Хакен Герман

Діалектика та синергетика

Необхідність оновлення діалектики зумовлена як необхідністю подолання надмірної ідеологізації цієї теорії, так і необхідністю врахування досягнень сучасної некласичної науки до яких можна віднести:

Ø Системний підхід до дослідження природних і соціальних процесів

Ø Вивчення розвитку не тільки окремих, але й загальних, навіть глобальних систем

Ø Розкриття внутрішніх механізмів самоорганізації, які лежать в основі усіх процесів розвитку.

Якщо для класичної діалектики вихідними категоріями були категорії всезагального зв’язку і розвитку, то для некласичної діалектики, як і для некласичної науки, такою категорією стає самоорганізація. Вчені прийшли до висновку, що самоорганізація в найбільш елементарній її формі лежить у фундаменті матерії, тобто є найбільш загальною її властивістю. Цілісна теорія самоорганізації була розроблена у межах синергетики. Цей термін наприкінці 60-их рр. був запровадженийГ.Хакеном (ФРН). Для становлення синергетики велике значення мала діяльність радянський вчених Б.Білоусова і А.Жаботинського, остаточно оформлена ця теорія була бельгійською школою на чолі з І.Пригожиним. Сама назва його праці “Порядок із хаосу” містить у собі програму теорії самоорганізації. Тобто у межах теорії самоорганізації з’являється нове розуміння хаосу як конструктивної сили еволюції і випадковості як необхідного фактору виникнення нової системи. Самоорганізація розглядається як єдина формуюча сила розвитку матерії.

Пригожин Ілля Романович

Бельгійський хімік російського походження. Відомий своїми роботами з дослідження складних, дисипативних систем, самоорганізації та необоротності, що мали вплив на різні галузі науки поза хімією. Лауреат Нобелівської премії з хімії (1977 р.). Був іноземним членом академії наук України.

Теорія синергетики має важливі світоглядні наслідки, а саме:

1. Дає знання про те як розвиваються складні системи, як ними управляти. Проблема управління перетворюється на проблему самоуправління, визнається, що не можна нав‘язувати системі модель розвитку, а в управлінні головним стає не сила впливу, а точка прикладання зусиль.

2. Процеси самоорганізації мають нелінійний, імовірнісний характер, вони не є жорстко детермінованими, тому що в їх основі лежить випадковість

3. У стані нерівновісності системи кожний вплив може призвести до якісної зміни, отже і дія кожної окремої людини за таких умов може мати вирішальне значення.

4. У процесах самоорганізації принципове значення мають процеси кооперації, узгодження спільної взаємодії елементів. Отже у суспільному розвитку вирішальною є не стільки боротьба класів, скільки кооперативні процеси. Усю історію людства можна розглянути як історію розвитку різних форм кооперації.

5. Синергетика демонструє, що хаос може бути механізмом самоорганізації і самодобудови структур. Він може сприяти позбавленню зайвого через вихід до відносно простих структур, виступати механізмом взаємозв‘язку різних рівнів організації.

Може статися, що синергетика подолає діалектику чи шляхом залучення її як власного часткового методу, чи замініть її принципово новими підходами до осягнення об‘єктивної дійсності. Але як би там не було зараз можна визначити такі основні шляхи оновлення діалектики:

Ø Більш ефективне застосування принципів системності і самоорганізації;

Ø Нове тлумачення місця випадковості у розвитку природи і суспільства;

Ø Нове розуміння єдності і боротьби протилежностей;

Ø Нове розуміння еволюції та революції у процесах розвитку природи, суспільства, науки;

Ø Сучасне розуміння процесів становлення у межах закону заперечення заперечення;

Ø З‘ясування специфіки і своєрідності законів розвитку природи, суспільства, мислення у світлі нових даних.

Дата добавления: 2015-05-22