Особистість

ВИСНОВКИ

Психологія як наука вивчає факти, закономірності, механізми психічного життя людей і тварин. Різноманітні психічні якості утворюють систему регуляції, що надає поведінці й діяльності стійкості та ефективності.

Виділення психології у самостійну науку пов'язане з відкриттям спеціальних науково-дослідницьких закладів - психологічних лабораторій та інститутів, а також із застосуванням експерименту як методу вивчення психічних явищ.

Сучасна психологія є розгалуженою системою наукових дисциплін. За спрямованістю на дослідження, раціоналізацію або перетворення психіки виділяють теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.

Основними теоріями в сучасній психології виступають біхевіоризм (Д. Уотсон, Е. Торндаік), гештальтпсихологія (Т. Вертгеймер, В. Келлер, К. Левін), психоаналіз (3. Фрейд, К. Юнг, Е. Берн), копгітив-на психологія (У. Найссер, А. Пайвіо, Дж. Келлі), гуманістична психологія (К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу. М. Меррей, М. Мерфі), психологія діяльності (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв).

Психіка - це продукт розвитку живої матерії, функцією якої є орієнтація у властивостях предметного середовища та управління поведінкою. Психічне відображення є дзеркальним, пасивним, воно пов'язане з пошуком, вибором.

Психіка є властивістю мозку. Психічна діяльність здійснюється за допомогою багатьох спеціальних фізіологічних механізмів.

Свідомість людини виникла і розвинулась у суспільний період її існування. Свідомість - властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються у ньому, своїх дій у попередньому мисленому їх накресленні та передбаченні їх наслідків. Вона виявляється у регулюванні взаємовідносин людини з природою та соціальною дійсністю. У свідомість, крім пізнавальних процесів, включається самосвідомість - частина свідомості, спрямована на самого себе.

Друга частина психіки - несвідоме. Це ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не усвідомлюються.

Існують також мінливі стани свідомості, які повністю відмежовують людину від фізичного і соціального оточення: сон, медитація, гіпноз, вплив психотропних засобів.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягає специфіка предмета сучасної психології?

2. Назвіть основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання.

3. Що дає вивчення психології сучасному фахівцеві непе-дагогічного профілю?

4. Які галузі психологічної науки найбільше пов'язані з Вашою майбутньою професією?

5. Охарактеризуйте основні етапи становлення психології як науки.

6. Охарактеризуйте основні напрями психології XX століття. Які з них протилежні за своїми принципами? Чому?

7. Що таке психіка? Які функції вона виконує?

8. У чому полягає специфіка свідомого способу життя людини?

9. Що Вам було відомо про психіку і що Ви знаєте тепер?

10. Як, на Ваш погляд, буде розвиватися психіка людини надалі?

11. Яким чином взаємодіють праця і психіка людини? Як впливає безробіття на психіку?

12. Що таке "несвідоме" і як воно впливає на життя людини? Як "несвідоме" у структурі психіки взаємодіє зі "свідомим"?

13. Яку роль відіграє сон у психічній діяльності людини?

14. Чи можна за зовнішніми ознаками (будова тіла, гулі на черепі, стиль стоптування підошв взуття та ін.) робити висновок про психічну діяльність людини?

5. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

5.1. ДИДАКТИЧНИЙ ТЕСТ

Прочитайте твердження і дайте відповідь "правильно " або "неправильно". Поясніть, чому.

1. Аристотель був одним із перших філософів, який розглядав розум як невід'ємну частину живого організму.

2. На думку біхевіорістів, тільки поведінка, що піддається спостереженню, може бути об'єктивно описана.

3. Доктрина В. Вундта мала на меті виявити функції свідомості.

4. Гештальтисти вважають, що наше сприйняття світу створюється з елементів, які мозок навчається організовувати.

5. Когнітивна психологія твердить, що в основі поведінки будь-якої людини лежить той або інший розумовий процес, який відбувається раніше.

6. Гіпотези, висунуті теорією З.Фрейда, відкидали багато ідей, особливо у сфері сексуальності.

