Проблема діалектики у філософії Геракліта

Філософія Мілетської школи

Провідні ідеї цієї школи можна назвати натурфілософськими, бо їм притаманне філософське осмислення природи.

Фалес Він перший поставив завдання виявити єдине, знайти початок всього сущого – праматерію. На думку Фалеса, вода – джерело всього сущого, бо без неї немає життя.

Анаксимандр – учень Фалеса. Вирішуючи завдання першопочатку буття, ввів поняття «апейрон» (безмежне, неозначене).

Анаксимен (588 – 525 до Р.Х.). В означенні першоелементу Анаксимен надав перевагу «повітрю». Тому, всі речі – модифікація повітря, які з’являються внаслідок його згущення чи розрядження. Повітря є рухоме.

Відзначаючи позитивні здобутки мілетських філософів, відмітимо:

1) розвивається традиція осмислення «що є все» (суще);

2) три мілетських мислителі розробляють єдину проблему – «космогенеза» (виникнення і сутності світобудови);

3) вони утворюють першу філософську школу;

4) мілетці створюють дві концепції виникнення єдиного:

а) з’єднання і роз’єднання різноякісних початків (Анаксимандр);

б) виникнення шляхом згущення і розрідження субстанції (Анаксимен).

Мілетці ввели кілька важливих принципів:

а) принцип оживлення – бути – значить «бути живим». Буття і Життя – єдині;

б) принцип трансцендентності – буття більше того, що ми знаходимо у світі;

в) принцип єдності мікро- і макрокосма. Людина є мікрокосм, яка схожа на макрокосм.

Геракліт Ефеський (544 – 480 до Р.Х.) був засновником античної діалектики. Він уважав, що саме постійні зміни є найхарактернішою властивістю природи.

Його діалектика виявилась у тезі: «Все тече, все змінюється». Все перебуває у русі і ніщо не триває вічно. У течії, у становленні перебувають чотири світові стрихії: вогонь, повітря, вода, земля. Вони переходять одна в одну, але енергію цьому переходу дає вогонь. Вогонь стає джерелом життя.. За Гераклітом, життя є горіння і згасання. Коли вогонь розгорається, він здійснює «шлях вверх»; при згасанні – «шлях вниз», тобто, активність вогню викликає народження, розквіт в процесах, і згасання – їх кінець і перехід у нові форми.

Геракліт вказував, що світові властиві суперечності. Так, якщо б ми ніколи не хворіли, то звідки б знали, що таке бути здоровим? Якщо б не знали голоду, то як би могли втішатися ситістю? Якби не було війни, могли б оцінити мир? На думку філософа, якби не існувало суперечностей, світ перестав би існувати.

Замість Бога він часто вживає грецьке слово «логос», що означає мислення. Для нього це ототожнювалось з «всесвітнім розумом», або законом, що є спільним для всіх.

Щодо етичних поглядів, то Геракліт зазначав, що людське життя – це діалектика. Сьогодні він на вершині успіху, а завтра – впаде вниз від невдач. Геракліт радить не загубити себе, рятувати свою душу. Філософ переконаний, що людині важко боротися з гнівом, любов’ю, насолодою. Негативним для людини є зарозумілість, марнославство, гордовитість.

Дата добавления: 2015-05-22