Предмет, проблематика та значення філософії економіки

Епікур).

ТЕМА 8. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ

1. Предмет, проблематика та значення філософії економіки.

2. Людина в світі товарно-грошових відносин.

3. Економіка і мораль.

“Подякуємо мудрій природі за те,

що потрібне вона зробила

легким, а важке

непотрібним”

Кожна людина щоденно залучена у сферу економічного життя, економічних явищ, адже вона купує і продає, отримує доходи і сплачує податки, керує і підпорядковується управлінським рішенням, заощаджує і прагне матеріальних статків, виробляє і споживає. Економічна діяльність, праця є одвічною долею людства. Вона не лише створює матеріальний достаток, задовольняє вітальні потреби, а й розвиває творчі сили, здібності, внутрішній світ людини, надає йому особливого спрямування. Сутність економічних процесів, проблем у власне людському вимірі, у контексті найрізноманітніших форм життєдіяльності суспільства і особи розглядає філософія економіки. Філософія економіки ‒ сфера філософського знання про сутність економічного буття людини в багатовекторному полі соціуму й гуманістичному аспекті. Філософський вимір економічного життя (економіки) значно ширший від його змістового кола ‒ як самодостатньої умови існування й життєдіяльності людини. У ньому економічна сфера постає як особливий засіб самореалізації людини в процесі зміни нею зовнішнього і власного (внутрішнього) світу, а економіка набуває статусу людиновимірної, універсальної єдиної матеріально-духовної сфери, в якій особистість реалізує себе як біосоціодуховна цілісність. Філософія економіки ‒ ще один новітній напрям сучасної соціальної філософії. Її формування припадає на другу половину XX століття, і сьогодні вона вже окреслена власним змістом, сутністю та функціями і представлена різними напрямами й традиціями.

Філософію економіки треба так само відрізняти від економічної філософії як досить відмінні у методологічному контексті галузі знання. Економічна філософія спрямована на обґрунтування тих чи інших концепцій суспільного устрою на основі домінантних у цьому суспільстві економічних принципів та ідей. Філософія ж економіки покликана досліджувати та розв’язувати проблеми таких сутнісних вимірів економічного життя суспільства, як власність, вартість, праця, капітал тощо.

Термін “філософія економіки” вводить у вжиток італійський філософ Б. Кроче, який розглядає економічну сферу соціальної діяльності, як таку, що “почала розвиватися як філософія одразу після усвідомлення своїх фактів як економічних”. Сутнісний вимір філософського дослідження економічної сфери соціального буття він обґрунтовує крізь призму аналізу поняття “корисність” (utile). Такий аналіз сутності економічних відносин у суспільстві сприяє формуванню концепції утилітаризму як основи розподілу економічних благ.

Подальший розвиток запропонованого Б. Кроче аналізу методологічних перспектив філософії економіки як самостійної галузі соціального знання, формування предмета її дослідження та категоріального апарату здійснювала у теоретичних напрацюваннях низка дослідників другої половини XX століття. Філософський аналіз таких економічних категорій як “праця”, “вартість”, “капітал”, “гроші” тощо, представлено у працях К. Маркса, М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Поппера, Л. Мізеса та Ф. Гаєка, Ю. Габермаса, Ф. Фукуями, О. Тоффлера, серед російських мислителів ‒ С. Булгакова.

Філософсько-економічне знання, як основа визначення найбільш сприятливих принципів організації соціально-економічного простору, стає сферою конструювання базисних принципів та засад економічної культури соціуму, яка внаслідок взаємозумовленості економічних і політичних цілей суспільства є сферою формування принципів економічної ідеології як основи політичної економії, адже за визначенням Ф. Фукуями, “будь-яка із проблем сучасної політики за змістом зводиться до економіки”. Філософія економіки функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання та формування узагальненої системи економічних категорій. У практичному вимірі філософія економіки розгалужується принаймні на два напрями ‒ філософію господарства та філософію бізнесу, що постають як сфери теоретичного аналізу відповідних вимірів економічної діяльності.

Розглядаючи “філософію економіки”, під поняттям “економіка”ми будемо розуміти насамперед сферу людської життєдіяльності, що забезпечує задоволення потреб людей та суспільства шляхом створення і використання необхідних життєвих (матеріальних) благ. У соціальній філософії ця галузь суспільного життя позначається різноманітними поняттями: економічна, матеріально-виробнича, матеріальна сфера суспільного життя. Крім того, філософія економіки передбачає розгляд проблем методологічного характеру, пов’язаних з економічною теорією, а відтак і з розумінням економіки у значенні певної наукової теорії.

