Економіка і мораль

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується істотними, якісними змінами в системі економічних відносин. Але цей етап пов’язаний не тільки з економічними перетвореннями, а й з кардинальними змінами у всій системі суспільних відносин. Перш за все змінюються економічні потреби та інтереси людей, мотиви їхньої економічної поведінки. Це суттєво впливає на зміст та форми економічної діяльності, а, зрештою, на весь спосіб життя людей. У цих умовах змінюється також духовно-моральна мотивація економічної поведінки особистості й суспільства в цілому, що вимагає особливого соціально-філософського аналізу.

Економічна життєдіяльність суспільства – це взаємодія його матеріально-духовних компонентів, змістом якої є задоволення різноманітних потреб, ефективний розвиток усіх форм власності. Водночас економічна життєдіяльність являє собою особливий соціально-філософський феномен, який містить безліч складових. Рано чи пізно зміни в економіці суспільства стають органічно вплетеними в суб’єктивне життя людини, відбиваються на її моральних цінностях, емоціях, переживаннях.

Однією з ланок, що об’єднує всю суспільну систему, є людина, котра водночас виступає як суб’єктом, так і об’єктом економічних інтересів, потреб та духовно-моральних цінностей, ідеалів, переконань і прагнень тощо.

Людина – це носій всієї суспільної системи в цілому, а також активний суб’єкт моральних відносин. Вона синтезує усі елементи суспільної свідомості й творчо відтворює їх у своїй економічній діяльності. Втілення морального потенціалу людини в конкретні цілі, засоби обумовлює результат цієї діяльності. Людина – це відкрита система із своїми власними моральними принципами та нормами. Дії, що обумовлюються ними, безпосередньо впливають на економіку, яка, в свою чергу, теж впливає на мораль людини, на формування її цінностей, поглядів та світогляду в цілому. Цей складний та суперечливий процес відбувається постійно.

Моральні цінності істотно впливають на економічну поведінку й діяльність людини, формують всю систему її індивідуально-суспільних відносин. Саме людина як найвища соціальна цінність акумулює в основних формах своєї життєдіяльності взаємозв’язок матеріального й духовного, відображаючи в цілісному вигляді життя як об’єктивну реальність, де виявляються внутрішньо взаємозалежні її економічні інтереси, моральні цінності, ідеали, її культура, релігійні вподобання та суб’єктивне розуміння сенсу життя. Економіка стає тією універсальною матеріально-духовною сферою, в якій особистість реалізує себе цілісно. Разом із економічними трансформаціями переоцінки духовних цінностей, відбувається формування принципово нових засад моралі, адже мораль є складовим елементом, що активно впливає на розвиток всієї системи суспільства. У цьому аспекті вона виступає важливим стимулом економічної діяльності людини, її мотивом та потребою.

У свідомості особистості виникають певні протиріччя між її економічними потребами, інтересами та моральними цінностями. Особливо це виявляється у ринковій економіці. Моральні цінності особистості нібито проходять крізь призму ринку й набувають характеру ринкових цінностей. За таких умов не тільки матеріальне, але й моральне життя особистості й суспільства будується за законами ринкових відносин та економічної конкуренції. Мораль у сучасному розумінні є важливим критерієм життєдіяльності людини та суспільства, без врахування якого розвиток суспільства не може відбуватися. Мораль створює простір свободи для людини й забезпечує її самостійність як духовної істоти (особистості) стосовно власних бажань та суспільного впливу. Моральні цінності визначають сенс існування людини, духовно збагачують її.

Моральні цінності особистості – один зі способів нормативної регуляції дій людини у всіх сферах суспільного життя, вираження її індивідуальної свідомості й вчинку, в яких інтегруються цінності добра, обов’язку, сумління та щастя. Система моральних цінностей людини обумовлює цілісність її моральної свідомості.

Моральна свідомість людини дозволяє їй усвідомлювати загальні моральні цінності й принципи суспільства, вкладати в них індивідуальний смисл та перетворювати на власні моральні норми і принципи. Саме мораль є тим внутрішнім імперативом людини, що допомагає їй осмислено здійснювати свої вчинки, контролювати їх, ставити перед собою мету діяльності та обирати засоби для її досягнення.

Будь-які зміни в економіці так чи інакше пов’язані із діяльністю людини, здатною ставити перед собою мету та обирати способи її досягнення, спираючись на моральні норми даного суспільства. Нехтування мораллю більшістю суб’єктів суспільства у всіх сферах його життєдіяльності свідчить про кризовий стан системи в цілому, що виявляється в хаосі, невизначеності системи й неминуче веде до пошуку нових цінностей, моральних стимулів і критеріїв у соціумі.

