Їх історична та логічна обумовленість, значення

Діалектика та метафізика.

І. Кант).

ТЕМА 6. ДІАЛЕКТИКА – ВСЕЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ

1. Діалектика та метафізика. Їх історична та логічна обумовленість, значення.

2. Принципи, закони, категорії діалектики, їх світоглядне і методологічне значення.

3. Діалектика та синергетика.

“Правильно поставити проблему ‒

вже наполовину її вирішити”

Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але і проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу.

Діалектика (від грец. мистецтво вести бесіду) – це філософська теорія, метод і методологія наукового пізнання і творчості; вчення про найбільш загальні зв‘язки і закономірності розвитку буття і пізнання.

Предмет діалектики – найбільш загальні види зв’язків і всезагальні закони розвитку природи, людини, суспільства, мислення.

Діалектика ‒ це таке розуміння світу і такий спосіб мислення, при якому різні явища розглядаються у багатоманітні їх взаємозв’язків, взаємодії протилежних сил, тенденцій, в процесах змін і розвитку.

Розрізняють діалектику об’єктивну і суб’єктивну. Об’єктивна – це діалектика розвитку природи і суспільства. Останню ще позначають як соціальну діалектику. Суб’єктивна – це діалектика мислення, спосіб осягнення і відображення об‘єктивної діалектики.

Діалектика має давню історичну традицію.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДІАЛЕКТИКИ

1. Антична діалектика зароджується у давній Греції як мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення і подолання суперечностей у судженнях супротивника. Діалектику у цьому розумінні розробляли софісти, Сократ, Платон, Аристотель. Але в ці часи складається і інша форма діалектики – діалектика природи, перш за все у Геракліта, який розвивав вчення про змінний, суперечливий, відносний характер всього існуючого (Все тече, все змінюється, віслюки віддали б перевагу соломі а не золоту). Перша форма діалектики одержала назву стихійної, наївної, оскільки не була теоретичним висновком наукових досліджень, а виникла як досвідне спостереження, узагальнення.

2. У Середньовіччі діалектика була важливим елементом системи освіти і філософії, але виключно як мистецтво доведення. Пануючим методом мислення був догматизм.

3. В епоху Відродження відбувається становлення новоєвропейської діалектики. Ідеї Дж. Бруно, М. Кузанського про безмежність світу і співпадання протилежностей у цій безмежності стали важливим етапом розвитку діалектики.

4. Своєї класичної форми діалектика набула в німецькій класичній філософії. Вершиною її розвитку стала діалектика Гегеля, розроблена як теорія, система діалектичних категорій. Саме Гегель сформулював основні принципи і закони діалектичного мислення.

5. Матеріалістична діалектика як цілісна теорія вперше була розроблена в марксизмі. У 40-х рр. ХІХ ст. Маркс і Енгельс розробили послідовну систему діалектики як теорії та методу пізнання і перетворення світу.

6. Сучасна ідеалістична діалектика. Нова форма матеріалістичної діалектики, яка перебуває у стані становлення і основним завданням якої є звільнення від надмірного ідеологізму та залучення до теорії діалектики нових здобутків наукового дослідження природи і суспільства, здобутків сучасної методології наукового пізнання, теоретико-методологічних ідей синергетики як нової теорії розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22