Людина в світі товарно-грошових відносин

Гро́ші ‒ особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових.

В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей:

Ø раціоналістична ‒ гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

Ø еволюційна ‒ гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Доведено, що ще 100 000 років тому виникли бартерні операції ‒ прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових суспільствах в основному діяли подарунки або позики. Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Перша згадка про термін “гроші” датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний текст на глиняній табличці із Месопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

У своїй “Історії” Геродот вказує, що першими використовувати металеві монети почали лідійці. Сучасні вчені вважають, що перші монети були з електрума і чеканились близько 650–600 р до Р. Х. Швидке розповсюдження монет пов’язано із зручністю їх зберігання, дроблення і об’єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є дуже зручним при обмінних операціях.

Паперові гроші або банкноти були вперше використані в Китаї за часів династії Сун. Ці банкноти еволюціонували з векселів, що були у використанні з сьомого сторіччя. Тим не менш, вони не витісняють традиційних грошей, і були у використанні поряд з монетами. В Європі банкноти були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661 році.

Гроші виконують ряд важливих функцій:

Ø міра вартості ‒ це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків ‒ національну валюту;

Ø засіб обігу ‒ це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг;

Ø засіб нагромадження ‒ це функція, що пов’язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб;

Ø засіб платежу ‒ це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення;

Ø світові гроші ‒ це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Отже, економісти розглядають гроші виключно як економічний феномен, визначають гроші як особливий товар, що виконує функції міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження і заощаджень, засобу платежу і світових грошей.

Філософіярозглядає феномен грошей дещо в іншій площині:

а) як соціокультурне явище і навіть під кутом зору філософської антропології, як проблему людського існування в сучасному світі;

б) в аспекті культурно-історичного буття людини.

Сьогодні гроші вийшли далеко за межі свого суто економічного призначення ‒ бути універсальним еквівалентом у процесі товарообміну. У наш час гроші перетворилися на символ і еквівалент позаекономічних цінностей ‒ свободи і влади, мірила життєвого успіху і щастя, стали диктувати свої умови в галузі сімейних стосунків, підміняти собою розум, честь і гідність людини тощо. Причини, фактори і наслідки активної експансії товарно-грошових відносин у ті сфери людського життя, де їм не повинно бути місця, переходу ними меж своєї “компетенції”, їх безцеремонного вторгнення в заборонену для них зону культурного простору людини ‒ усе це є предмет філософського осмислення.

Гроші ‒ це універсальний засіб обміну, це загальний масштаб, еквівалент для різних за своєю специфікою речей. Разом з тим, ‒ це символ, змістом якого є право на витрачену чужу працю (вартість).

Суть грошейполягає в тому, щоб представити предмети об’єктивного світу з позиції їх купівельної (мінової) характеристики, щоб звести всю різноманітність реального буття до мінової характеристики.

Гроші за своєю суттю є абстракцією високого порядку. Можна було б навіть сказати, що гроші ‒ найабстрактніша суть, винайдена людством. Це означає, що суть грошей ніяк не пов’язана з тим матеріальним носієм, в якому вона втілена. Тоді як без цієї суті гроші ‒ просто шматок паперу або металу.

Гроші ‒ це річ, користування якою можливе лише тому, що її відчужують, тобто віддають. Споживання грошей здійснюється у використанні засобів купівлі або продажу. Суть потреби в грошах полягає в тому, щоб володіти засобом обміну. Урешті-решт, гроші ‒ загальний засіб взаємного обміну результатами праці людей. Багатство, оскільки воно придбане за допомогою грошей, є, по суті, лише сумою результатів праці, яку люди сплачують один одному і яка представлена грошима.

Щоб проникнути в “таємницю” грошей, зрозуміти їх природу і роль у житті суспільства, потрібно розглянути їх не тільки як засіб обміну, але і як мету обміну.

