Особливості античної філософії Греції та Риму, її основні філософські школи та напрями

В історії античної філософії існує певна періодизація:

І період ранньогрецької філософії – докласичний (початку VI ст. до Р.Х.- кінець V ст. до Р.Х; ІІ період – класичний (2 пол. V ст. до Р.Х. – ІV ст. до Р.Х.); ІІІ період –еліністично-римський (IV ст. до Р.Х. – VI ст. після Р.Х.)

Особливості античної філософії:

1) антична філософія стає першою формою європейської філософії; 2) в античному суспільстві філософія вперше відокремилася від інших сфер життєдіяльності людини і набуває автономного характеру; 3) антична думка стала відкритою і доступною, всі громадяни крім жінок мали право займатися філософією; 4) мудрість античного філософа звернена до людей, виростає з проблем життя, має діалогічний характер; 5) динамічний характер розвитку

!Центральне місце в давньогрецькій філософії займали онтологічні проблеми, зокрема пошуки об’єктивної основи всього сущого,

Рання грецька філософія, яка розглядала космогонічну проблему мала дві гілки – іонійську та італійську Саме в іонійській гілці розвинутою стає перша філософська (натурфілософська) школа – мілетська. Представниками були Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт. До італійської гілки зараховуємо Піфагора, Демокріта.

Філософія класичного періоду розглядала антропологічну проблематику, проблему людини як соціальної істоти. Першими, хто порушив цю проблему були софісти: Сократ, Платон, Аристотель. Основою своєї діяльності вважають навчання будь-якої людини вмінню відстоювання особистої точки зору.

У еліністично-римській філософії основною проблематико залишається антропологічна, але людина тут розглядається не як соціальна істота. Основне питання філософської думки цього часу – як стати щасливим, як здобути всередині себе впевненість і благо. Тому школи, які утворилися, були подібні між собою в прагненні обґрунтувати і розробити евдемонізм (філософія еллінізму отримала назву евдемоністичної (та, що шукає щастя). Сформувалися такі школи: 1)Стоїцизм: провідними поглядами були:не людина диктує свої бажання великому всесвіту, а навпаки – він диктує нам свою волю, визначає наше життя. Він є долею, або роком, який від нас не залежить (погляди фаталізму). Тому людині треба навчитися миритися зі своєю долею. Навіщо хвилюватися, турбуватися, думати, вирішувати, якщо за неї все вже вирішено і нічого не можна змінити. Тому основними принципами такої людини мають стати незворушність, спокій. 2) Епікуризм: основні погляди: Життя –це задоволення. Кожна людина намагається уникнути страждань і шукати задоволення. Проте не треба прагнути до максимального задоволення своїх бажань, потрібно задовільнятися невеликим і при цьому не відчувати страждання від їх відсутності. Отримувати задоволення від малого – справжнє життєве мистецтво. 3)Скептицизм: осн. погляди –недовірливе ставлення до життя і всього оточуючого.

Дата добавления: 2015-05-22