Філософські школи стародавньої Індії

Є 6 філософських шкіл – даршан, які визнають священність і богооткровенність Вед(ортодоксальні): санкх’я, веданта, міманса, йога, ньяя, вайшешика. Одночасно виникають 3 опозиційні системи до Вед (неортодоксальні): буддизм, джайнізм, чарвака-локаята.

Система санкх’я є дуалістичною, вона визнає 2 рівноправні першооснови світу: перший початок – пуруша – духовна першооснова світу, вона нерухома, але має свідомість; другий початок – пракріті матеріальна основа, рухома завдяки наявності ГУН. Весь світ з’явився від взаємодії пуруші і пракриті.

Система ньяя і вайшешика є атомістичні. Світ складається з дрібних частин – АНУ, вони є вічними, неподільними, різними за якістю, формою, розміром.

Система чарвака-локаята (заперечення існування Бога) визнає 4 першооснови світу: вогонь, воду, землю, повітря. Згідно з йогою людина складається з: фізичного тіла; тонкого тіла (думки і почуття людини); душі (дживи) – сутності людини.

У зв’язку з цим формується мета людського життя: з’єднання індивідуальної душі людини з світовою душею. Для цього необхідно усвідомити, що сутністю людини є не фізичне і не тонке тіло, а душа. Шлях досягнення мети людського життя демонструє йога (з’єднання). Техніка йоги базується на двох основних принципах: самообмеженні, аскетизмі; медитації.

Буддизм заперечує субстанціональну модель світу і розглядає суще як процес. Все суще складається з психічних і матеріальних елементів (дхарм). Уся навколишня реальність є результатом з’єднання та переплетіння дхарм. Проголошується досягнення нірвани, позбавлення від страждань. Основним моральним принципом є ненанесення шкоди живому. В інтелектуальній сфері увага акцентується на практиці медитації, споглядальних роздумах. Мета медитації: не стільки пізнання світу, скільки перебудова психіки

6. Проблема «Схід-Захід»

З’ясовуючи різницю між цими двома типами культури найпершим таким аспектом є ставлення до природи. східна людина злита зі стихією природи. Схід орієнтований не на зміну зовнішніх умов людського існування, а на розвиток природи людини, на її морально-духовне вдосконалення. Захід вибрав шлях активного перетворення природи і підкорення її людині, йшов активний розвиток науки і техніки. Другим аспектом стає те, що суспільству східного типу притаманне прагнення не до прогресу, а до збереження своєї культури в традиційному стані. Західна культура висунула ідею історичного прогресу, розвитку суспільства по висхідній. Третім аспектом характеризуються духовно-психологічні риси людини. На Сході мислення інтуїтивне, містичне, а не раціональне, Схід стає охоронцем вічних істин духовності людства. Західній людині притаманні більшою мірою раціонально-логічний тип мислення, схильність до чіткості, послідовності.

- філософська думка і Сходу, і Заходу зароджується в лоні міфології;

- філософія і Сходу, і Заходу зароджується як форма суспільної свідомості;

- філософія і Сходу, і Заходу звернена до загальнолюдських цінностей;

- і східна, і західна філософія замислювалась над колом космічних проблем і особистісного буття людини;

- методологічна спрямованість у розвитку філософії Сходу і Заходу – це пошук істинного знання.

західна філософська парадигма орієнтована на ідеал раціонального знання, що зближує її з науковим пізнанням. Ознакою є розробленість понятійного апарату, теорії пізнання, методології. Східна філософія тяжіє до таких форм духовної культури, як релігія, мистецтво, мораль. Філософська система на Сході є релігійно-філософським вченням. Домінуючою є філософія внутрішньої людини.

Дата добавления: 2015-05-22