Нього індивідуума і як можна підвищити його готовність до завтрашнього дня

Крім того, ми повинні знати, як нам краще використати свої розумові здібності,

причому щоб не тільки протистояти новим змінам, але і для того, щоб постави

ти їх під контроль і мати з них користь. Тому основне завдання зводиться до

оцінки сукупності здібностей і з'ясування, як удосконалити і пристосувати їх до

того, щоб не піддавати людський організм нестерпним напруженням і стресам.

Одним із способів його вирішення і є використане поняття компетентності.

Компетентність – орієнтація освіти на "вихід" ("output")

Оцінка сукупності здібностей через компетентність викликана необхідністю

оцінки "вихідної продукції" навчальних закладів. Як відомо, результати міжнарод

них дослідженнь TIMSS і PISA стали для багатьох країн поштовхом до серйозних

системних реформ в освіті. Ці реформи мали фундаментальний, принциповий ха

рактер, змінили ідеологію формування освіти. Якщо раніше системи освіти керу

валися винятково "Входом" ("Input"), тобто державним бюджетом, навчальними

планами і програмами, розпорядженнями для учителів, програмами іспитів тощо,

то зараз політика розвитку освіти і школи орієнтується на "Вихід" ("Output"), тоб

то на успішність школи, на результати навчання школярів. "Вихід" ("Output") сис

тем освіти включає поряд із видачею сертифікатів найголовніші ознаки особисP

тості учнів – сформовані компетентності, кваліфікації, структури знань, поглядів,

переконань. Вони формують основу для навчання упродовж життя з метою осо

бистого вдосконалення і виконання активних суспільних функцій. Школи й орга

ни управління освітою, вважається, повинні нести відповідальність за те, щоб ці

Компетенізація освіти

результати справді були досягнуті, не применшуючи тієї ролі, що відіграють у цьо

му власне самі учні та їх батьки. Результати навчання, орієнтовані на функціо

нальність, соціальну адаптованість випускника, стають вирішальним вихідним

пунктом для оцінювання шкільної системи і заходів щодо її дальшого розвитку.

Кпідхід став концептуальним орієнтиром, одним із ключових моментів ос

вітньої політики в країнах ОЕСР, що передбачає визначення освітніх стандар

тів для вимірювання показників навчальних досягнень.

В основі поняття "компетентність" лежить ідея виховання особистості, яка

не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, але й

уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовувати знання і брати на

себе відповідальність за певну діяльність294. Брак однозначності у визначенні

поняття компетентності, наявність різних їх класифікацій, на наш погляд, пояс

нюється тим, що ним прагнуть відобразити намагання системи освіти навчати

учнів неявних (особистісних) та релевантних знань. Тому доцільно розглядати

компетентності як технологічне знання, тобто сукупність знань, умінь, навичок,

цінностей, що надають особистості змогу ефективно використовувати свої уні

кальні здібності в реальних ситуаціях суспільного й економічного життя295.

Кпідхід як форма орієнтації на Output (Вихід) в освіті одночасно ініціює

принципово нову схему управління освітою, її перехід від директивних та роз

подільчих функцій до керування й стимулювання результатами. І в цьому важ

лива особливість Кпідходу. Його реалізація, очевидно, малоймовірна в умовах

старих схем управління, ось чому Кпідхід виявився фактично не реалізованим

в українському Стандарті, прийнятому в 2004 р. Мабуть, найважливішим уро

ком є те, що для успішної реалізації Кпідходу передусім необхідна нова систе

ма ухвалення рішень в освіті країни.

Differentia specifica компетентності та К4підходу

Тепер ми маємо все, щоб визначити differentia specifica компетентності, тоб

то якість цього феномену, яка відрізняє його від аналогічних – здатності, здіб

ності, знання, уміння, навички. Належність компетентності до групи понять, які

інтегрують певну сутність на перетині понять "знання" (вербальне і невербаль

не, експліцитне і імпліцитне), "навики", "уміння", до того ж визначаються пере

важно через близькоспоріднені поняття, ставить проблему відмінності і специ

фіки її щодо них.

Компетентність – здатність дослідження

На наш погляд, те, про що ми говоримо, аналізуючи Кпідхід, є розуміння

компетентності як здатності, уміння з'ясувати певну ситуацію і відповідно до

цього з'ясування здійснювати ефективну діяльність. Компетентність у певній

філософія освіти в європейському контексті

сфері – це здатність дослідити цю сферу і висловити щодо неї адекватну оцін

ку, корисну як для діяльності у ній, так і утримання від тієї чи іншої діяльнос

ті. Проте цього недостатньо для характеристики компетентності як навчально

го результату.

Компетентність – оптимальна форма використання часу

Оцінка використання людиною реального часу є найважливішим показни

ком, який, на думку французького філософа Л.Сева, дає змогу простежити ем

піричні форми життя індивіда297.

