Криза представлення знання

Якість освіти

ОСВІТА В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ КРАЇНИ

"Забудьте, немає ніякої системи Станіславського,

є лише метод майстра"

Ю.П.Любімов

Люди усього світу без винятку живуть сьогодні в суспільствах з багатозначними

ризиками. У таких обставинах людина змушена навчитися працювати так, щоб умі

ти віднайти собі роботу (діяльність, справу), яка була б найбільш корисною як для

особистості, так і для усього суспільства чи навіть людства. Гасла соціально орієнто

ваної політики щодо необхідності врахування у державному розвитку "реальних

можливостей" людей (людських ресурсів) безперечно є справедливими і гуманни

ми, проте необхідно визнавати, що глобальний ринок ніколи не рахується з "реаль

ними можливостями" будьякого свого суб'єкта, а вимагає реальних результатів (і

ми також разом з ним як його частка і споживачі). Тому "реальні можливості" люд

ських ресурсів є як початком координат для вироблення освітньої політики, так і ре

зультуючою змінною точкою соціальноекономічної політики держави, тобто аль

фою і омегою політики і освіти.

Якість освіти – це та її характеристика, яка повідомляє про здатність освіти спри

яти чи навіть забезпечувати успішну життєдіяльність суспільства (особистості). Ми

повинні визнати, що освіта не завжди є відповідальною за все, що діється у суспільс

тві. Одначе, якість освіти ми можемо відображати досить повно рівнем ВВП та різ

номанітними показниками міжнародних рейтингів і досліджень. Добре відомо, що

Україна не займає в цих рейтингах гідне місце, відповідне її потенціалам. Тому зая

ви про високий рівень української освіти за сучасного рівня організованості і успіш

ності українського життя правильно розглядаються як шкідливий міф. Наступним

кроком має бути радикальне визнання і міфом твердження про високий рівень ра

дянської освіти. Маємо визнати – криза кінця ХХ ст. колишнього СРСР є наслідком

неадекватного потребам людини феномену радянської освіти.

Сучасна українська освіта не стала кращою за радянську, не здатна задовольнити

інформаційне суспільство, не навчає усіх "літер", як "Алфавіту міра" Сковороди, так

і сучасного. Такий стан є наслідком незадовільної суспільної системи представлен

ня знання у наш час. Його форми все ще нагадують прославлену Олександрійську біб

ліотеку. Остання є не лише символом крихкості людської культури, що нерідко "через

Освіта в контексті стратегії країни

непотрібність" певній культурі допускає знищення сотень тисяч зшитків. Олександрій

ська бібліотека, мабуть, вперше задекларувала необхідність зміни парадигми представ

лення знань. Бо саме її доглядачу Каллімаху приписується афоризм "Велика книга – ве4

лике зло". Сучасною мовою цей афоризм вимагає не найдосконаліших систем обробки

інформації, що можуть найбільше запам'ятовувати, а тих, які здатні вивести необхідну

інформацію з умов її виникнення і на потребу, бо логічна пам'ять досконаліша за нако

пичувальну. Відповідно цьому, статична модель представлення знання витісняється ди

намічною моделлю, що базується на принципах:

Знання конструюються людьми.

 Знання є приблизними і помилковими.

 Знання зростають через викриття і дискредитацію.

З точки зору динамічної моделі представлення знань і мають розглядатися

складні питання української освіти в контексті стратегічних завдань розвитку Ук

раїни, які після всебічного аналізу експертами варто винести на національне обго

ворення за демократичними процедурами, прийнятими в європейських країнах.

Цей перелік може бути таким:

Дата добавления: 2015-05-22