7. Гуманістична точка зору на розвиток особистості виходить скоріше з песимістичного уявлення про природу людини.

8. Із сучасного визначення предмета психології слід виключити аналіз поведінки людини.

9. При вивченні психічних явищ психологія стикається з такими науками, як біофізика, кібернетика, медицина.

10. Існує зв'язок між психікою людини та параметрами її черепа.

11. Спосіб життя людини не впливає на психіку.

12. Структурними елементами свідомості є емоції, інтуїція, воля.

13. До сфери несвідомого належать: повне орієнтування в місці, часі, дії, самосвідомість.

5.2. ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ

1. Наукова психологія у моєму житті.

2. Наступність у розумінні природи психіки від давнини до нашого часу.

3. Ключові моменти виникнення та якісного перетворення психіки в процесі філогенезу.

4. Системність у роботі мозку як органа психічної діяльності.

5. Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

6. Психологія майбутнього.

6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Блум Ф., Лайзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение: Пер. с англ. - М.: Просвещение, 1988. - 248 с.

2. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основьі психологии и педагогики. - К: МАУП, 1999. - 168 с.

3. Введение в психологию. Учебн. пособие / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Академия, 1995. - 496 с.

4. Вьіготский Л.С. Психика, сознание, бессознательное // Собр. соч.: В 6 т. - М.: Просвещение, 1982 - 1984. - Т. 1. - С. 132-148.

5. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. -М.: Просвещение, 1986. - 272 с.

6. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т.: Т. 1. Пер. с франц. - М.: Мир, 1995. - 496 с.

7. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997. - 376 с.

8. Гримак Л.П. Резервьі человеческой психики. - М.: Пе-дагогика, 1987. - 168 с.

9. Гриншпун И.Б. Введение в психологию. - М.: Между-нар. пед. акад., 1994. - 150 с.

10. Загальна психологія: Підручник для студентів вищ. навч. закладів / С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієнко / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000. - 543 с.

11. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч.: Ч. І. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - 244 с.

12. Климов Е.А. Общая психология. Общеобразователь-ньш курс: Учебн. пособие. - М.: Юнита-Дана, 1999. - 321 с.

13. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

14. Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики. - М.: Про-свещение,1972. - 320 с.

15. Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. - К.: Екс. Об, 1999. - 304 с.

16. Немов Р.С. Психология. - В 3 кн. Кн. 1. Общие основи психологии. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 688 с.

17. Общая психология. Учебник для студентов пед. ин-тов / Под ред. проф. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1976. - 479 с.

18. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Кири-чука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.

19. Побірченко Н.А. Учнівська молодь і професії ринкової економіки. - К., 1998. - 206 с.

20. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища шк., 1982.

21. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін. / За ред. Ю.Л. Трофімова. 2-ге вид. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.

22. Психология и педагогика: Учебн. пособие / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Ценр, 1999. - 332 с.

23. Психология: Словарь. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

24. Психология: Учеб. пособие для пед. училищ / Под ред. проф. В.А. Крутецкого. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1974. - 304 с.

25. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології XX століття: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1998. - 992 с.

26. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - М.: Вьісш. шк., 1973. - 368 с.

27. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб. - К.: КДТЕУ, 1999. - 330 с.

28. Столяренко Л.Д., Самьігин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 576 с.

29. Фрейд 3. Психология бессознательного.: Сб. произве-дений. - М.: Просвещение, 1990. - 448 с.

30. Цуканов Б.И. Время в психике человека: Монография. -Одесса: Астропринт, 2000. - 220 с.

31. Шелдон М. Анализ конституционньїх различий // Психология индивидуальньїх различий. - М.: Просвещение, 1982. - 287 с.

іі-і-їйліл- £чь, а

32. Юнг К.Г. Психология бессознательного: Пер. с нем. -М.: Канон, 1994. - 320 с.

33. Юнг К.-Г. Психологические типьі: Пер. с нем. - СПб.: Ювента. - М.: Прогресе -Универс, 1995. - 715 с.

