Принципи, закони, категорії діалекти, їх світоглядне і методологічне значення

Як було зазначено, діалектика в історії, в теорії постає як метод філософського мислення. Що ж собою уявляє цей метод, якими є його основні риси?

Основні принципи діалектики утворюють основні риси діалектичного методу мислення і у цьому сенсі постають як певні вимоги до процесу пізнання і мислення. До таких принципів відносяться: принцип розвитку, принцип загального зв’язку та взаємообумовленості.

Принцип розвитку. Розвиток у діалектиці – це вічний, нескінченний процес зміни старого новим, одних явищ і процесів – іншими. Безперервний рух і розвиток, взаємоперетворення і перебудова предметів і явищ – це одна зі значних форм буття матеріального світу, бо рух і розвиток – це невідємні властивості матерії.

Діалектику не цікавить рух як будь-яку зміну, а цікавить розвиток як рух у певному напрямку, переважно як рух поступовий, прогресивний, висхідний.. Це значить, що будь-який предмет, явище, система як і весь світ взагалі, не просто змінюються, а завжди переходять у нові стани, що раніше не існували, ніколи не повторюють з абсолютною точністю стани, які вже існували (наприклад, самоорганізація життя).

Діалектичному розвиткові притаманні ознаки:

Ø розвиток – це якісна структурна перебудова системи, що розвивається;

Ø розвиток – це спрямований процес змін, що передбачає певну послідовність проходження системою специфічних для неї ступенів;

Ø розвиток – це незворотний процес (породження неповторних у своїх індивідуальних рисах);

Ø розвиток – це саморозвиток.

Розвиток постає як єдність двох необхідних характеристик – прогресу і регресу:

Ø Відбувається зміна прогресу і регресу в історії природи і суспільства.

Ø Може бути прогрес в одному напрямку і регрес в іншому.

Ø Сам прогрес одночасно є і регресом. Виникнення нового не може бути без зникнення старого, прогрес в одному напрямку зачиняє можливості прогресу в іншому.

Ø Немає прогресивної лінії розвитку природи у цілому. Це суперечило б другому закону термодинаміки.

Принцип загального зв’язку та взаємообумовленості вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв’язку. Його зміст виражається категоріями відношення, зв’язку, відокремлення, взаємодії, співіснування тощо.

Відношення бувають як єдністю взаємозв’язку, взаємо обумовленості, так і відокремленості. Будучи всезагальними, зв’язки виражають як єдність, так і багатоманітність світу. У них знаходить свій вираз матеріальна єдність світу. Завдяки зв’язкам можливе безмежне пізнання світу.

Зв’язки завжди перебувають у єдності з рухом, взаємодією, розвитком. Тому їх теж слід розглядати в розвитку. Вони проявляються і між речами, і стадіями самої речі, мають нескінченну якісну різноманітність та специфіку. Проявляються і між формами існування матерії; формами її руху, між структурними рівнями матерії; предметами і явищами в межах однієї форми руху.

Вони залежать від характеру відношень між об’єктами, а тому й мають такі форми:

Ø внутрішні й зовнішні;

Ø прямі й непрямі;

Ø суттєві й несуттєві;

Ø стійкі й нестійкі;

Ø безпосередні й опосередковані;

Ø необхідні та випадкові;

Ø одиничні й загальні та ін.

У науці важливо встановити не лише єдність і взаємозв’язок предметів та явищ, але й визначити, як внаслідок взаємодії виникають нові предмети і явища, як вони відображаються у свідомості та ін. Відповіді на ці питання пов’язані з виявленням особливих зв’язків (загальні, суттєві, необхідні, повторювальні тощо), які називаються законами.

Принцип розвитку вказує на те, що матерія не просто існує і рухається в просторі й часі, але й змінюється в певному напрямі (це ж стосується і духовного життя).При найближчому розгляді цього принципу виявляється, що він перебуває в тісному зв’язку з попереднім. Адже зв’язки існують завдяки руху (переносу матерії, енергії, інформації), а рух, у свою чергу, реалізується у взаємозв’язках. У поняттях зв’язку більше виражений статичний момент, а у взаємодії – динамічний. Взаємодія призводить до руйнування, а в кінцевому підсумку – до перетворення чогось у щось.

Нове завжди зберігає зв’язок зі старим. Без цього нема й розвитку. Тобто останній включається у зв’язок як необхідний момент, як цілісний внутрішньо пов'язаний процес само перетворення предмета.

Ключ до розуміння зв’язків, якими характеризується будь-яка система, лежить в основі того процесу розвитку, результатом якого вона е. В свою чергу, зв’язки, взаємодії, що лежать в основі цієї системи, є основою й передумовою її подальшого розвитку. Поняття розвитку набуває конкретного змісту, коли розглядається як внутрішньо обумовлений ряд, як послідовність системно-структурних перетворень, як перехід на нові рівні цілісності. При цьому диференціація тієї відносно простої основи – “тотожності”, – з якої починається розвиток, супроводжується і доповнюється інтеграцією (відтворенням цілісності на вищих рівнях).

Отже, категорії розвитку і зв’язку (єдності), нерозривні за своєю суттю. Розвиток, “знімаючи” початкову, нерозчленовану єдність, відновлює її на все вищих рівнях, де виражається не лише в збереженні якоїсь клітинки, а й у зв'язках, що створюють систему, яка відрізняється і внутрішньою диференційованістю, і цілісністю. Ключ до розуміння системи дає історія її виникнення й розвитку, процесів диференціації та інтеграції, що розгорталися в часі, а системно-структурний аналіз виступає необхідним моментом вивчення процесів розвитку, без якого це вивчення не дозволяє вийти за межі загальних, абстрактних положень.

Закони діалектики розкривають механізми і причини розвитку. До таких законів відносяться:

1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Розкриває механізм розвитку. Відповідає на питання “Як відбувається розвиток”. Розкривається за допомогою категорій кількість, якість, міра (єдність кількості і якості, межа за якої кількісні зміни переходять у якісні), стрибок (перерва поступовості).

2. Закон єдності і боротьби протилежностей – розкриває джерело розвитку, відповідає на питання “Чому відбувається розвиток”. Розкривається за допомогою категорій протилежності (бувають антагоністичними і неантогоністичними), суперечність, єдність і боротьба протилежностей розуміється через поняття взаємодія.

3. Закон заперечення заперечення. Розкриває механізм і спрямованість розвитку, вказує на те, що розвиток має спиралевидний, висхідний характер. Основні поняття – заперечення.

Діалектика розглядає розвиток як процес саморуху предмету, джерелом якого є єдність і боротьба протилежностей, як стрібкоподібний процес, який йде по спіралі, як процес зникнення старого і виникнення нового. Розвиток – це особливий тип змін, пов’язаний із зміною якості предмета. Розвиток – це незворотна, спрямована, закономірна зміна складних систем.

Надзвичайно важливим і дискусійним питанням є питання про критерій прогресу, особливо соціального. На загальному рівні можна зазначити, що критерієм більш досконалого є підвищення рівня організації системи, що забезпечує її цілісність, стійкість, можливість подальшого розвитку. Якщо зростає кількість елементів та підсистем, ускладнюється структура, зростає кількість зв‘язків і функцій, що забезпечує життєздатність та наступний розвиток системи то має місце прогрес. Розвиток відбувається перш за все у відкритих системах, тобто таких які обмінюються із середовищем речовиною, енергією та інформацією.

Дата добавления: 2015-05-22