Основні відмінності метафізики та діалектики

Діалектика	Метафізика
Розглядає явища і предмети матеріального світу у взаємозв’язку та обумовленості	Розглядає явища і предмети матеріального світу як ізольовані і не пов’язані між собою, як випадкове накопичення явищ і предметів
Саморозвиток – джерело розвитку	Заперечує саморозвиток як джерело розвитку
Причина розвитку природи, людини, суспільства закладена у самих матеріальних об’єктах (гомеостаз)	Причина розвитку природи, людини, суспільства у надприродній силі - Богові
Рух є абсолютним, спокій - відносним	Рух – це сума станів спокою, який є постійним
Розвиток – це боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість, рух по спіралі	Розвиток – результат божого першопоштовху, як збільшення або зменшення, тобто як кількісний процес, рух по колу

Метафізика як метод мислення також зароджується у давні часи і має різні модифікації.

Першими метафізиками у давній Греції були представники елейської школи – Парменід, Зенон, які наполягали на незмінності і неподільності справжнього буття. Але Зенона Аристотель справедливо вважав і першим діалектиком, оскільки він розробив метод доказу від супротивного, тобто по суті розгортав процес мислення як шлях виявлення і подолання суперечностей в мисленні.

Справжньою альтернативою діалектики став догматизм – антиісторичний, авторитарний, схематично-закоснілий тип мислення, при якому аналіз та оцінка теоретичних проблем і положень здійснюється без врахування конкретної реальності, умов міста і часу.

Гносеологічна основа догматизму – однобічне ставлення до істини, ігнорування її відносності і сприймання її як абсолютної.

Психологічно догматизм ґрунтується на нерозвинутості самостійного мислення, а звідси і відданості колись обраним та засвоєним прийомам і способам пізнання і мислення.

Софістика (від грец. вміння вивертко вести дискусію) ‒ міркування засноване на навмисному порушенні законів і принципів формальної логіки, на застосуванні хибних доводів та аргументів, які видаються за вірні. Софісти використовують різні логічні помилки, підміну понять, невірні висновки.

Софізм “Рогатий”:

Той, хто чогось не втрачав, той це має.

Ви не втрачали роги?

Отже ви їх маєте.

Ще однією формою прояву діалектики є еклектика (здатний вибирати) ‒ поєднання різнорідних поглядів, ідей і понять, принципів та теорій. Актуалізується в період кризи науки, пошуку нових наукових теорій та парадигм. В цей час може мати позитивне значення, але при абсолютизації втрачає плідність. Часто зустрічається метафізика у формі еклектики. Еклектикою є все те, що виявляє в собі еклектизм, тобто прагнення побудувати цілісність на основі різнорідних, несумісних елементів. Еклектика – метод мислення, що з’єднує в одному побудов, одному відношенні взаємовиключні принципи. Еклектрик непослідовний, його погляди суперечливі. Французький філософ Віктор Кузен стверджував, що філософська система може бути створена з істин, що містяться в самих різних навчаннях. Еклектичними, наприклад, можуть бути визнані cпроби світоглядного злиття матеріалізму та ідеалізму. Тому діалектика є альтернативою усіх теорій, вчень, течій і напрямів, які відкидають, ігнорують чи фальсифікують об’єктивні принципи зв’язку, розвитку, суперечності, заперечення, такі, як метафізика, софістика, догматизм, релятивізм.

Дата добавления: 2015-05-22