Народонаселення як природне явище

Поняття природи

Приро́да (від лат. — родити, породжувати) має кілька значень.

• 1) У широкому розумінні — органічний і неорганічний матеріальний світ, Всесвіт, у всій сукупності і зв'язках його форм, що є об'єктом людської діяльності і пізнання, основний об'єкт вивчення науки. Все те, що не створене діяльністю людини.

• 2) Сукупність природних умов існування людського співтовариства. В побуті слово «природа» часто вживається у значенні природне середовище, в якому живе людина (все, що нас оточує, за винятком створеного людиною).

• 3) Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь, сутність (напр., процесів, явищ тощо).

• 4) «Друга природа» — створені людиною матеріальні умови її існування.

Насе́лення, лю́дність — сукупність людей, що постійно живуть в межах якоїсь конкретно вказанної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі, тощо). Наука яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток населення зветься — демографія.

Сукупність людей, які здатні до самовідтворення та саморозвитку й проживають на певній території (країна, регіон, континент чи будь-яка інша частина планети), називають населенням, або народонаселенням. Населення в сукупності з природними умовами, способом виробництва та системою соціальних відносин є основою людського суспільства.

Населення також можна охарактеризувати деякими структурними показниками. Статева структура, тобто співвідношення кількості осіб чоловічої та жіночої статі дозволяє робити висновки про репродуктивний потенціал населення. Вікова структура, тобто розподіл населення за віком, важлива в тому розумінні, що показує чисельність працездатної частини населення й перспективи його відтворення. Суттєвими для розуміння й прогнозування динаміки зростання населення є співвідношення міського та сільського

населення, розподіл за національними ознаками, рівень освіти, грамотності, доходів, мовні та деякі інші показники. Народонаселення планети: стан і динаміка.

35. Поняття біосфери і ноосфери

Біосфе́ра— природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і літосферу — до

глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах

Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км. Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі.

Ноосфе́ра — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства. Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

36. Поняття глобалізаціїї та форми її існування.

Глобалізація - термін, який використовується для характеристики сучасних економічних, соціальних, політичних, торгових, фінансових, транспортних, трудових, міграційнх, інформаційних, комунікаційних таі інших процесів всеохоплюючого (всесвітнього) характеру.

Історичні етапи глобалізації:

Сучасна глобалізація підготовлена багатьма історичними процесами:

1. початковими формами глобалізації була торгівля та захоплення нових територій (5 тис. років тому);

2. Інші знаходять елементи глобалізації в епоху античності (а саме у створенні імперії Олександра Македонського;

3. Інші Великих географічних відкриттів, коли «світ замкнувся», тобто практично не залишилось невідомих земель;

4. Наприкінці 19ст-початку 20 ст. ступінь інтегрованості національних економік у

світовий економічний процес був дуже значним.

5. У 50-70 роках 20 ст. було відновлено тенденції до глобалізаці ї. Основними віхами на

шляху глобалізації стали:

- вільна торгівля;

-революції в техніці та технології;

-інформатизація;

-зниження митних кордонів;

-втрата національною валютою свого «патріотизмі» (долар став домінуючою валютою);

37. Глобальні проблеми сучасності.

Для свого розвитку кожна людина зокрема і суспільство в цілому потребують цілий комплекс необхідних ресурсів. В загальному вигляді всі ці ресурси можна умовно віднести до трьох груп: матеріальні (повітря, вода, їжа, одяг, засоби виробництва, пересування, матеріали для житла та ін.), енергетичні (різноманітні форми енергії, що дозволяють перетворювати матеріальні ресурси) та інформаційні (мова, знання, досвід,

тощо). Всі ці ресурси людина в своїй повсякденній та виробничій діяльності отримує з навколишнього середовища, яке по суті є системою, що включає природний, антропогенний (створений людиною) та соціальний (природно-антропогенний) компоненти. Навколишнє середовище є джерелом відновних (таких, зокрема, як деякі біологічні ресурси, що є продуктом сільськогосподарського виробництва) та невідновних

ресурсів.

Таким чином, ми говоримо про глобальну екологічну проблему. До цього треба додати проблему військових конфліктів і тероризму, що теж має ознаки глобальності. Зауважимо, що справжні корені цих явищ мають екологічну природу й означають (принаймні у своїй першооснові) боротьбу за життєвий простів і природні ресурси.

38. Інтелект, почуття, пам»ять і воля як здатності людини.

Інтелект– система пізнавальних здібностей індивіда.

Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами – сприйманням, пам’яттю, уявою тощо. Розуміння інтелекту як загальної розумової здібності використовують як узагальнення поведінкових характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.

Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об»єктів.

Класифікація почуттів

- Моральні почуття – втілюється ставлення людини до людини та суспільства. (Моральні

Почуття; Аморальні почуття.

- Інтелектуальтні почутя – подив, цікавість, допитливість, сумнів –засвідчують взаємопрникнення інтелектуальної та афектиктивної сфери.

- Естетичні почуття - пізнання спеціифічнох якості предмета –краси.

- Світоглядні почуття – найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення людини до світу, інших людей,

3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.

39. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»

2. Індивід - людська біологічна основа розвитку особистості у певних умовах Характреитистики людини як індивіда: виділяються два основні класи індивідуальних властивостей: 1) віково-статеві (вікові властивості та половий диморфізм); 2) індивідуально-типові (конституціональні особливості, нейродинамічні особливості мозку, особливості функціональної геометрії великих півкуль).

3. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються замученістю людини до конкретних суспільно-історичних та культурних відносин.

Характеристики людини як особистості: 1) статус в суспільстві (економічне, політичне, правове, ідеологічне положення в суспільств); 2) статус спільності(в рамках якої формується особистість). На основі статусу та постійної взаємодії з ним формується системи: а) суспільні функції-ролі; б) цілі та ціннісні орієнтації.

40. Основні форми діяльності людини.

До основних видів діяльності відносяться: гра, навчання, праця. Вони являються основними видами активності людини, за допомогою яких людина пізнає та перетворює світ і себе. Основні характеристики таких видів діяльності:

1. Гра – це вид дільності, який: а) тренує дитину в оволодінні значеннями речей і явищ, які закріплені за допомогою мови, та в оперуванні цими значеннями; б) розширює самосвідомість дитини - від сприйняття себе як суб»єкта предметних дій до сприйняття себе як носія соціальної ролі, суб»єкта людських стосунків. До основних видів ігор відносяться: функціональні; конструктивні; сюжетно-рольові; ігри за правилами;

2. Навчання – це специфічний вид діяльності людини, спрямований на оволодіння людиною знаннями, уміннями та навичками. Роль учіння: а) підготовка людини до майбутньої трудової діяльності; б) розвиток людини.

3. Праця- це цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння природних і соціальних сил з метою задоволення потре б людини, в результаті якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина. Метою трудової діяльності є створення: а) матеріальних речей, які споживаються людьми (продукти харчування, одежа); б) речей, які необхідні для виготовлення речей, які споживаються

люди (енергія., верстати, книги); в) ідеологічних продуктиів (наука, мистецтво); г) дій, які організовують поведінку і працю людей (управління, контроль, виховання, навчання та ін).

Дата добавления: 2015-05-22