Цінності освіти

Цінності буття і цінності освіти

Система освіти як "поле боротьби за капітал" (П.Бурд'є) є кульмінація світу

цінностей і шляхів їх досягнення. Цінності, які включаються як орієнтири в

процесі сучасної освіти, – одна з проблем, що вимагає постійної уваги внаслідок

динамічності розвитку суспільства і самої освітньої системи. Основоположні

цінності освіти235, хоча і залишаються правильними і необхідними, все ж недос

татні для розвитку і зростання особистості, для здійснення індивідуальної про

дуктивної освіти.

Освіта як система визначається такими групами цінностей:

 Внутрішні цінності функціонування освіти (головна цінність – індивіду

альність учнів або запити суспільства; професорськовикладацькі цінності,

цінності, покладені в основу навчальної діяльності учнів і механізмів оціню

вання). Виділяють чотири типи якісних цінностей в освіті, які конкурують

між собою: "академічні", тобто традиційні цінності, сфокусовані на відповід

ній галузі з якісними критеріями, ранжовані згідно з параметрами дисциплі

ни; "управлінські" цінності, які зосереджені на політиці і процедурах; "педа

гогічні" цінності, що фокусуються на навичках і компетенції; цінності, "скон

центровані на зайнятості" (випускників) із виділенням ієрархічно структу

рованих стандартів і вивчення остаточних параметрів236.

 Зовнішні цінності, що нав'язуються освіті суспільством, державою, зокре

ма ті, що визначаються економічними цінностями освіти, тобто її здатністю

забезпечувати функціонування соціальнопрофесійної структури суспільс

тва;

 Інструментальні цінності освіти (її здобуття або проходження), що визна

чаються мірою надбання особистістю соціального, інтелектуального, симво

лічного капіталу, зокрема, матеріальна цінність освіти (залежність оплати

праці від рівня та якості освіти); соціальна цінність (освіта як чинник соці

альної мобільності, вибір видів і сфер професійної діяльності); статусно

престижна цінність (освіта як спосіб та інструмент підвищення соціального

статусу);

 Фабриковані цінності в освіті: вільна і відповідальна особистість; форму

вання світоглядних установок, поглядів, цінностей загальнолюдського харак

теру237, забезпечення умов для вільного самовизначення кожної людини у сві

тоглядному просторі для прийняття нею власних цінностей у формі життє

вих цілей, провідних мотивів та інтересів, прагнень, потреб, принципів тощо.

Перераховані блоки цінностей – це система координат, у якій, хочемо ми то

філософія освіти в європейському контексті

го чи ні, освіта постає ціннісним поняттям, а цінності, так чи інакше розширю

ються, конкретизуються, довизначаються. Освіті більше, ніж будьяким іншим

частинам суспільства, властивий потяг до буттєвих цінностей, а її цінності мо

жуть бути зразком для навколишнього суспільства. Внаслідок цього воно виму

шено шукати нові засоби освітньої діяльності в умовах девальвації цінностей.

Якщо тоталітаризм "зверху" спускає мету і цінності через систему освіти в

голови учнів, то демократична держава не претендує на визначення духовних і

інтелектуальних цінностей. Це не означає, що держава повинна бути відлучена

від визначення цінностей і вимог до системи освіти, а тільки зобов'язує її допо

магати системі освіти виробляти внаслідок аналізу освітньої політики свої нап

рями і методи продукування цінностей.

Отже, освіта є система, що споживає, виконує і продукує цінності, проте ос

танні не завжди відповідають буттєвим цінностям, а нерідко навіть суперечать

їм. У цьому нас переконують як реалії освіти, так і соціальнофілософські, соці

ологічні концептуальні їх пояснення. Найбільш концентровано механізм різно

векторності буттєвих та освітніх цінностей віднаходимо в П.Бурд'є. Відповідно

його дослідженням, люди, що володіють значним символічним капіталом,

нав'язують іншим найбільш відповідну для себе шкалу цінностей, яка зберігає

їх соціальне положення, їх фактичну монополію на інститути системи освіти,

що засновують і гарантують соціальні категорії. З цим пов'язана і боротьба за

кордони між дисциплінами, яку особливо люто ведуть "мертві" дисципліни, що

втратили свою цінність проти більш продуктивних способів мислення. Опір

змістовній реформі освіти, боротьба навколо цінностей виховання або орфогра

фії, що часто приймають форму релігійних воєн, виходить із корпоративних ін

тересів відстоювання представниками таких непродуктивних дисциплін своїх

ментальних структур, своїх уявлень про самих себе, своїх цінностей і своєї цін

ності, принципу класифікації (nomos), згідно з яким все те, що вони робили

протягом свого життя, має значення238.

Які ж перспективи вирішення ціннісних напружень у сучасній освіті? Для

цього необхідно виявити у сфері освіти негативні чинники і протиріччя, що по

чали виникати в глобальному масштабі, задовго до процесів посткомуністичної

трансформації, про що свідчить огляд концепцій вирішення проблем ціннісної

переорієнтації сучасної освіти – сцієнтистських (когнітивні цінності в рамках

"системної динаміки"), політично заангажованих (необхідність ідеалу а ля Ти

мур), "компромісних" (інтеграція світської і релігійної парадигм освіти), куль

торологічних як вимог "іншої культури і нової аксіології освіти". Аналіз цих

концепцій показує, що всі проекти вирішення проблем ціннісної переорієнтації

сучасної освіти є обґрунтуванням її очевидної необхідності, але не містять конс

Цінності буття і цінності освіти

труктивних ідей її здійснення. Коло замкнулося. Методологічним ключем до

розв'язування хибного кола і дурної нескінченності філософії цінностей може

бути тільки розуміння, що реальний набір цінностей у суспільстві, не дивля

чись на всю його ефемерність і "низькосортність", є наслідком історії суспільс

тва і не може бути змінений "простим" відкиданням "старих" або "неправиль

них" цінностей. Цінності, старі і нові, є "цементом суспільства" і забезпечують

виживання його членів. Тому їх і потрібно використати як регулятивний чин

ник процесу трансформації в освіті, приблизно так, як це пропонується стосов

но всього соціуму. Проте це питання вимагає подальшого дослідження239.

Дата добавления: 2015-05-22