У цьому контексті ми й можемо віднайти differentia specifica компетентності.

У концепції Л.Сева особистість інтерпретується як нагромадження різнома

нітних актів, розташованих у часі. Під актом розуміється будьякий вчинок інди

віда, що стосується як його психіки, так і біографії особистості. Кожний акт нале

жить певній формі використання часу не лише внаслідок свого розміщення на

стрілі часу", але за своєю суттю. Кожна форма використання часу є своєрідним

відношенням між здібностями, потребами і продуктами особистості. Поняття

"форма використання часу" якраз і дає змогу розкрити сутність компетентності.

Компетентність має глибоко темпоральний характер. Адже коли ми говори

мо, що хтось компетентний у чомусь, то цим визнається, що ця особа здатна

впродовж оптимального для суспільства часу вирішити певне питання чи виро

бити певний продукт. Компетентність – це і свідчення того, що її носій витра

тив певну частину своєї біографії, свого часу на вправляння в тій чи іншій сфе

рі діяльності. Іншими словами, компетентність – це законсервований минулий

час, який побільшує швидкість вирішення певної проблеми. Знання іноземної

мови, наприклад, свідчить про те, що особа присвятила певний час її опануван

ню (бажано, щоб це було вчасно). Компетентність – це констеляція297 здібнос

тей, навичок, умінь, знань, яка надає змогу її суб'єкту мати результативнішу ді

яльність, тобто оптимальнішу форму використання свого часу порівняно з не

чи малокомпетентними особистостями.

Кожне таке "констеляційне" відношення є внутрішньо залежним від загаль

ної системи цих відношень, яка і є процесом використання часу. Забезпечити

переважання такої форми використання часу, при якій загальний рівень відно

шення (частки) між можливими результатами акту і потребами, які потрібно

задовольнити298, настільки високий, наскільки це дозволяють об'єктивні умови

– ось найважливіша життєва функція299. Л.Сев пропонує розглядати викорис

тання часу як базис особистості і висуває гіпотезу, що найзагальнішим законом

розвитку особистості є закон необхідної відповідності між рівнем здібностей і

структурою використання часу300.

Компетенізація освіти

Отже, кожна компетентність має певну ціну – час, який особистість витрачає

на її здобуття, і відповідно автоматично визначає свою некомпетентність в ін

ших галузях. Так, компетентність авіапілотів визначається "льотним часом".

Здобута компетентність знаменує не розділення різних видів діяльності всере

дині однієї і тієї ж форми використання часу, а перехід від однієї форми вико

ристання часу до іншої, від його екстенсивної форми (коли смисл іноземного

речення встановлюється за допомогою словника) до інтенсивної форми (смисл

цього речення вловлюється відразу і відпадає потреба у словнику).

Здобута компетентність знаменує уміння здійснювати перехід від однієї

форми використання часу до іншої. У шкільному навчанні такі переходи мають

ініціюватися певними "стимуляторами", "запускаючими імпульсами".

І тут згадуються приклади домашнього шкільництва, коли батьки забирають

своїх дітей зі школи для домашнього навчання, вказуючи, що школа марнує час

дітей. Поняття компетентності орієнтує школу на збереження часу дітей під час

навчання і в майбутньому.

Моделювання компетентностей (Емпрінт4метод)

Те сутнісне, що не вдається ясно висловити в педагогічній дискусії щодо по

няття компетентності, віднаходимо в експлікації Емпрінтметоду, розроблено

го М.Лібом і Л.КамеронБандлером. Вони характеризують його як "ефектив

ний і прискорений процес отримання нового знання, широкого спектру нави

чок, талантів і здібностей". Автори стверджують, що їм вдається кодувати "мо

делі, які лежать в основі певних здібностей", потім трансформувати їх у "послі

довність спрямованих переживань, результатом яких, якщо їм слідувати, і буде

вироблення певної здібності в індивіда". Цю процедуру М.Лібо і Л.Камерон

Бандлер називають "моделюванням ментальних здібностей"301.

"Здібність"302 трактується ними як вираження особливої якості, властивої ін

дивіду (здібність дотримуватися дієти, вміти швидко рахувати, грати на му4

зичному інструменті, організовувати презентації, уміти мотивувати себе на

яку4небудь дію, розпізнавати і схоплювати суть моделей і все решта, що людям

вдається природним чином робити добре). Здібності є комбінації специфічних

сприйнять і внутрішніх репрезентацій (тобто шляхів мислення). Для опису

здібностей розроблена особлива мова. Її словник складається з понять, що по

дають елементи, з яких комбінуються основи будьякої здібності або таланту,

"моделі, що лежать в основі здібностей".