Як засіб обміну,гроші сприяли розвитку торгівлі, прискоренню і розширенню руху товарів і послуг, формуванню суспільних господарських зв'язків.

Як мета обміну,гроші здійснили величезний вплив на розвиток самої людини, її діяльності, її ставлення до праці. Вони змінили ціннісну орієнтацію людини та уявлення про етичні норми.

Подвійна роль грошей ‒ як засобу і як мети ‒ розглядалася ще Аристотелему його вченні про державу і послужила теоретичним фундаментом для розмежування понять “економія”як мистецтво отримання корисних і необхідних для життя людини і суспільства благ і “хремастика”як мистецтво “робити запаси”, а також як спосіб збагачення, нагромадження грошей і наживи. Якщо економія, за Аристотелем, породжується природною необхідністю, має міру обмеження і відповідає природі людини, то хремастика викликана часто неприродними потребами і необмежена (“Усі, хто зайнятий грошовими, обігами, прагнуть збільшити кількість грошей до безконечності”, ‒ зазначав філософ.).

К. Марксрозкрив закономірності перетворення грошей на капітал. Розвиток товарно-грошових відносин, капіталістичного ринку перетворює різні людські якості на товари, які мають грошовий еквівалент. К. Маркс одним з перших проаналізував процеси і соціальні наслідки опредметнення людських якостей у системі відносин капіталістичного господарства. Він інтерпретував ці процеси як відчуження, яке породжує непідвладні людині соціальні сили і яке перетворює людей на об’єкти соціального маніпулювання.

Гроші ‒ це річ, яка має свою особливу форму руху від однієї людини до іншої і яка відбиває певний спосіб спілкування, служить інструментом суспільної взаємодії людей за допомогою обміну. Механізм суспільної взамодії, що здійснюється за допомогою грошей,можна звести до двох актів, що постійно чергуються: привласнення і відчуження. За допомогою привласнення і відчуження грошей відбувається відчуження і привласнення різних благ, створених у суспільстві (товарів, послуг). У постійному чергуванні актів відчуження і привласнення відбувається переміщення створених у суспільстві благ з одних рук в інші. Цей процес формує економічне життя суспільства.

Схожі думки пізніше розвивав відомий соціолог Георг Зіммель у своїй праці “Філософія грошей”. Він розробив свою філософську концепцію грошей, в якій головна увага приділялася соціально-психологічним аспектам грошових відносин, їх впливу на духовне життя людей. Про зростаючу владу грошей, коли вони стають метою, Г. Зіммель писав так: “Внутрішня суперечність суті грошей полягає в тому, що, будучи абсолютним засобом обміну, вони психологічно стають завдяки цьому абсолютною метою для більшості людей, що перетворює гроші, якимсь дивним чином, на символ...”.

Гроші розглядалися Зіммелем не тільки як феномен економічного життя суспільства, але як універсальний спосіб обміну, що визначає характер відносин і спілкування в найрізноманітніших галузях людської життєдіяльності. Зіммелем була висловлена думка про знаково-символічну роль грошей як особливого культурного феномена, що опосередковує відношення людей.

Процес монетиризації, тобто поширення грошових відносин і на позакономічні сфери, охоплює не тільки предмети, але і людські відносини. Георг Зіммель виразив цю особливість грошей формулою: у міру того, як грошові відносини розповсюджуються на світ людських відносин, відбувається заміна “особистостей” на “ділові якості”. Колишня система людських взаємин, побудована на особистій симпатії або антипатії, на дружбі або сімейних зв’язках, замінюється абсолютно іншою системою кількісних і вимірюваних грошима взаємин. Розвивається система формальних контрактів (наприклад, сучасні шлюбні і трудові контракти). Замість колишнього “душевного” світу, де люди пов’язані один з одним як неповторні особистості, виникає новий світ, заснований на грошових відносинах і формальних регламентах.

