Принцип раціональності як стрижень європейської освіти

Розгляд філософських засад систем європейської освіти здійснюється у фун

даментальних працях Б.С.Гершунського, О. П. Огурцова, В.В.Платонова44. Ана

ліз філософських засад сучасних європейських освітніх концепцій вимагає

звернення до всієї європейської філософської спадщини.

Певний прорив у цьому напрямі здійснює польський дослідник А.Гофрон.

Використовуючи культурноепістемологічний і філософськоантропологічний

підходи, А.Гофрон проводить теоретичну реконструкцію існуючих європей

ських освітніх концепцій. Увівши такі поняття, як дві опозиційні традиції гума

ністики, гуманістичні структури, рівень історичної інтерпретації, культурний

патерн особистості, "участь у культурі", А.Гофрон аналізує антипозитивістські

перетворення в освіті на прикладі польської педагогіки культури та демонструє

можливості посилення евристичного потенціалу сучасних освітніх концепцій

через конструкти гуманістичної психології, гуманної педагогіки, герменевтики

та персоналізму, акцентуючи значення освіти як сфери життєвого самовизна

чення, з'ясовує роль інформаційної цивілізації та лінгвістичної складової у про

цесах розвитку та становлення сучасної освіти45.

Різноманітність філософських і відповідних педагогічних концепцій у Євро

пі є вражаючою. Наприклад, Національний центр шкільного удосконалення

(APS International Ltd., Utrecht) в Нідерландах здійснив з них вибір 22 най

ефективніших теорій, стратегій та інструментів для навчання і освіти46, які ми

подаємо нижче:

філософія освіти в європейському контексті

Для деяких назв цих теорій та стратегій з навчання і освіти навіть немає

адекватних українських перекладів. У зв'язку з інтеграційними освітніми тен

денціями та модернізацією системи освіти проблема адекватного осмислення

зазначених процесів набуває особливої актуальності в Україні.

Сучасна європейська освіта постає як система раціональних способів впли

ву на особистість відповідно до соціально значущих цілей. Раціональні методи

виховання й освіти розроблялися в Європі з часів античності. Освіта на основі

принципів раціональності виступає найважливішою цінністю сучасного сус

пільства, без якої неможливо ні збереження його морального і пізнавального ба

зису, ні випереджальний розвиток, що дозволяє говорити про освіту як умову

збереження і виживання суспільства.

С.Ю.Казакова доводить, що найважливішою системноутворюючою озна

кою європейської освіти є принцип раціональності як стрижень європейської

культури, як метод організації внутрішнього змісту європейської освіти47. Про

раціональність, як основний принцип європейської освіти, написано багато, але

актуальність теми не вичерпала себе. Ця тема постійно розвивається, вбираючи

в себе всі нові значення. Кожна епоха поглиблює її, розставляючи сутнісні ак

центи генезису і розвитку раціональності в процесі пізнання. Проблема раціо

нальності як головного принципу освітніх систем у самому широкому плані

Європейський контекст освіти

ставиться у працях основоположників педагогіки Нового часу Я.А.Коменсько

го, І.Г.Песталоцці, пропагандистів "вільного виховання" Л.М.Толстого,

К.Н.Вентцеля ("Будинок вільної дитини"), М.Монтессорі, Вальдорфської шко

ли48, у працях у галузі філософії освіти і виховання М.Я.Басова, П.П.Блонсько

го, С.А.Шапіро, П.П.Лазурського, К.А.Шварцман, В.Д.Шадрікова, Б.І.Лади

жець, В.Розіна49, Б.Гершунського50.

Історія проблеми починається з античності: Піфагор, Сократ, софісти, Пла

тон, Аристотель раціональність розглядають як специфічну людську якість, як

основу освіти, як ідеал інтелектуального розвитку і стрижень культури особис

тості.

Раціональність виникає як принцип мислення (на основі сакральних дже

рел) та існує як ідея філософії й освіти. На цій основі встановлюють відмінність

європейської культури від усіх інших.

Звернення до проблеми раціональності в контексті європейської освіти доз

воляє наблизитися до прогнозів і висновків про перспективи розвитку раціо

нального як методу освіти в XXІ столітті. Це питання залишається спірним і

вимагає філософськопедагогічної розробки перспективи розвитку особистості,

виживання її в сучасних умовах.

