Ставати філософом власної освіти

Навряд чи однозначно можна погодитися з тезою, за якою в умовах принци

пової доступності економічних, управлінських, підприємницьких та інших

знань і технологій не може бути "бідних країн", а можуть бути лише безпорадні

та ліниві країни. Це також справедливо для компаній, усіх видів бізнесу і про

мисловості, для організацій, для кожної людини.

Тоді чому в Україні не здобувають належної освіти, яку б ми помітили в

ефективній роботі державних інституцій, громадських організацій, і, зрештою,

у європейському рівні благополуччя українського населення?

Причин невідповідності української освіти викликам сучасного світу ба

читься декілька. Передусім індивідуальні. Невдача в навчанні (як особистісна

порівняно з однокурсниками, так і глобальна, порівняно з однолітками інших

країн) у низці випадків пов'язана саме з тим, що суспільство або школа не гото

ві прийняти культуру або особистість студента498.

Студентам повинна бути надана можливість розвивати власні підходи до ос

віти, що відповідають їхній культурній і особистісній цілісності та ідентичнос

ті. Тут мають значення власні міркування особи, що навчається. Студенти мо

жуть спробувати осмислити свій освітній досвід. Вибір власного шляху освіти

не завжди може бути вдалим, але, у всякому разі, це буде власна, а не чужа по

милка. Тому необхідно розвивати власну здатність до активного самовизначен

ня в освіті, тобто здатність бути філософом власної освіти. Якщо, за К. Поппе

ром, усі люди є філософами499, то тим паче ця всезагальність має стосуватися

проблем здобування людиною освіти, відповідної її цілям та цінностям.

Як вказує Маріанн Айім (Університет Західного Онтаріо, Канада)500, учень,

студент повинен не просто "одержувати" (to receive) освіту, але повинен "вима

гати" (to claim) її. Досвід показує, що учні, особливо молодшого віку, якщо їм

надана можливість вибирати й активно впливати на освіту, "навмисно знижу

ють її рівень". Їхній вибір часто виявляється недалекоглядним, вони відмовля

ються від предметів, які вважаються ними складними для засвоєння або потре

бують тривалих зусиль. Однак це, як правило, пов'язано не з певною філософі

єю освіти, а, скоріше, з її відсутністю, як і з відсутністю керівництва і поради, що

допомогли б її виробити. Роль викладача полягає в тому, щоб допомогти погля

нути на справу з більш широкої точки зору.

Орієнтація на виховання здатності "бути філософом власної освіти" дає змо

гу поновому поглянути на "вічних сперечальників" – учнів, що дратують вик

ладачів зауваженнями щодо необхідності учити те або інше. Американці гово

філософія освіти в європейському контексті

рять, що такими "сперечальниками" керують три "R": "resisting" (опір), "rejec

ting" (відмова), "rebelling" (обурення). Але, найімовірніше, у цій різнорідній

групі є і філософи власної освіти. Щоб відрізнити їх, насамперед потрібно ві

докремити нездатність вивчити щонебудь від небажання. І якщо мова йде саме

про небажання, то необхідно оцінити здатність, там, де вона має місце, задуму

ватися про зміст того, що ти учиш.

Здатність бути філософом власної освіти значною мірою залежить від віку.

Однак і дорослі мають потребу в розвитку перерахованих вище умінь і навіть

молодші школярі здатні до певної свободи в русі від повної підпорядкованості

пропонованим освітнім програмам до осмислення власного досвіду.

Маріанн Айім помічає, що поводження студентів значно відрізняється від

поведінки персонажів Платона в його діалогах. Наприклад, у діалозі "Мено"

юнак запитує Сократа, чи можна навчити чесноти (доброчинності). Айім ніко

ли не зустрічала такої глибокодумності у своїх студентів. Вони найчастіше за

питують про те, скільки сторінок повинно бути в заключному есе, чи будуть на

іспиті питання того чи іншого філософа тощо. Звичайно, Сократ розмовляв зі

своїми студентами вічнавіч, а в Айім навчаються 95 осіб, і серед них звичайно

знаходяться окремі, що цікавляться абстрактними проблемами. Але спроби

спільного обговорення цих питань незмінно приводили до хаотичного і безсис

темного блукання серед асоціацій студентів.

Здатність стати "філософами власної освіти" можна розвивати. Для цього

потрібно культивувати три уміння:

1) "бачити" предмет на відстані;

2) "бачити" його під новим кутом зору;

3) переживати моменти "оторопіння".

Про ці уміння говориться в платонівському діалозі "Мено". Юнак Мено зау

важує, що Сократ діє на слухача подібно до риби торпедо (torpedo marmorata),

яку називають також "електричним променем". Сократ несподіваним зауважен

ням змушує співрозмовника "оторопіти" і задуматися над речами, що раніше

видавалися зовсім зрозумілими501. Френк Маргоніс (Університет штату Юта,

США) вважає, що і самі філософи як діячі освіти повинні задуматися (можли

во, пережити шок), якщо те, з чим вони зіткнулися, суперечить їхнім переко

нанням, і сміливо вирушити далі в пошуках істини. У цій здатності до переос

мислення – базисна сила філософії. Ще краще, якщо цей процес переосмислен

ня викладач може розділити зі студентами. Головне у філософії не в тому, щоб

Дата добавления: 2015-05-22