34. Яценко Т.С., Кміт Я.М., Олексієнко Б.М. Активне соціально-психологічне навчання: теорія, процес, практика: Навчальний посібник. - Хмельницький: НАПВУ, 2002. - 792 с.

35. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2004. - 679 с.

7. ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ППЕРТЕКСТІВ

7.1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Психологія - наука і система знань про закономірності, механізми психічних явищ в житті людини.

Основними механізмами психіки людини є відображення, проектування і опредметнення - докладання людиною власних зусиль і хисту до формування матеріальних речей або знакових систем.

Психологія - одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини - психіка. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки людини і діяльності в динамічних умовах середовища. Психічна активність людини спрямована на різні предмети. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потреби як необхідні умови життя, людина шукає й отримує з навколишнього природного та соціального середовища потрібні для цього джерела, набуває знань, планує свої дії, визначає методи й шляхи їх здійснення, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі.

Усе це - психічна активність людини, предмет вивчення психології.

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляється чітко і досить виразно - це наші почуття, думки, образи, сприймання, прагнення, бажання, уява, погляди тощо - усе, що

утворює внутрішній зміст нашого життя, яке дається нам безпосередньо і належить нам. Психічне явище - власність людини.

Почуття, думки, образи, сприймання, прагнення, бажання, уява і погляди так чи інакше пов'язані з тим, що перебуває поза людиною і що нею відображається. Психічне - відображення взаємодії з довкіллям, дійсністю. Людина, відображаючи дійсність, сама є частиною цієї дійсності. Відображення включає і відображення самої себе, яке набуває форми самопочування.

Психічне - суб'єктивне відображення. Суб'єктивність як властивість відображення розкриває ставлення людини до свого оточення, яке визначають особисті погляди, інтереси, смаки, уподобання тощо, що й свідчить про її відмінність від інших людей, неповторність. Надмірна суб'єктивність відображення довкілля призводить до помилкових поглядів, позицій, оцінок і суджень, що підвищує аварійність у діях і діяльності людини.

Психічне - регулятор взаємодії з довкіллям. Користуючись відображенням як безпосереднім регулятором дій і діяльності, людина здатна стабілізувати їх параметри, підтримувати оптимум функціонування, спрямовувати їх перебіг за певною програмою, тобто втілювати свої суб'єктивні здобутки в матеріальні конструкції. Те саме стосується і власних здібностей особистості, які належать до процесів регулювання.

Психічне - здатність до розвитку змісту, глибини і регулювальної сили відображення, до упорядкування, спрямування дій і діяльності людини.

У психічному як регуляторі дій і діяльності криється величезний потенціал розвитку самих механізмів психіки: відображення, проектування і втілення. Адже людина не лише відображає, а й перетворює довкілля на нові форми, будує їх відповідно до законів гармонії, а це, у свою чергу, сприяє поліпшенню її життя і діяльності.

Механізм психіки - знаряддя, метод людини, завдяки якому поєднуються в цілісність її органи і системи передавання і перетворення енергії та інформації в процесі діяльності.

Будова механізмів психіки така: відображення - проектування - опредметнення.

Психічне відображення містить у собі систему функцій, які регулюють діяльність людини. Основна функція проектування -

впорядковування і гармонізування смислів відображення відповідно до мети дій або діяльності людини. Опредметнення - елемент свідомої і доцільної діяльності людини. Ця діяльність має три основні форми:

1) матеріальну: виробництво, фізична робота і праця, в процесі якої людина перетворює і втілює себе в навколишньому світі;

2) психічну: вироблення та інтерпретація змісту відображення, добір цінностей, розумові операції, переживання тощо, які є конструктивними елементами будь-якого виробництва;

3) творіння себе самого - розвиток душевних і духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.

Знання природи психічних явищ та їх закономірностей має велике значення для управління психічним розвитком особистості та її діяльності.

У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності розвивалася залежно від умов життя того або іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найвищий рівень її розвитку - людська свідомість. Разом з двома джерелами поведінки (спадково закріпленою програмою та власним досвідом індивіда) виникло третє джерело, що формує людську діяльність, - передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова, що стала формою існування свідомості.

