Обгрунтування до утвердження

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: ВІД ФІЛОСОФСЬКОГО

IV. А К С І О Л О Г І Я

В и с н о в к и

1.Глобалізація – це втілення ідеї не лише про єдність світу, а й про взаємозалежність людства незалежно від географічних відстаней, що зумовлені низкою чинників нинішнього часу. Вона відтворює якісно нові процеси на планетарному рівні і змушує до перегляду устійнених трактувань міжлюдських взаємин.

2. Як тенденція нашого часу глобалізація не лише не відворотна, а й буде посилюватись, поглиблюватись, удосконалювати набуті форми, глобальний процес проходитиме певні етапи.

З. Складність процесів глобалізації зумовила доконечність уточнення термінології. Як наслідок з поєднання термінів глобальність і локальність утворене поняття глокальність.

4. Намагання уникнути від впливу глобалізаційних процесів призводить до згубних наслідків, що підтверджує історія тоталітарних режимів, які орієнтуються на самоізоляцію.

5. У контексті глобалізаційних процесів проявляється прагнення до модернізації, яку пов’язують з прогресом, що залежить від рівня розвитку науки, техніки, технології, раціональної організації праці.

6. Нинішня модернізація ставить на перше місце розвиток культури незалежно від критеріїв індустріалізації й урбанізації, що означає відмову від європоцентризму і заходоцентризму.

7. Інтенсивні процеси глобалізації вимагають особливої уваги до проблем національного розвитку, збереження національної ідентичности, яку нині слід розглядати у взаємозв’язку з ідентичністю громадянською. Водночас простежується тенденція до творення нових ідентичностей, що підтверджують прояви європейської ідентичності на нашому континенті.

Попри посилені глобалізаційні процеси найвищою формою існування етносу залишається нація, або національна спільнота, як етносоціальний організм, який злютовують зв’язки територіально-політичного характеру. Проте не кожна етнічна спільнота досягла рівня нації. На планеті налічується більше чотирьох тисяч етносів, а націями можна назвати лише п’яту частину з них, цебто ті, які реалізували або прагнуть реалізувати право на національне самовизначення. Інакше кажучи, абсолютна більшість етносів перебуває на донаціональному рівні розвитку. Етнічні спільноти відрізняються за різними показниками. Насамперед йдеться про чисельність, рівень їхньої консолідації, а вона залежить від рівня етнічної самосвідомости і значною мірою від характеру розселення. Найвище прагнення національної спільноти – створення національної держави. Нині таких держав налічується близько двох сотень. Розпад багатонаціональних держав (Радянського Союзу, Югославії, Чехо-Словаччини) засвідчив про те, що ідея національної держави не вмирає.

Треба наголосити, що національне самовизначення не зводиться лише до створення національної держава. Національне самовизначення – це забезпечення права етнічної спільноти на національну самоідентифікацію на засадах етнічної і суспільної самосвідомості. Воно може проявитися в різних формах, що детермінуються національною ідеєю.

Дата добавления: 2015-05-22