Стосовно руху суб’єкта суспільство є динамічною системою, якій властиві нелінійний процес розвитку, постійна зміна, внутрішній рух при взаємодії між усіма її елементами. Мораль суспільства постійно впливає на формування світогляду людини, її потреб та інтересів, але внаслідок існування суб'єктивної свідомості й різних потреб людей цей вплив може уповільнюватися, або ж зовсім припинятися. Здійснюючи свою діяльність, людина, будучи частиною структури системи, закономірно бере участь у якісних і кількісних перетвореннях, зміні й розвитку суспільства. У цьому аспекті людина, виявляючи свою суб’єктність, є головною причиною всіх динамічних змін системи, у тому числі й економічних.

Економічна життєдіяльність як система – це нерівномірне поєднання, єдність не тільки матеріально-технологічних та економічних, але й моральних, соціальних, історичних, суб’єктивних, практично-діяльнісних, політичних, світоглядних, етико-культурних та психологічних факторів. Ця система – своєрідна форма спілкування соціумів, у центрі якої знаходиться людина, яка вступає в економічні відносини, пов'язані з обміном товарів та послуг, в результаті яких формуються попит, пропозиція й ціна. Головною метою економічної діяльності людини стає не тільки одержання прибутку й розвиток власної справи, але й потреба в самореалізації.

Економічну життєдіяльність розглядають як органічний синтез усієї системи відносин, що містить у собі економічні, моральні, політичні, культурні й інші компоненти, взаємозалежні між собою.

Економічна мораль – це складова суспільної свідомості й характеризується відображенням динаміки економічної життєдіяльності людини та активним пошуком моральних норм, що регулюють економічні протиріччя. Економічна мораль служить основою формування морального обов’язку особистості, кола її потреб, способу досягнення своєї мети і появи потреби в самореалізації. У цьому аспекті вона є найважливішим фактором економічної життєдіяльності людини, що протистоїть анархії і розпаду системи в цілому.

Моральна активність людини в економічній діяльності виникає з потреби, спрямованої на перетворення оточуючого світу й себе самої. Економіка, будучи автономною й керованою власними законами, у той же час є частиною матеріальної культури, тому що вона визначається моральними та культурними нормами й цінностями суспільства.

Моральні мотиви економічної діяльності не можуть цілком замінити собою матеріальні (економічні) інтереси, плани й очікування. Ці мотиви об’єднані в людській свідомості й не можуть існувати один без одного. Проте, вони можуть відігравати різну роль в економічній поведінці особистості. В одному суб’єкті економічної діяльності можлива наявність усієї сукупності матеріальних і моральних мотивів, але у певній ієрархії.

Мотивація економічної діяльності людини являє собою не тільки економічний феномен, але й духовний. Вона є тією духовною субстанцією, прерогативою якої є формування внутрішнього світу особистості, її свідомості. Мотив виражає моральний зміст діяльності людини, сукупність усіх її потреб та інтересів. У самому процесі мотивації бере участь дуже багато факторів, що мають різноманітний зміст, – економічний, культурний, духовний. Мотиви – це суб’єктивний смисл економічної діяльності. У свою чергу, економічна діяльність реагує на мотиви, регулюється ними й підкоряється їм. Але у той же час не всі мотиви здатні адекватно усвідомлюватися самою людиною.

Моральна мотивація економічної діяльності особистості містить у своїй структурі кілька важливих компонентів, серед яких, крім задоволення економічних потреб, істотну роль відіграють такі духовно-моральні компоненти, як потреба у самовираженні, самореалізації, здобутті певного соціального статусу, в спілкуванні з іншими людьми та в суспільній оцінці своєї праці. Ці мотиви ґрунтуються на природному прагненні людини до поваги, самоповаги, авторитету в суспільстві, престижу. Сприяючи своєю економічною діяльністю матеріальному виробництву в цілому, суб'єкт підвищує не тільки свій престиж, але й престиж своєї організації.

У сучасну епоху надзвичайну актуальність набула проблема культурного сенсу економічної діяльності, міри її зв’язку з духовними цінностями. Проблема співвідношення культури і економіки, духовно-моральних і матеріальних цінностей розглядається, як правило, в трьох альтернативних варіантах.

Перша точка зоруна цю проблему обумовлена “економікоцентристською” ідеологією сучасної цивілізації і полягає у ствердженні абсолютної нейтральності економіки щодоморальних цінностей (її позаетичність): бізнес повинен приносити прибуток, не дивлячись на засоби.

Економікоцентризм ‒ це підпорядкування всього людського життя, культури принципам економічної доцільності, логіці розвитку господарських технологій і виробничих відносин.

Вважається, що “економіка повинна бути економною”, орієнтованою на максимізацію прибутку, а питання про людські відносини в цій сфері, їх відповідність ідеалам гуманізму, добра, духовного піднесення людини - усе це повинно бути за межами економічної сфери.

Сучасна економічна свідомість в оцінці господарської поведінки людини виходить з установки А. Сміта, який вважав, що природною схильністю людини є схильність до торгівлі, до обміну одного предмета на інший. Якщоу вченні про моральність А. Сміт відзначав, що людині властиве відчуття симпатії, то в економічному ученні він відстоював ідею, що людині від природи властивий егоїзмі і прагнення до особистої вигоди, переслідуючи яку вона сприяє інтересам всього суспільства.

