійні комітети у національних республіках і називалися центральними, вони за статусом мали не більше прав, ніж губкоми в Російській Федерації. При всьому цьому республіки, у тому числі й Україна, вважалися формально незалежними. 28 грудня 1920 р. пред- ставники РСФРР та УСРР підписали договір про воєнний і господарський союз між двома державами. В угоді підкреслювалися незалежність та суверенність обох республік, усвідомлення ними організації спільних зусиль з метою оборони й економічного співробітництва. Оголошувалося об'єднання комісаріатів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів та телеграфу й Вищих рад народного господарства, які входили до складу Раднаркому РСФРР, а при українському уряді мали своїх уповноважених. Таким чином, підписаний документ закріплював становище, що склалося у взаємовідносинах між РСФРР і УСРР з літа 1919 p., коли більшовики утворили «військово-політичний союз республік». В Україні проти договору виступили члени УКП (укапіс-ти) та українські ліві есери. У березні 1921 р. на V Всеукраїнському з'їзді рад один з керівників УКП М.Авдієнко навіть вимагав повного відокремлення України від Росії. Але з'їзд переважною більшістю голосів ратифікував угоду. Аналогічні договори також було укладено між Російською Федерацією й іншими республіками. Така системи відносин одержала назву «договірної федерації». Отже, радянська федерація почала юридично формуватися ще задовго до офіційного створення СРСР. Фактичне злиття загальнофедеративних органів з державними структурами РСФРР свідчило, що зв'язки національних республік з Росією розвивалися у напрямі поступового їх поглинання останньою (так званої «автономізації»), тобто перетворення в автономні області у складі єдиної держави -Російської Федерації. Така тенденція особливо чітко проглядалася серед членів центрального керівництва більшовицької партії, які вважали, що утворені в ході громадянської війни незалежні радянські республіки мають бути юридично «автономізовані». Найбільш послідовним виразником централізаторської лінії був нарком у справах національностей Росії, а з квітня 1922 р. - генеральний секретар РКП(б) Й.Сталін. Зокрема на X з'їзді партії він прямо заявив, що Російська Федерація є «живим втіленням» майбутнього державного союзу радянських республік. На противагу центру керівники республіканських партійних організацій вважали за необхідне зменшити до мінімуму рівень централізації управління з тим, щоб права республік відповідали їх незалежному статусу. Оборонцями суверенітету України, зокрема, виступали такі відомі більшовики, як М.Скрипник і Х.Раковський. 2. Створення Союзу РСР В березні 1922 р., за ініціативою голови Раднаркому України Х.Раковського, керівництво республіки розглянуло питання про взаємовідносини РСФРР та УСРР. Для глибокої й детальної його розробки було утворено спеціальну комісію. Майже одночасно аналогічні рішення ухволили Білорусія і закавказькі республіки. Зважаючи на загальне незадоволення республіканських партійних організацій, яке віддзеркалювало настрої в суспільстві, політбюро ЦК РКП(б) у серпні 1922 р. визнало за доцільне створити комісію для підготовки на черговий пленум проекту вдосконалення федеративних відносин. До її складу ввійшли В.Куйбишев (голова), Г.Орджонікідзе, X. Раковський, Г.Сокольников, Й.Сталін, а також представники від національних республік (Україну представляв Г.Петровський). Однак проект комісії «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками», який підготував Сталін при підтримці всіх її членів, крім Х.Раковського (представники республік не брали участі в цій роботі), передбачав входження республік у Російську Федерацію на правах автономій. Така пропозиція викликала обурення серед партійних керівників неросійських республік. М.Скрипник та інші українські більшовики кваліфікували її як погано прихований російський шовінізм. Отже, центральне політичне керівництво прагнуло нав'язати створюваній державі фактичну унітарність. В.Ленін через хворобу не зміг взяти участі в роботі комісії. Після покращення стану здоров'я він ознайомився з матеріалами її роботи й 26 вересня 1922 р. написав листа Л.