Щоб бути раціональним, як вважає Н.Решер, потрібно мати п'ять основних

здібностей:

1. Уяву – здатність формувати альтернативні можливості і проекти.

2. Інформативність – здатність визначити, що можна здійснити і що не можна.

3. Оцінювання – здатність визначити корисність тих чи інших цілей.

4. Відбір – здатність здійснювати вибір між альтернативами.

5. Діяльність – здатність досягнення поставлених цілей51.

У трьох провідних традиціях трактування раціональності – класичній, мето

дологічній і соціокультурній, раціональність розцінюється як поняття псевдоп4

редметне, тобто як поняття, що відображає не властивості якогось явища чи

об'єкта, а ціннісне відношення до нього, псевдометодологічне, тобто таке, що ви

ражає віру в існування особливої системи методологічних нормативів, і псевдо4

соціальне, тобто таке, що створює видимість характеристики визначеної соці

альної структури на відміну від інших, ірраціональних52.

Проблема полягає насамперед у тім, що раціональність залишається найваж

ливішим регулятивом діяльності людей (оскільки вона всетаки краще, ніж інші

підходи!), однак люди не готові чи не можуть здійснювати тотально раціональ

ний регулятив. У раціональних людей переважно не спрацьовують раціональні

паттерни. Раціональний педагог губиться в ірраціональності реальної освіти, в

академічних установах раціональні вчені "скорочуються". Не можна не помітити

філософія освіти в європейському контексті

тиск раціональності на тендітну людину – раціональні артефакти, за якими хо

ваються глобальні економічні і соціокультурні феномени, – телевізор, біотехно

логії, автомобілі, раціонально влаштовані міста, комп'ютер з раціональним хао

сом Інтернету, "раціональні" рекет, корупція і кілери, невловимі раціональним

правопорядком, раціональне природознавство і раціональна філософія... Вини

кає сумнів у існуванні загрози для раціональності, скоріше, навпаки.

Крапкою у цьому аспекті може бути дослідження Н.А. Бусової53, яким обґрун

товано соціальнофілософську концепцію модернізації як суспільної раціоналі

зації, розкрито роль права в цілеспрямованих соціальних змінах і на цій основі

показано вирішальне значення демократичної організації законодавства для до

лі сучасного суспільства. Провівши порівняльний аналіз двох соціальнофіло

софських стратегій концептуалізації актуальної сучасності, теорій постмодерну

і пізнього модерну, Н.А.Бусова подає теоретичний опис взаємодії різних типів

раціональності на етапі рефлексивної модернізації і розкриває суспільну раціо

налізацію як сутність модернізації і право як засіб цілеспрямованих соціальних

змін. На жаль, у цьому дослідженні рідко згадуються проблеми освіти, одначе ав

торська концепція модернізації як суспільної раціоналізації на основі синтезу

методологічних підходів розуміючої теорії соціальної дії, об'єктивуючої теорії

систем і теорії комунікативної дії надає теоретичну модель процесу суспільної

раціоналізації як складної взаємодії трьох типів раціональності – комунікатив

ної раціональності, цілераціональності і системної раціональності, за допомогою

якої можлива і концептуалізація освіти в аспекті демократичної легітимації пра

вових норм на етапі рефлексивної модернізації. Зокрема, для освітньої політики

важливою передумовою є демократизація сучасного суспільства, яка має бути

спрямована на зміцнення незалежності публічної сфери і зростання її впливу на

формально організовану політичну систему54.

4. "У європейському контексті"

Вислів "у європейському контексті" широко вживається як самозрозумілий

і афішує зазвичай порівняльне дослідження взаємовпливів відповідних україн

ських та європейських феноменів, розгляд їх як цілого, що поєднує і пояснює ці

окремі феномени.