Філософія економіки ‒ галузь філософського знання, одна зі складових соціальної філософії, це особлива сфера знання про людину і суспільство, їх життя і господарську діяльність; економічна антропологія, оскільки це не просто філософська інтерпретація економічного життя, але й знання про історичні долі людини і світу, про цілі, сенси, прагнення людини як суб’єкта, що господарює і творить у світі; філософія економічної науки, її філософсько-методологічний аналіз.

Предметом філософії економіки є антропологічний та соціально-культурний аспект економічної діяльності, а також методологічний аналіз економічного пізнання.

Філософія економіки повинна бути таким розглядом людини в світі економіки, що передбачає:

Ø з’ясування фундаментальних основ господарської діяльності людини, бумовлених її потребами та граничними цілями власного самоздійснення;

Ø усвідомлення місця та меж економічної сфери в культурі людства, визначення взаємовпливу економіки і релігії, моралі, мистецтва, етнонаціональних особливостей певного соціуму тощо;

Ø аналіз та оцінку історичних форм економічної діяльності, її динаміки в контексті історичного розвитку людини;

Ø критику антигуманних тенденцій в економічній сфері;

Ø визначення і обґрунтування тих форм економічних відносин, тенденцій економічних процесів, що відповідають цілям історичного прогресу людини і людства.

Самореалізація людини долає межі функціональної структурності економічного процесу, створює передумови для нових форм поєднання діяльності соціальних індивідів. У такому контексті самореалізація особи є головним імпульсом і мотивом, який долає задану розмірність економіки, сприяє еволюції всіх соціальних форм. Самореалізація як суб’єктивна орієнтація є особливим духовно-творчим процесом, забезпечує постійне наповнення економічної сфери людськими силами. Вона є своєрідним енергетично-творчим джерелом економічного процесу, розвитку людських здібностей, які забезпечують економічну діяльність людини.

Філософія економіки розглядає систему господарювання як багатовимірний, суперечливий, об’ємний світ (світ суспільства і природи), який перебуває у постійному русі й розвитку.

Специфіка філософського знання допомагає піднятися над зовнішнім, буденним аналізом поверхневих явищ та їх властивостей, проникнути в сутність глибинних економічних процесів, які неможливо збагнути ні досвідом, ні практикою, оскільки вони виходять за межі раціонального осягнення, але є буттєвими і за певних обставин достатньо відчутними. Завдяки цьому філософія економіки здатна розкривати багатшу за змістом і сутністю економічну реальність. Філософський підхід дає змогу розглядати економіку як складну, відкриту, нелінійну систему з її незворотністю, можливістю виникнення нових зв’язків і відношень, з’ясувати місце і роль поодиноких людських зусиль у цій системі, які за певних станів соціального середовища можуть суттєво впливати на макросоціальні процеси.

Визначаючи суспільну взаємообумовленість різних типів розподілу і кооперування людської діяльності, перспективи її змін, філософія економіки вирішує методологічне і світоглядне завдання. Вона не лише задає систему координат, а й продукує найскладніші фрагменти загальної картини економічної реальності, виявляє необхідні орієнтири, завдяки яким людська особистість здійснює перспективне моделювання власної життєвої поведінки, створює необхідні й різноманітні умови для свого існування і розвитку. Факт економічної діяльності у філософській інтерпретації осмислюється у всій його глибині, позбавляється чисто об’єктивного сенсу і розкривається у сфері духу. Духовна сфера господарювання охоплює настрої, переживання, оцінки, світовідчуття, світорозуміння, світоусвідомлення, з чого й започатковуються філософська інтерпретація, осмислення, світоглядне обґрунтування економічних проблем. Сукупно вони формують так звану філософію господарювання, в якій економіка постає в універсальній, всезагальній формі, як така, що ввібрала в себе весь світ. Тотожна дійсність економіки є найповнішою формою економіки, яку здатна осягнути тільки філософія економіки.

Розкриваючи універсальність економіки, її всезагальну форму через її буття у світі й нескінченність її зв’язків із ним, філософія економіки не механічно переносить філософські поняття, категорії на сферу господарювання чи результати економічних моніторингів на інші сфери суспільного життя, а всебічно враховує сферу і специфіку власного функціонування. Водночас філософія економіки дає філософське розуміння змісту багатьох основних економічних категорій (економіка, господарство, виробництво, праця, гроші, економічна людина, свобода, потреба та ін.), які за своєю суттю і значенням виходять за сферу економіки. Пізнання їх змісту забезпечує формування загальних уявлень про природу господарської діяльності, окреслює її місце і роль у духовному бутті, моралі, життєвому світі людини, тобто сприяє осягненню людиновимірної сутності економіки.

Дата добавления: 2015-05-22