Метафізичні передумови християнського світорозуміння

Особливості філ.-пр. думки в епоху Середньовіччя

Філософія права епохи Еллінізму.

Епікур: право - договір людей між собою про їхню загальну користь і взаємну безпеку. Справедливість у нього також має договірний характер («не шкодити і не терпіти шкоди»); договірна теорія тлумачення права має на увазі рівність, свободу і незалежність членів договірного спілкування.

Засновник грецького стоїцизму Зенон: запровадив поняття обов'язок. Підставою і чинником наявності у спілкуванні людей справедливості є природний зв'язок людей.

Сенека: «закон долі» (божий, неминучий), йому підпорядковані держава і закони. Епіктет: «чого не бажаєш собі, не бажай іншим».

Проблема свободи: людина - це мандрівник у світі, головне для якого - берегти свободу і у першу чергу свободу свого духу. Тільки людина, яка має вільний і піднесений дух, здатна перебороти усі негаразди всередині себе.

Християнство джерелом морального закону ставить премудрість і волю божу. Природне право - відображення божої справедливості.

У середні віки праву, що залежить від людської волі (волевстановленому), протиставляються незмінні встановлення божого і природного права. Безперечним було визнання природного права обов'язковим та таким, що вище усякого іншого законодавства.

Система природного права середньовіччя утворилася зі сполучення римського права і правоположень Священного писання. Ідея природного права мала теократичний характер.

Аврелій Августин: пізнання Бога і Божої любові - ось мета і єдиний зміст людського духу. Бог - це єдине, абсолютне буття, все інше існує лише завдяки Божій волі. Первинність віри над розумом. Найвище авторитетне джерело віри - церква як єдина непогрішна, остання інстанція всякої істини.

Ідею нерівності Августін відстоював як вічний і незмінний принцип громадського життя. Нерівність є стороною ієрархічної структури суспільного організму, створеного Богом.

Божий град - це ті, хто своєю морально-релігійною поведінкою заслужили у Бога порятунок і милосердя. У земному граді, навпаки, залишаються самолюбні, жадібні, егоїсти.

Правопорядок на землі створив Бог після гріхопадіння перших людей, аби уберегти наступні покоління від загибелі в безодні зла і незліченних злочинів. Підстава правопорядку - це страх божий. Бог, погрожуючи людині покаранням, тим самим допомагає їй утриматися на краю безодні зла.

Тома Аквінський: держава є вищим утворенням мистецтва.Процес керування державою аналогічний тому, як Бог править світом,а душа керує тілом. Головна об'єднуюча сила, без якої розпалася б державність, - це воля правителя. Найкраща форма правління – монархія, вищий тип держави. Людина-істота розумна, що володіє вільною волею. Розум - корінь усякої волі. Вільна ж воля - це добра воля.

Вічний закон - це загальний закон світопорядку, що виражає божий розум, джерело всіх інших законів.

Закон природний: природа і всі істоти рухаються до мети, визначеної законами природи.

Людський закон - встановлення, що відповідають природному законові. Мета: загальне благо людей.

Божий закон - для вказівки на кінцеві цілі людського буття; як вищий і безумовний критерій для керівництва в суперечках; спрямування внутрішніх рухів людини; для викорінювання всього злого і гріховного, у тому числі того, що не забороняється людським законом.

Природне право - загальне для всіх живих істот (тварин і людей). Право, що стосується тільки людей, Тома Аквінський називав правом народів.

Боже право поділяється на природне боже (безпосередні висновки з природного закону) і позитивне боже (право, дане богом єврейському народові).

Дата добавления: 2015-05-22