Інша позиція ‒ економіка повинна і може бути підпорядкована цінностям моралі ідуховної культури (найчастіше таку позицію висловлюють філософи). Згідно з їх поглядами, господарський порядок завжди містить у собі компоненти, зміст яких суттєво важливіший за економічні, ‒ це етичні ідеали, релігійні уявлення про сенс людського існування, естетичні і художні канони. Мета економіки полягає в служінні цим справжнім цінностям, оскількиїх існування первинне щодо господарської системи.

Третьою, компромісною позицією є думка, що економіка, господарська діяльність може одухотворюватися, окультурюватися, алерізною мірою і до певної межі.

Обмеженість можливого “одухотворення” господарських форм виявляється, наприклад, у своєрідних історичних парадоксах. Так, економічна і технологічна розвиненість суспільства чи епохи зовсім не завжди супроводжується культурним “процвітанням” у сферах моралі і мистецтва. І, навпаки, господарська криза, занепад економіки, деградація її структур може стати фоном для культурного злету, спалаху духовного подвижництва.

Потрібно визнати, прийняти як факт, що сфера економіки, хоча і не є цілком позаетичною сферою, все ж таки з усіх інших соціальних сфер менше всіх пов’язана з мораллю.

Мораль же охоплює собою таку сферу міжлюдських відносин, яка ґрунтується на забороні перетворення людини на річ, на засіб (згадаємо кате­горичний імператив Канта).

У товарному світі за відносинами речей, за тим емпіричним фактом, що річ править людиною і у відносини вступають речі, а не люди, стає непомітним той факт, що все ж таки за відносинами речей приховані інтереси людей та реальні протиріччя між ними (саме ця ідея є безперечно позитивним надбанням марксизму). Економіка не є лише перетворенням людиною зовнішнього речового світу, вона є відносинами людей, їх діяльністю, в формах якої здійснюється самореалізація і саморозвиток людини. І у такому людському вимірі економіка безумовно містить у собі значний моральний потенціал і не може розумітися як морально нейтральна сфера суспільного життя.

Попри всю раціональність і навіть актуальність суто економічного підходу до людини, все ж таки не варто забувати, що цінність людини не визначається мірками економічного розрахунку. В економіці також можлива ефективна діяльність у рамках добра, де може проявити себе і етично-позитивна особа. Саме етично-позитивна економіка і забезпечує довгострокову, стратегічну ефективність, рентабельність. Ефективна економічна діяльність, здійснювана в рамках добра, у свою чергу сприяє вдосконаленню соціальних відносин і особистої моральності. Неетична поведінка, аморальний бізнес обернуться рано чи пізно соціальними і етичними витратами для особи і суспільства, а також негативними наслідками щодо економічної ефективності підприємства. У XX столітті, наприклад, усе більш очевидним стає той факт, що поняття ефективності ринкової економіки приходить у протиріччя з моральним поняттям соціальної справедливості. Спроби знайти компроміс між ринковою ефективністю і справедливістю, без чого суспільство втрачає стан рівноваги, привели до визнання необхідності державного втручання в соціально-економічну сферу. Тим самим ринкова економіка, позбавлена внутрішньої етичної мотивації, морального самообмеження, починає морально нормуватися ззовні.

Основні етичні категорії добра і зла, совісті і честі, свободи і відповідальності та інші категорії пронизують всі сфери людського життя, у тому числі і сферу економічних відносин. І подібно до того, як існує, наприклад, лікарська етика, так само реально існує економічна етика: виробництво матеріальних і духовних багатств, стихія ринку, збір податків, оплата праці ‒ все це пронизано так чи інакше етичними началами.

Економіка, безумовно, впливає і на суспільну мораль, і на моральність особистості. Дія економіки на мораль може бути прямою і непрямою. Прямий вплив економіки на мораль виявляється в зростанні злочинності при зубожінні громадян і суспільства, при сильній диференціації суспільства, призростанні безробіття. Непрямий вплив виявляє себе в переоцінці людиною таких моральних цінностей, як порядність, справедливість, чесність.

Отже, певною мірою духовно-культурні, моральні цінності не є абсолютно чужими для економіки, вони можуть бути поєднані з власними цілями економічної діяльності, сприяти їх реалізації. Що ж до вищого рівня культури, в основі якого ‒ “життя заради інших”, потреба в житті та благополуччі іншої людини, то економічна діяльність з ним, мабуть, несумісна. Якщо вона набуває характеру безкорисливого “служіння іншому”, то починає втрачати сутнісні ознаки економічної діяльності.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У чому полягає філософське тлумачення поняття “економіка”?

2. Доведіть, що потреба людини в індивідуальному відтворенні є найфундаментальнішою.

3. Чим відрізняється філософське розуміння грошей від економічного?

Дата добавления: 2015-05-22