Історична школа і марксизм

Філософсько-правові вчення у Західній Європі кінця XVIII —середини XIX століття

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) - Проблеми права знаходилися в центрі уваги Гегеля на всіх етапах його творчості.

Його природне право є і розумним, і дійсним. Розумним тому, що належить до сфери справжньої реальності, до того, що є, а те, що є, є розум. Дійсним тому, що як сутність прилучається до існування (позитивного права). Воно є розум у стані світового здійснення.

Ця Абсолютна ідея перебуває в процесі безупинного розгортання, що проходить через стадії-тріади: тезу, антитезу та синтез. Будь-яке поняття (теза), доводив Гегель, містить свою власну протилежність (антитеза), а процес переходу від одного до іншого відбувається через категорію синтезу. Наприклад, поняття «буття» (теза) містить своє заперечення «ніщо» (антитеза) і проходить через «становлення» (синтез).

Абстрактне право в Гегеля містить ті права і обов'язки, що належать людським істотам не тому, що вони є громадянами, а просто тому, що вони являють собою людські особистості.

Мораль є антитезою абстрактного права. Мораль, за Гегелем, - це раціональний чинник, а не суб'єктивне почуття. Вона є результатом збитку, заподіяного індивідуальною волею, коли вона стає відмінної від загальної волі. Мораль полягає в тому, аби відповідати загальному, коли воля виявляється за допомогою діалектичного процесу, що будь-яка воля, котра протиставляє себе універсальній волі, є аморальною.

Соціальна етика (моральність) у Гегеля є синтезом абстрактного права і моралі. У свою чергу вона розгортається в тріаді: 1) сім'ї, 2) громадянському суспільстві, 3) державі. Вони є інститутами, в яких воля індивіда виявляє себе в згоді із загальною волею. Розглянемо коротко погляди Гегеля на ці інститути.

Сім'я є інститутом, заснованим на почуттях

Громадянське суспільство виникає тоді, коли члени сім'ї здобувають незалежний статус і більше не є частиною сім'ї., ніж мета індивіда.

Засновником цього напряму в юриспруденції, що одержав найменування історичної школи права, є Густав Гуго (1768-1844) - професор Геттінгенського університету. Даний напрям виник як протест проти двох чинників: 1) проти раціоналізму XVIII ст., який не звертав уваги на історичні особливості розвитку права і відстоював віру в природне право; 2) проти установлень Великої французької революції, що проголошували перевагу людської волі над традиціями і обставинами.

Головною метою своєї критики представники історичної школи обрали природно-правову доктрину.Еволюція права, міркував Густав Гуго, відбувається мимоволі, пристосовуючись до потреб і запитів часу, тому людям найкраще не втручатися в неї, триматися здавна заведених і освячених досвідом століть порядків.

Савін'ї доводив, що право не встановлюється волею певної особи. Право - це продукт народного духу, що виявляється в усіх членах суспільства і приводить усіх до тієї самої правосвідомості.

Марксистська філософія права. Ставлення до філософсько-правової спадщини Карла Маркса (1818-1883) і Фрідріха Енгельса (1820-1895) тепер неоднозначне.

За своїми вихідними засадами марксистська теорія права - це онтологічна об'єктивістська концепція. Вона виходить з того, що не можна розривати і протиставляти суще і належне, факт і норму, фактичні відносини і правові відносини, що надбудовуються над ними. З марксистської точки зору право як міра волі визначається економічними відносинами, в яких коріниться «правова природа речей», тобто соціальна норма, яка внаслідок своєї об'єктивної природи є обов'язковою для широкого загалу і потребує законодавчого закріплення.

В основі марксистської філософії права лежить теза про те, що право є виявленням і закріпленням волі економічно пануючого класу. Як і держава, право є продуктом класового суспільства.

Дата добавления: 2015-05-22