Характерними структурними компонентами свідомості є:

1) знання про навколишній світ, природу, суспільство;

2) виокремлення людиною себе в предметному світі як суб'єкта пізнання, розрізнення суб'єкта — "Я" та об'єкта - не "Я", протиставлення себе як особистості об'єктивному світу. Характерним є самопізнання, що стало підґрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей;

3) цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів;

4) ставлення до об'єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе.

Самосвідомість людини - усвідомлення за допомогою мови себе самої, свого ставлення до природи і до інших людей, своїх дій і вчинків, думок, переживань і психічних якостей. Розвиток самосвідомості людини виявляється у:

1) самоспостереженні;

2) критичному ставленні до самої себе;

3) оцінці своїх позитивних і негативних якостей;

4) самовладанні;

5) відповідальності за свої вчинки.

Людині властиві також неусвідомлювані форми психічної діяльності (інстинктивні та автоматичні дії, потяги тощо). Але несвідоме включається у свідоме, і завдяки цьому воно може контролюватися людиною.

Зв'язок психології з іншими науками обопільний: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для розв'язання своїх проблем, в інших - різні науки використовують психологічні знання для пояснення або розв'язання своїх питань. Від того, яке місце відводиться психології в системі наук, багато в чому залежить і розуміння можливостей використання психологічних знань в інших галузях суспільного виробництва: духовного і матеріального. І навпаки, розуміння того, якою мірою психологія може використовувати здобутки інших наук, сприяє проведенню психологічних досліджень.

Одна з перших класифікацій наук створена Платоном. Класифікація надавала схему всіх наукових знань тієї епохи, що збігається зі структурою самої психології - структурою пізнавальних здібностей людини. У системі, розробленій Гегелем, психологія посідає місце на одній зі сходинок саморозвитку духу. У класифікації XIX століття - в системі О. Конта - для психології взагалі не було місця.

Психологія посідала місце між біологічними і соціальними науками. І вже наприкінці XIX століття психологія потрапила до складу наук. Підставою для такого рішення була очевидна істина: психологія є одним із двох аспектів будь-якого знання: по-перше, завдяки своєму об'єктивному змісту - відображенню властивостей і відношень предметів, які досліджує наука, по-друге -завдяки своїй внутрішній будові, тобто відповідно до психологічних моментів наукового аналізу ідей, концепцій і теорій, що пов'язані із законами і процесами пізнавальної діяльності людини.

У класифікації наук, створеній Б. Кедровим, психологія посідає належне їй місце.

З розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності поступово виокремилися і набули самостійності деякі галузі психологічних знань. Але всі галузі психології потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання науки, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та волю, темперамент, характер і здібності.

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій.

Діяльність - одна з головних категорій психологічної науки. Предметом психології є сама цілісна діяльність людини в різних її формах і видах. Це специфічно людська форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є доцільні зміни і перетворення речей і явищ залежно від людських потреб; вона - необхідна умова існування суспільства.

Діяльність включає мету, засоби, результат і сам процес. Треба спиратися на цілісне розуміння діяльності як органічної єдності її почуттєво-практичної і теоретичної форм.

Діяльність включає дії і операції як складові, що співвідносяться з потребами, мотивами і цілями.

Потреба - це стан живої істоти, в якому виявляється залежність людини від конкретних умов існування. Але активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за своїми психологічними аспектами.

Активність тварин - поведінка. Вона обмежується інстинктивними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на пристосування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб в їжі, розмноженні, захисті.

Людська діяльність за своєю сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично в процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх людських потреб, що виникли й розвинулися історично.

Діяльність людини свідома та цілеспрямована. Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, в передбаченні результатів, регуляції дій, у прагненні до її вдосконалення.

Мета - це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності. Цілі людської діяльності виникли й розвивалися історично, в процесі праці. Вони бувають близькі та віддалені. Життя тільки в того красиве й сильне, хто весь час прагне до певної мети. Як тільки мета зникає, воно стає безбарвним, непривабливим.