Для нашого дослідження важливо уточнити загальнонаукове поняття кон

тексту (від лат. contextus – зчеплення, з'єднання, зв'язок). У лінгвістиці кон

текст розуміється як "фраза, що знаходиться у творі поруч з даною, загальний

зміст двох суміжних фраз", або як відносно закінчений за змістом уривок тек

сту чи мови, у межах яких найбільш точно і конкретно виявляється зміст і зна

Європейський контекст освіти

чення певного твердження чи терміну. У постмодернізмі контекст постає як

квазитекстовий феномен, породжуваний ефектом системності тексту як екс

пресивносемантичної цілісності.

Коли щось розглядається "у контексті", то, по суті, користуються методом

аналізу контексту (context analysіs), який формалізований у комп'ютерних на

уках з метою збирання важливої інформації для планування розробки певної

інформаційнотехнічної системи. Аналіз контексту дозволяє врахувати всі фак

тори, пов'язані з її використанням ще до початку проектних робіт, і передбачає

з'ясування наступних питань:

 Хто буде користувачем системи?

 Які завдання за її допомогою будуть виконувати користувачі?

 Чому вони будуть користуватися системою?

 Яким досвідом та якими навичками вони володіють?

 Які технічні умови висуваються щодо системи?

Здобута інформація допомагає знайти пробіли в даних, які потім уточню

ються проектувальниками за допомогою інших методів: спостереження за ко

ристувачами, бесідами, опитуваннями, роботою з фокусною групою чи мозко

вим штурмом.

Контекстуалізацією в освіті називають також методику забезпечення учням

доступу до різноманітних контекстних матеріалів, щоб допомогти їм розробля

ти інтерпретації та аргументацію.

Об'єднуючи ці два значення терміна "контекстуалізація", уточнимо мету на

шої книги – провести аналіз контексту української освіти та здійснити "педаго

гічну контекстуалізацію", надавши важливу інформацію для складання списку

вимог до майбутньої системи освіти України як складової "Європи знань".

Власне, "Європа знань" – це прогностична модель побудови і посилення ін

телектуальної, культурної, соціальної і технічної бази Європейського конти

ненту. З метою її утвердження відбувається створення в рамках Болонського

процесу загальноєвропейської системи вищої освіти, заснованої на спільності

фундаментальних принципів функціонування, і яка називається зоною євро

пейської вищої освіти. Переважно це стосується університетів, що продовжу

ють відігравати основну роль у такому розвитку, і це достатньо широко розгля

нуто в українській літературі. Одначе відповіді на питання контекстного аналі

зу вимагають подальшого уточнення. Окреслимо проблематичність контекс

тних питань стосовно майбутньої системи освіти України як складової "Європи

знань".

філософія освіти в європейському контексті

Хто буде користувачем системи освіти України (СОУ)?

Ніби очевидна відповідь – системою освіти України (СОУ) користувати

муться як населення України, так і певна частина іноземних студентів. Але тут

відразу постає питання, наскільки СОУ є і буде конкурентоспроможною, як і

українська культура взагалі, стосовно європейського контексту?

За умов транснаціональної активності зарубіжних університетів українській

освіті не вдасться благополучно облаштовуватися у своїх рідних хуторах, адже

кожний їхній куток є відкритим узвозом у світ двадцять першого сторіччя. Світ

прийшов до нас, не очікуючи нашої готовності, а цифрова цивілізація відкриває

і досліджує нас із різними, як можна здогадатися, намірами. Світова арена – іг

рове поле не лише для промисловців і економістів.

Конкурентоспроможність країни, особливо в нинішніх умовах, слід розгля

дати значно ширше, ніж поняття суто економічне. Одним із аспектів конкурен

тоспроможності держави є здатність її культури та освіти конкурувати у гло

бальному культурному просторі, створювати продукт, цікавий для читачів

(слухачів, глядачів, студентів) усього світу. Свідченням високого рівня науки є

кількість міжнародних патентів і премій. Певною мірою цей критерій застосо

вується й до культури. Українська культура й освіта є малопомітними в Європі

і світі55. Отже, СОУ потрібно розбудовувати передусім з точки зору підвищен

ня її здатності конкурувати у глобальному освітньокультурному просторі.

Які завдання за допомогою СОУ будуть виконувати користувачі?

