Космогонізм ранньої грецької філософії

Соціальна філософія Конфуція

Конфуцій, намагається з’ясувати, як краще управляти людьми: з допомогою насилля або на основі доброчесності. Він був прибічником «м’якого управління» з опорою на мораль і правила поведінки. Конфуцій пропонує «золоте правило», яке звучить так: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі».Все у суспільстві має підпорядковуватися моральності і доброчинності. В основу взаємовідносин між людьми він кладе принцип людинолюбства. Вершиною конфуціанської теорії державного управління стає добротний принцип «шлях золотої середини.

Практично вся етична система Конфуція зосереджувалася на проблемі людини. Закликаючи народ до слухняності, а правителів до добра і доброчинності, Конфуцій сформулював цікаве питання, на яке і намагався дати відповідь. Зміст питання: чи відповідає доброчинність і слухняність природі самої людини?

Конфуцій переконаний у добрій природі людини, її тільки треба розвивати. За Конфуцієм, людині від народження властиві добро, почуття обов’язку, справедливості, виконання норм і форм поведінки. Але це дається їй лише у початковій формі і потребує розвитку. Людина повинна жити за моральним законом і вдосконалюватися з допомогою навчання. За Конфуцієм, здібними до цього є лише шляхетні люди. Пізнання людиною зовнішнього світу є не що інше, як засвоєння добродійних чинників, наслідування мудреців. Особливістю вчення Конфуція є те, що етична проблема не відокремлюється від соціальної і державної. Найважливішою умовою щасливого життя у державі Конфуцій вважав дотримання принципу «виправлення імен». «Правитель завжди буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком, син – сином». Що стосується державних правителів, то і до них Конфуцій теж підійшов з вимогами. Основа цих вимог – правитель має прагнути до добра. Конфуцій вводить образ – поняття «благородного чоловіка» (дзюнь-цзи), наділяючи його певними якостями, а саме – обов’язковості, стійкості, гуманності, людинолюбства.

Основною проблематикою ранньої античної філософії(філософії досократичного періоду) є космогонічна(космос-світ, гонос-походження), тобто проблема походження і будови світу. Філософи цього періоду зосереджуються над пошуком «архе»-першопочатку, першооснови, з якої постало «все». Потрібно зауважити, що рання грецька філософія мала дві гілки – іонійську та італійську Саме в іонійській гілці розвинутою стає перша філософська школа – мілетська. Представниками були Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт. Їм властиве натурфілософське осмислення походження світу. Наприклад Фалес вважав що в основі життя вода, Анаксимен-повітря, Анаксимандр-«апейрон»(щось невизначене, безмежне), Геракліт- вогонь(енергія). До італійської філософії зараховуємо Піфагора, Демокріта. Піфагор вважав о в основі світу стоїть число, а Демокріт проповідував атомістичну побудову світу.

Дата добавления: 2015-05-22