Мотив - це внутрішній рушій, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними та культурними потребами, в яких людина відчуває необхідність. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (в їжі, в одязі, житлі) і духовні, культурні потреби (пізнавальні, суспільно-політичні, естетичні). У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання - виробничі, розумові, естетичні, спортивні.

Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Уміння - це готовність людини, що ґрунтується на знаннях і навичках, успішно виконувати певну діяльність. На етапі вміння опанований спосіб дії регулюється знанням. У процесі тренування, яке включає розв'язання нових завдань за нових умов, досягається перетворення вміння на навичку. Процес виконання дії здійснюється в формі автоматизованої (неусвідомлюваної) психічної регуляції. А звернення до знань відбувається лише у випадках утруднення дії.

Отже, вдосконалені шляхом багаторазового вправляння компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками. Наявність навичок значно полегшує людині виконання її свідомих завдань. Навички, яких людина набуває, певною мірою спираються на навички, набуті раніше. Це означає, що новоутворювані динамічні стереотипи накладаються в корі великих півкуль головного мозку на раніше утворені стереотипи, що не тільки співіснують, а й взаємодіють. Раніше утворені навички можуть сприяти створенню нових навичок або ж гальмувати, затримувати цей процес. Позитивний вплив раніше утворених навичок на процес формування нових навичок називається перенесенням.

Іноді раніше утворені навички справляють негативний, гальмівний вплив на утворення нових, що виявляється в зниженні продуктивності дій, виникненні помилок тощо. Таке явище називається інтерференцією навичок.

Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три головних різновиди діяльності: гру, учіння та працю. Людині, незалежно від віку, властиві всі три різновиди діяльності, але в різні періоди життя вони виявляються по-різному за своєю метою, змістом, формою та значенням. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра, в шкільному - навчання, а в зрілому віці головною діяльністю людини виступає праця.

Гра та учіння властиві і людям, і тваринам. Але у тварин ці різновиди діяльності ґрунтуються на інстинктах, а в людини вони зумовлені соціальними умовами життя, якісно відмінні, набагато складніші та багатші за своїм змістом і формою. Мовленнєва діяльність сприяє розвитку змісту та форм усіх різновидів діяльності, їх цілеспрямованості та мотивації.

72. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Наше психічне життя, наш духовний світ вивчає наука психологія. Вона вивчає пізнавальні психічні процеси, за допомогою яких людина пізнає довколишній світ: відчуття, сприйняття, мислення, уяву, волю людини і різні властивості особистості - темперамент, характер, здібності, потреби, інтереси. Психологічна наука вивчає також особливості діяльності людини: навички, звички, трудову і творчу діяльність, увагу як необхідну сторону будь-якої діяльності.

Існування психіки пов'язане з вищими формами органічного життя, прояви психіки властиві лише тваринам і людині. Психіка людини якісно відрізняється від психіки тварин. Людина має вищу форму психічного життя - свідомість. Свідомість виявляється в цілеспрямованій трудовій діяльності, вчинках і поведінці людини. Перед тим, як здійснити ті чи інші дії, людина обмірковує їх, планує шляхи і засоби для досягнення поставленої мети.

Явища психічного життя дуже різноманітні, але вони не існують ізольовано, а взаємопов'язані, існують в єдності. Одним з найважливіших завдань психології є вивчення і пояснення всіх

психічних явищ, тобто розкриття об'єктивних закономірностей, які лежать в основі їх виникнення, формування і розвитку. ^

Таким чином, психологія - це наука про психіку і закономірності її прояву і розвитку.

Психологія належать до найдавніших наук: вона виникла біля 2500 років тому в Давній Греції. Протягом всієї історії розвитку психології відбувалась і відбувається боротьба між матеріалістичним та ідеалістичним розумінням і поясненням психічних явищ. Головне питання, відносно якого йде суперечка між матеріалістами та ідеалістами, - це питання про те, що у світі існувало раніше: матеріальне чи духовне, матерія чи дух, і як пов'язані між собою ці два види явищ. Матеріалісти вважають, що матерія первинна, а психіка, свідомість - вторинні, похідні від матерії. Ідеалісти, навпаки, стверджують, що вічно існує лише духовне. З цих філософських позицій розумілось та пояснювалось і психічне життя людини.