Гроші зіграли певну роль у зміні внутрішнього світу людини, його інтересів, ідеалів, моральних критеріїв. Гроші змінили систему людських цінностей, поставивши себе в центр як загальну економічну цінність.

Розвиток грошових відносин ‒ факт не тільки економічного, але й інтелектуального життя суспільства. Гроші ставлять людину перед необхідністю раціонального обґрунтування своїх дій. Гроші як “міра всіх речей”, як “речовий доказ” того, що безліч різнорідних речей можна прирівняти до однієї основи, ‒ один з могутніх чинників розвитку абстрактного мислення.Поява грошей стимулювала розвиток “науки обчислювати” ‒ математичного знання. Як зазначав ще Г. Зіммель, розвиток інтелекту йде паралельно з розвитком грошового господарства.

Сьогодні ми спостерігаємо ситуацію штучного розширення функцій грошей, розширення їх природної “компетенції”. Помилково вважати, щосучасні гроші охоплюють лише економічну область людської діяльності: гроші давно стали універсальною категорією, на основі якої створюється всеосяжна “картина світу”. Більше того, гроші стали претендувати на провідну роль у розвитку цивілізації і культури, на свій лад тлумачити і перекручувати і сенс історії, і призначення людини, і проблеми духовного буття.

Однією з характерних рис сьогодення стали зміни у суспільній психології людини: спрямованість свідомості набуває суто “грошового” характеру, або, іншими словами, формується так звана монетаристська ментальність,монетаристський світогляд, який ґрунтується на переконанні, що гроші є вищою цінністю, безумовним і загальним світовим еквівалентом. Монетаризм є сьогодні, мабуть, найагресивнішою доктриною, що вимагає перегляду самих основ людської культури ‒ відмови від всіх традиційних заборон і противаг, за допомогою яких будь-яке суспільство захищалося від агресії грошового мішка. Монетаризм перекручує або повністю знищує всі вищі цінності людського буття: життя вироджується в біологічний акт, творчість підміняється процесом купівлі-продажу, свобода замінюється на рабство під владою грошей.

Гроші в уявленні індивіда асоціюються з багатством, владою і незалежністю. У ситуації сучасної духовної девальвації ідолами світу стали не тільки гроші, але й влада. Гроші дійсно мають багато спільного з владою. Внутрішня мотиваційна суть грошей і влади єдина ‒ прагнення до володарювання.

Гроші дають владу тільки над речами і над тією частиною світу, яка здатна продаватися, вони неподільно панують у світі ринкових цінностей, але їм непідвладні душі і долі людей.

Влада, на відміну від грошей, є активною формою володіння, що передбачає панування над чужою особистістю.

При цьому варто розрізняти “владу як засіб” і “владу як самоціль”. Часто людина вимушена нести тягар влади заради досягнення певної мети, іноді це ‒ її життєве призначення і моральний обов’язок. Інша справа, коли влада сама по собі стає єдиним способом самоутвердження для індивіда. Часто чим більше духовно та інтелектуально є обмеженим власник багатств, тим більше прагне він добитися реальної влади, адже це відкриває доступ до володіння самими людьми. Усвідомлення своєї слабкості пробуджує в людині потребу самоствердження. З цієї причини прагнення до влади означає спрагу помсти за власну неповноцінність. Чим більш обділеною, духовно неспроможною відчуває себе людина, чим виразніший її комплекс меншовартості, тим помітніше її прагнення до влади і тим жорсткіше за формою її самоутвердження у владі.

А чи можуть духовні цінності бути куплені або продані? Чи продаються закон, честь, свобода, любов, батьківщина або сумління? Мабуть, що ні. За словами О. С. Пушкіна, “не продается вдохновенье, но можно рукопись продать...”. Однак, можна продати свою душу ‒ якщо вона виродилася, перетворилася на товар, а звідси ‒ і втратила цінності духу. Таким чином, на рівні духу людина не продає, але продається.

Дата добавления: 2015-05-22