Ці завдання окреслені низкою офіційних документів. Та чи достатньо чітко

вони сформульовані? Як свідчить один із будівничих СОУ – Згуровський М.В. –

протягом 15річного етапу побудови ринкової економіки України "у вищій осві4

ті вже відбулися суттєві перетворення (введення інституту приватної освіти,

значне оновлення структури і напрямків підготовки, демократизація управління

та інше)", проте "сьогодні вона стоїть перед необхідністю нових реформ, що обу4

мовлені як потребами українського суспільства та євроінтеграційними тенден4

ціями, так і її глибинними суперечностями..." 56. Це ж стосується і всієї системи

освіти України, покликаної збільшувати її людський капітал.

Чому будуть користуватися СОУ?

СОУ користуватиметься більшість населення України, для якої краща сис

тема освіти буде недоступною з фінансових причин, та ті іноземні студенти, для

яких СОУ буде привабливим оптимумом відношення "цінаякість".

Європейський контекст освіти

Вище вже говорилося, що СОУ складає конкуренцію транснаціональна осві

та, яка "надає студентам можливість здобуття іноземних учених ступенів без

необхідності покидати свій дім, а також розширює можливості розвитку люд4

ських ресурсів, необхідних економіці (і роботодавцям)" 57. Транснаціональна осві

та – реальність, якою не можуть нехтувати національні системи освіти. Наприк

лад, серед основних експортних галузей австралійської економіки австралійська

вища освіта посідає восьме місце, випереджаючи виробництво вовни і лише тро

хи відстаючи від виробництва пшениці. (Порівняння з прибутком від виробниц

тва вовни особливо істотне для країни, економіку якої десятиріччями "годувала

вівця"). У 1999 р. 35 австралійських університетів (з 38ми) надавали 750 тран

снаціональних курсів. У 2000 р. в австралійських університетах навчалося біль

ше 108000 міжнародних студентів, із них приблизно дві третини – в Австралії, а

одна третина – за межами країни, шляхом транснаціонального навчання58.

І якщо якість СОУ не поліпшуватиметься, то коло її клієнтів як вітчизняних,

так і іноземних, зменшуватиметься.

Яким досвідом та якими навичками володіють користувачі СОУ?

Вітчизняні користувачі СОУ – це населення України, компетентність якого

(тобто досвід та навички в найпростішому визначенні) важко описати в декіль

кох словах. Мабуть, найкраще це показують дані соціологічних досліджень,

якими встановлено, що в української людини є "53% працелюбності, 48% непе

редбачуваності, 18% ліні, лише по 2% акуратності та раціоналізму, а пунктуаль

ності взагалі – 1%"59. За такої компетентнісної характеристики, вказує журна

ліст, нам рано хотіти в Європу.

А наскільки населення України взагалі є здатним навчатися? Здатність і го

товність до навчання людських індивідів обмежені рівнем інтелектуальних, ду

ховних, соціобіологічних здібностей, станом здоров'я, суспільною результатив

ністю загальної культури тощо. Значна частина з 6,6 млн. учнів та 1,3 млн. сту

дентів через стан здоров'я та фінансову неспроможність навряд чи зможуть бу

ти успішними на рівні глобалізаційних викликів.

Досвід та навички вітчизняних користувачів СОУ характерні й тим, що

значна кількість учнів і студентів не мають бажання одержувати необхідні знан

ня. Не в останню чергу це пояснюється тим, що в українському суспільстві гро

мадяни втратили шанс підвищувати свій соціальний статус за допомогою влас

них професійних чи інтелектуальних зусиль.

На справедливу думку В.Каспрука, " нині в Україні заблоковано саму можли4

вість соціального вирівнювання. Якщо втрата соціального статусу тягне за собою

філософія освіти в європейському контексті

звуження сфери здійснення економічної самостійності, то сам процес можливого

повернення у попередню соціальну нішу нерідко унеможливлюється через високі

бар'єри штучних перепон" 60.