В історії розвитку світу був час, коли психіки, і тим більше свідомості, не було. Неорганічна природа, рослинний світ ніякого психічного життя не мають, у них відсутня здатність сприйняття, мислення, відчуття. Психіка виникла на самому високому щаблі розвитку матеріального світу - на стадії появи живих істот: тварин і людини. У ході еволюції тварин формувався спеціальний орган психіки - нервова система, а пізніше її вищий відділ - головний мозок. У вищих тварин і людини розвиток психіки органічно, невідривно пов'язаний з розвитком кори великих півкуль мозку.

Отже, психіка, свідомість - це властивість матерії, яка ви_т никла на високому щаблі її розвитку. Це вищий продукт особливим чином організованої матерії - мозку.

Основним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності людини. Психологічні закони показують, як розвивається психічна діяльність і як формуються психічні властивості особистості. Вона досліджує залежність психічних явищ від об'єктивних умов життя і діяльності людини, вивчає психічні процеси в єдності з процесами нервово-фізіологічними. Усі ці питання вивчає загальна психологія. Дитяча психологія вивчає вікові особливості розвитку психіки дитини. Педагогічна психологія, спираючись на знання дитячої психології, вивчає закономірності найбільш успішного і доцільного засвоєння учнями системи знань, навичок і умінь в процесі навчання.

Знання психології допомагає зрозуміти самого себе, власне психічне життя, свої слабкі і сильні сторони. Знання самого себе полегшує людині правильне самовиховання, розвиток своїх здібностей, усунення недоліків у своїй поведінці, дозволяє їй налагодити нормальні взаємостосунки з оточуючими.

Крім загальної, дитячої і педагогічної психології є багато інших галузей психології: психологія праці, інженерна психологія, військова психологія, психологія мистецтва, космічна психологія та ін. Особливого значення набуває соціальна психологія, яка досліджує взаємовідносини колективу і особистості, психологічні особливості малих груп, взаємовідносини в середині колективів і груп.

Історія розвитку людини - якісно нова сходинка, яка повністю відрізняється від попереднього шляху біологічного розвитку тварин. Людина від тваринного існування переходить до суспільно-трудової діяльності. Унаслідок цього переходу виникає нова форма психіки - свідомість людини. Головними особливостями трудової діяльності людини є: 1) використання і виготовлення знарядь праці і 2) суспільний, тобто колективний характер праці. В усвідомленні і розумінні того, що виготовлення і використання знарядь праці пов'язане з добуванням і виготовленням певних предметів праці, міститься перехід від зародків мисленнєвої діяльності тварин до суто людського мислення, до цілеспрямованої, свідомої людської діяльності.

Таким чином, свідомість - це вища форма психіки, яка виникла в процесі суспільної трудової діяльності людей у ході постійного спілкування їх між собою за допомогою мови. Подальше формування людського мозку і людської свідомості відбувалося під впливом умов життя, які історично змінювались.

Людина живе - значить діє. Без діяльності неможливе життя людини. У процесі діяльності людина пізнає довкілля, його закономірності, сприймає різні явища. У процесі діяльності створюються матеріальні і духовні цінності. Але діяльність людини принципово відрізняється від поведінки тварин, навіть якщо ця поведінка досить складна. Діяльність людини має свідомий характер, вона цілеспрямована, тобто людина усвідомлює мету і засоби її досягнення, планує окремі етапи діяльності, враховує можливі труднощі і перепони, перебудовує діяльність в разі необхідності, передбачає результат. Діяльність людини пов'язана з виготовленням, використанням

і збереженням знарядь праці. Вона має суспільний характер, здійснюється, як правило, в колективі і для колективу. У процесі діяльності людина вступає в складні стосунки з іншими людьми. У процесі діяльності людина змінює довколишню дійсність. Але вона накладає свій відбиток і на саму людину. Психіка не лише виявляється в діяльності, вона і формується в діяльності.