За допомогою цієї мови "записуються речення", що точно описують (у зна

ченні розуміння і реагування) специфіку сприйняття репрезентацій, якими

філософія освіти в європейському контексті

визначається певна здібність. Іншими словами, створюється опис на основі

внутрішніх процесів того, як індивід уявляє собі і планує розв'язання пробле

ми. Метою Моделювання Ментальних Здібностей (ММЗ) є створення "рецеп

тів" різних здібностей людини, тобто інструментів їх "передачі" (зокрема і в

процесі навчання) іншим. Головна ідея така: скарбниця людських талантів – це

сховище ресурсів, добратися до якого здатен кожний, не обмежуючись здібнос

тями, що дісталися йому в спадщину і від оточення у дитинстві. Виробленим

"кодом здібностей" кодують здібності (таланти) однієї людини з метою переда

чі здібностей і талантів від одного індивіда до іншого. ММЗ створена за анало

гією із музичною партитурою, яка дає як спосіб аналізу структури музичної

композиції, так і можливість репродукції (відновлення) музики будькому, хто

володіє нотною грамотою. Сприйняття і репрезентації, що складають пережи

вання, уподібнюють нотам. І як ноти комбінуються в тризвуччя, акорди, арпед

жіо в різних темпах і ключах для створення унікального музичного переживан

ня, так і сприйняття і репрезентації комбінуються в різні здібності.

Володіння здібністю (умінням, навичкою) не завжди супроводжується розу

мінням елементів, на основі яких вони виявляються. Щоб навчитися діяти так,

як це робить носій певної здібності, потрібно покладатися на процес учнівства.

Носій навички може стати вчителем опосередковано (коли ми читаємо книги

про цю людину і стараємося підігнати своє оточення під те, що описано на сто

рінках книги), безпосередньо (при особистому контакті, коли ми ставимо пи

тання, намагаючись виявити, як перебудувати свої моделі, щоб вони відповіда

ли моделям учителя). Оскільки це робиться переважно несвідомо, вивчення

моделей здібностей учителя просувається повільно і неточно.

Мета Емпрінтметоду – швидко налаштуватися на перспективи, що станов

лять основи моделей носія, і цим дати поштовх до ефективнішого розвитку, ніж

несвідоме навчання за допомогою тривалих асоціацій. Коли є засоби ефектив

ного розкладання і відновлення поведінкових і експериментальних моделей ін

ших людей, тоді кожен може перетворитися на вчителя, відтворивши формую

чий досвід, спосіб мислення і сприйняття (тобто набір внутрішніх процесів) у

певному контексті.

Аналогічно Кпідхід має виявляти і визначати змінні у вияві певних компе

тентностей і здійснювати їх розшифрування. Розшифрування саме по собі мож

ливе завдяки моделям нашої мови, за допомогою яких виражаються наші пере

живання. Усвідомлено знімаючи культурні нашарування, розкриваються фун

кціональні секрети наших внутрішніх процесів, які звичайно і природно прий

маються як таке, що само собою розуміється. Приклади таких розшифрувань

віднаходимо у працях А.Крісана і В.Гуцу303.

Компетенізація освіти

Кпідхід – це передача моделей компетентностей від учителя до учнів. Отже,

для того щоб ми мали Кпідручники, потрібно передусім мати моделі відповід

них компетентностей, умінь, здібностей, які б учителі були здатними транслю

вати своїм учням. Проте учителі здебільшого не знають "нескінченно малих"

складових компетентностей, приміром, вони можуть вимагати від учнів бути

уважними", проте не здатними формувати цю якість у них, здійснюючи певну

послідовність операцій з формування уважності.

Джон Равен, видатний фахівець у галузі дослідження і моделювання компе

тентностей304, завершуючи свою роботу305, вказує: "Будь4який крок у напрямі до

ефективної освіти, тобто до навчання, спрямованого на розвиток компетен4

тності, спричиняє значну зміну ролі вчителя. Ця зміна передбачає перехід від

концепції викладання як передачі повідомлень до концепції викладання як сприян4

ня розвитку....Це означає, що управлінська, а не дидактична компетентність

передусім важлива для ефективної педагогічної діяльності і що така компетен4

тність, зокрема, включає здатність впливати на широкі соціальні сили, які в ін4

шому випадку істотно обмежують можливості індивіда ефективно робити те,

що необхідно....Перехід до справжньої освіти потребує значно більшого, ніж змі4

ни в системі оцінювання. Він включає несподівані для багатьох зміни в уявленнях

про природу суспільного розподілу і шляхи управління ним, несподівані зміни в ро4

лі вчителя і нові уявлення про компетентність учителів. Крім того, він найсер4

йознішим чином загрожує інтересам багатьох соціальних груп. Парадоксальним

є те, що віддалені інтереси всіх цих груп тільки з появою такої освіти і можуть

бути задоволені. Здається, на жаль, що працювати на свою власну перспективу

людям якраз важче за все".

Дата добавления: 2015-05-22