Каменеву для передачі членам політбюро. У ньому принцип «автономізації» відкидався і обґрунтовувалася цілком нова форма дер- жавного союзу: Російська та Закавказька федерації разом з Україною й Білорусією мали утворити нову федерацію. Вождь російських більшовиків розумів, що поглинання Росією національних державоутворень зруйнує ту підтримку, яку мали в неросійських окраїнах більшовики, а також справить на колоніальні народи невигідне враження про радянську систему. Жовтневий (1922) пленум ЦК РКП(б) підтримав ленінську ідею утворення Радянського Союзу як федерації рівноправних республік. Проте принципи побудови більшовицької партії як інструмента влади не гарантували збереження суверенітету республік. На недоліки абсолютного централізму вже давно звертали увагу відомі тогочасні політики. «Цей централізм, - писав восени 1920 р. В.Винниченко, - стоїть у глибокій суперечності з програмою партії й тенденціями самої революції. Через те вся діяльність керуючої партії має дві сторони: одну - формальну, програмну, декларативну, другу - дійсну, реальну, не декларативну». Тенденція будувати відносини всередині держави так само, як вони склалися в партії, повною мірою виявилася під час роботи комісії, утвореної вже згаданим жовтневим пленумом ЦК РКП(б), яка мала виробити конституційні засади єдиної багатонаціональної держави. У підсумку комісія висловилася за утворення наркоматів трьох типів - злитих, об'єднаних і автономних. Незважаючи на протидію В.Леніна, запроваджена схема державного управління ще більше обмежувала права республік, ніж рішення про об'єднання найважливіших наркоматів, ухвалені влітку 1919 р. з метою перетворити країну в єдиний військовий табір. 10 грудня у Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд рад, на якому депутатів-українців було менше половини (362 з 782). Він звернувся до з'їздів рад усіх республік із закликом приступити до законодавчого оформлення Союзу РСР та з цією метою запропонував пристосувати скликання загальносоюзного з'їзду до закінчення роботи чергового X Всеросійського з'їзду рад. Останній відкрився в Москві 23 грудня за участю представників усіх радянських республік. З'їзд прий- няв постанову про утворення Союзу РСР, уповноважив обрану на І з'їзд рад СРСР делегацію від Російської Федерації виробити спільно з делегаціями інших радянських республік Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. ЗО грудня 1922 р. відбувся І з'їзд рад СРСР. За пропозицією керівника делегації УСРР М.Фрунзе з'їзд в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. Остаточні тексти цих документів з урахуванням зауважень і пропозицій союзних республік мав затвердити наступний з'їзд рад. Було обрано Центральний виконавчий комітет СРСР у складі 371 члена й 138 кандидатів, а також чотирьох голів ЦВК (від України - Г.Петровського). 3. Юридичне оформлення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу Союзний договір проголошував, що незалежні радянські республіки добровільно та на рівноправних засадах вступають у державний союз і деякі свої повноваження передають органам центральної влади. До компетенції союзного уряду входили зовнішня торгівля, військово-морські й іноземні справи, залізничний транспорт та поштово-телеграфний зв'язок, утворювалися відповідні загальносоюзні наркомати. Питання фінансів, продовольства, праці й робітничо-селянської інспекції увійшли до компетенції як союзного, так і республіканських урядів, для чого створювалися союзно-республіканські наркомати. До сфери діяльності республіканських урядів були віднесені внутрішні справи, освіта, юстиція, землеробство та соціальне забезпечення. Запропонована форма державного об'єднання республік не змінювала «автономізаційного» принципу побудови нової держави. Тому В.Ленін уже ЗО грудня в день роботи І з'їзду рад СРСР продиктував лист «До питання про національності або про «автономізацію». Зокрема, він пропонував керівництву партії перетворити нове державотворення у конфедеративний союз: «... Не слід зарікатися наперед ні в якому разі від того, щоб в результаті всієї цієї роботи повернутися на наступному з'їзді Рад назад, тобто залишити союз радянських соціал- істинних республік тільки у відношенні військовому і дипломатичному, а в усіх інших відношеннях відновити повну самостійність окремих наркоматів». Політбюро не прислухалося до цих порад. Лист було опубліковано тільки у 1956 р. В січні 1923 р. ЦВК СРСР утворив конституційну комісію, яку очолив М.Калінін. Разом з ЦВК союзних республік вона почала розробку основних положень державного устрою. Комісія працювала гласно, але змушена була повторювати рішення внутріпартійної конституційної комісії. Проти централізації наркоматів, як і раніше, виступали деякі республіканські керівники. Так, на XII з'їзді РКП(б) у квітні 1923 р. Х.