Діяльність людини визначається метою, завданнями, які вона перед собою ставить, і пов'язана з певними мотивами, які спонукали людину до даної діяльності. Досягаючи поставленої мети, людина виявляє в діяльності свою активність. У будь-якій діяльності можна виділити такі компоненти: етап постановки мети; етап планування роботи, вибір найбільш раціонального способу дії; етап виконання, здійснення діяльності; етап перевірки результатів, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи.

Складові частини, окремі акти діяльності називають діями. Дії людини звичайно бувають усвідомленими, вони здійснюються з певних мотивів і спрямовані на досягнення певної мети. Розрізняють дії цілком усвідомлені, коли поставлена і усвідомлена мета, спланований порядок і послідовність рухів і передбачаються певні результати дій. Дії не цілком усвідомлені, коли недостатньо усвідомлена мета, послідовність рухів і контроль. Мало усвідомлені дії, які виконуються під впливом сильних почуттів, сильнодіючих подразників, часто несподіваних, називаються імпульсивними. Розрізняють дії практичні і розумові. Вони тісно пов'язані між собою. На основі практичних дій виникають дії розумові - дії по-думки. Розумова пізнавальна діяльність дозволяє більш повно і глибоко пізнати предмети і явища, які вивчаються. Розумові дії підносять практичну діяльність на вищий рівень.

Дії людини можуть виражати її ставлення до довкілля, до людей - це характеризує вчинки людини, її поведінку. Складні і усвідомлені дії людини невіддільні від мовленнєвої діяльності. Мовленнєва діяльність, слово регулюють поведінку і діяльність людини, допомагають їй усвідомлювати свої дії, змінювати характер діяльності, виправляти допущені помилки, планувати свої подальші дії.

Діяльність людини буває навчальною, ігровою і трудовою. Інколи виділяють спортивну діяльність, а також спілкування як своєрідний вид діяльності.

8. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Використання психологічних знань - 16

Вплив психотропних препаратів - 33-34

Вчення Платона про душу - 21

Галузі наукової психології - 17-20

Гіпноз - 33

Декартівський дуалізм - 21

Донауковий етап психології - 20

Духовність - 31

Етапи розвитку психіки - 25-26

Життєва психологія - 14

Зародження експериментальної психології - 22

Зв'язки між галузями психології - 17

Компоненти діяльності - 27

Компоненти структури діяльності - 28

Концепція душі Аристотеля - 21

Криза в розумінні предмета психології - 23

Медитація - 32

Мінливі стани свідомості - 32

Мова - 29

Мотиви і діяльність - 27

Науковий етап психології - 22

Науково-прикладна психологія - 19

Несвідоме - 32

Нова епоха в розвитку психологічної думки - 21

Ознака розвитку особистості - 27-28

Основні категорії психології -15

Пізнавальні процеси - 29

Погляд на природу психіки - 25

Практична психологія - 19-20

Предмет наукової психології - 17

Психологічні закони - 15

Розвиток людської свідомості - 27

Розвиток психіки - 24-26

Самооцінка - 30-31

Самопізнання - 29

Самосвідомість -Свідомість - 28 Сон - 32 Ставлення - 29 Суспільна свідомість - ЗО Теоретична психологія - 18 Теорії сучасної психології - 23 Цілевизначальна діяльність - 29

Модуль 2

Поняття особистості в психології

• Людина • Індивід • Особистість • Суб'єкт • Індивідуальність

• Теорії особистості • Структура особистості • Розвиток особистості • Періоди розвитку особистості • Ендопсихіка та ек-зопсихіка • Взаємодія особистості з соціальним оточенням

Категорії темпераменту, характеру, здібностей

• Темперамент • Типи темпераменту • Властивості темпераменту • Характер • Акцентуації характеру • Формування характеру • Формування особистості в колективі • Перевиховання • Здібності • Розвиток здібностей • Обдарованість • Талант • Геніальність

"Я -концепція": її сутність та вплив на життєдіяльність людини

• "Я - концепція" • Установка • Значення "Я-концепції"

• Види установок щодо себе та оточуючих • Психологічний захист • Механізми психологічного захисту • Невроз

1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

Дата добавления: 2015-05-22