Звичайно, ефективно реформувати СОУ ізольовано від реформування всьо

го суспільства неможливо. Тому певною мірою можна погодитися з тезою про

можливість побудови в Україні інтелектуально орієнтованої економіки (еконо

міки знань) як далекої перспективи. Проте постійні звинувачування в бідах

прекрасної України то її політиків, то "темноти" народу, то "невдалого минуло

го" etc не враховують, що сучасна цивілізація тримається на 35% активної час

тини населення (лідерів, пасіонаріїв), а інші є пасивними виконавцями. Тому

велика відповідальність лежить на інтелектуалах України, які не висунули і не

зреалізували привабливі ідеї, хоча б на зразок визнання феномену впливу на ос

віту "монетарної свідомості" суспільства, що зроблено нещодавно Президентом

АПН України В.Г.Кременем61.

Загальним тривіальним твердженням є майже ультимативна вимога до людей

початку двадцять першого століття: якщо вони прагнуть справитися з проблема

ми, в які вони вільно чи невільно включаються, то вони повинні мати здатності:

1. Розуміння і прийняття культурних відмінностей.

2. Критичного мислення.

3. Оцінювання проблем із глобальної точки зору.

4. Співпрацювати і бути відповідальними за свою роль і обов'язки в рамках

суспільства.

5. Змінювати свій спосіб життя і споживчі звички з метою захисту навко

лишнього середовища.

Одначе колишні концепції освіти, стверджують П.К.Кьюбоу та С.Х.Кроу

форд62, не можуть породжувати громадян із глобальним світоглядом, здатних

аналізувати економічні, технологічні проблеми і проблеми навколишнього се

редовища в розширених контекстах, оскільки вони базуються на фрагментації

змісту і дробленні процесу навчання у вузькій предметній сфері. Освітня полі

тика, спрямована як на зміст, так і на процес, а також на поняття місцевого і гло

бального, з більшою імовірністю буде підтримувати громадян, здатних успішно

функціонувати у світі зі складними глобальними проблемами.

Які технічні умови висуваються щодо СОУ?

Систему координат для завдання технічних умов щодо СОУ визначають

ключові позиції Болонського та Копенгагенського процесів. "Болонським про

цесом" називають діяльність по узгодженню системи вищої освіти європей

Європейський контекст освіти

ських країн, процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою на Європей

ському просторі. Копенгагенський процес схожий на Болонський, але діє у сфе

рі професійного навчання та освіти і має на меті підвищити якість і привабли

вість такого виду навчання, а також сприяти мобільності людей, які отримують

професійну освіту або мають професійну кваліфікацію63.

Болонський процес мав свою передісторію. Європа підрахувала, що США

вкладають у науку та освіту в п'ять разів більше коштів, що дозволяє утримува

ти Сполучені Штати на передових позиціях не лише в науці, але й у науковій,

економічній та геополітичній царині. Основний зміст Болонської декларації по

лягає в тому, що країниучасниці зобов'язалися до 2010 року привести свої ос

вітні системи у відповідність до єдиного стандарту64.

Болонський процес – це кардинальна модернізація європейських систем на

уки та освіти відповідно до викликів нового тисячоліття. Вихідні позиції учас

ників процесу в тексті Болонської декларації формулюються так: "Європа

знань" є нині широко визнаним незамінним фактором соціального і людського

розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення та інтелектуального збага

чення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм

необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усві

домленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної і культурної

сфери"65.

Отже, "болонізація" освіти – це передусім технічне унормування її, спрямо

ване на підготовку конкурентоспроможних фахівців. Звичайно, коли прагнуть

здійснити таке унормування, зберігаючи існуючі умови праці та її оплати пра

цівникам вищої школи, несумісними з принципами здійснення болонських ви

мог (надмірне навчальне навантаження викладачів, відсутність доступу до дже

рел інформації, брак коштів до вивчення закордонного досвіду, прагнення збе

регти існуючу неефективну систему науковопедагогічної атестації тощо), тоді

розпочинають відшукувати "сумнівні цінності" болонської декларації і вдають

ся до псевдоболонізації.

Для входження в Болонський процес потрібно ще багато зробити як україн

ській вищій школі, так і водночас усій освіті, у тім числі, середній школі, без ре

формування якої вища освіта не зможе "болонізуватися". Ці виклики і стали

предметом дослідження у нашій книзі, де здійснюється спроба хоча б окресли

ти підходи до їхнього вирішення.

філософія освіти в європейському контексті

Дата добавления: 2015-05-22