Раковський заявив, що союзне будівництво пішло неправильним шляхом, та запропонував відібрати в союзних комісаріатів дев'ять десятих їхніх справ, передавши їх національним республікам. Голова Раднаркому України виступив також проти бюрократичних методів партійного керівництва, чим розгнівав Й.Сталіна, який звинуватив опонента в підміні федеративних принципів побудови держави конфедеративними. В липні 1923 р. Х.Раковський був відкликаний з України й призначений повноважним представником СРСР у Великобританії. Остаточне юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося в січні 1924 р. на II з'їзді рад СРСР. Він прийняв Конституцію, що складалася з двох частин: Декларації та Договору про утворення СРСР (текст останнього істотно відрізнявся від проекту Союзного договору 1922 p.). Конституція надавала право кожній союзній республіці на вільний вихід з СРСР, але тільки за згодою на це комуністичної партії, що було малоймовірним з огляду на її централістські устремління. Також встановлювалася непорушність територій республік, які могли бути змінені тільки за їх згодою. Зовні СРСР мав вигляд федерації рівноправних республік. Проте реальна влада в країні належала єдиній Всесоюзній комуністичній партії (більшовиків), що зводило нанівець будь-які суверенні права республік. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з'їзд рад затвердив новий текст Конституції УСРР. Вона законодавчо закріплювала входження радянської України до складу Союзу РСР, визначала компетенції й функції республіканських органів державної влади. Конституція зафіксувала, крім того, зміни, пов'язані з фактом утворення в 1924 р. Молдавської АСРР у складі УСРР, і реформу адміністративно-територіального поділу республіки. Канадський історик українського походження Орест Суб-тельний зауважував: ...«неправильно було б казати, що радянський федералістський устрій залишив українців та інші неросійські народи з порожніми руками... За радянської влади Українська Радянська Соціалістична Республіка стала чітко окресленим національним і територіальним цілим, із власним адміністративним центром і апаратом. Таким чином, українці, нарешті, отримали територіально-адміністративні рамки, що відображали їхню національну самобутність, тобто те, чого вони не мали з часів Гетьманщини XVIII ст.». (О.Субтельний. Україна: історія). Отже, утворення Союзу РСР було певним компромісом між Москвою й національними рухами на окраїнах колишньої Російської імперії. Незважаючи на зовнішні демократичні форми побудови, у дійсності багатонаціональна держава була унітарною, влада в якій належала ВКП(б) на чолі з Й.Сталіним. Перевір себе Початковий рівень: 1. Вкажіть дату утворення СРСР. 2. Назвіть республіки, що підписали договір про утворення СРСР. 3. Хто з українських державних і політичних діячів виступали оборонцями суверенітету України? Середній рівень: 4. Складіть план відповіді «Утворення СРСР». 5. Розкажіть про воєнно-політичний союз РСФРР та УСРР. 6. Яке з наведених тлумачень відповідає терміну? Унітарний у перекладі з французької означає: союз; єдиний; який становить єдине ціле. Достатній рівень: 7. Проаналізуйте позицію, яку займали керівні діячі України з питань створення Союзу РСР. 8. Охарактеризуйте союзний договір 1922 р. 9. Дайте визначення понять: автономія, суверенітет, унітарна держава. Високий рівень: 10. Серед науковців існують різні погляди на акти 1922 -1924 pp. Які оцінки цих процесів ви ще знаєте? Яку поділяєте? Чому? Відповідь обґрунтуйте. 11. Один з нових історичних міфів звучить так: якби Україна не §20. Культура та духовне життя у роки НЕПу «Українське відродження 20-х років - помітне явище в історії українського народу. Йому притаманні надзвичайно суперечливі процеси та явища. В ньому водночас поєдналося як героїчне, так і трагічне...» О Використовуючи текст підручника і додаткову літературу, вис-• ловіть своє бачення розвитку культури й духовного життя України за часів НЕПу. 1. Політика більшовиків у царині культури. Поворот партії більшовиків до «українізації» («коренізації») Утвердження радянської влади після закінчення громадянської війни та запровадження більшовицьким керівництвом нової економічної політики визначили зміст і напрями розвитку культури й духовного життя в Україні у 20-х pp. Зробивши деякі поступки в економічній сфері, більшовики намагалися зберегти у повному обсязі контроль держави над усіма проявами культурного та духовного життя суспіль-
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1903; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |