Питання 1.3. Військова психологія в структурі сучасної психології

Сучасна психологія -— це розгалужена система наукових дисциплін, що вивчають різні сфери практичної діяльності людини. Нині їх налічується близько 50. За змістом це самостійні науки, але всі вони грунту­ються на загальній психології, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку психіки. Серед завдань загальної психології головними є розроблення методологічних основ з'ясування природи різноманітних психічних явищ.

Психологія як наука вивчає психіку, що являє собою властивість мозку, а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних психофізіологічних і фізіологічних механізмів. Головний та спинний мозок складають центральну нервову систему (ЦНС). Вони розташовані у черепі та хребетному стовпі. Мозкові структури утворюються з нервових клітин — нейронів, пов'язаних між собою складною систе­мою відростків, волокон. Місця контактів між нервовими волокнами та клітинами називаються синапсами.

Периферійна нервова система (ПНС) складається зі спинномозкових та черепно-мозкових нервів. Спинний мозок являє собою довгий тяж і поєднує головний мозок та периферійну нервову систему. Волок­на спинного мозку передають інформацію від головного мозку до тіла і назад. Головний мозок складається з довгастого мозку, варолієвого міст­ка, середнього та проміжного мозку, мозочка та великих півкуль.

Мозок, за Олександром Лурією, складається з трьох основних блоків. Перший — енергетичний — підтримує тонус, необхідний для нормальної роботи вищих відділів кори головного мозку. Другий блок забезпечує прийом, переробку та зберігання інформації різної модальності. Третій забезпечує програмні дії та рухи, регуляцію активних процесів і порівняння ефекту дій з початковими намірами. Усі три блоки беруть участь у психічній діяльності людини, у регуляції її поведінки, причому кожен виконує свою функцію.

У цілому нервова система виконує дві основні функції: забезпечення взаємодії організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність) І об'єднання й регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).

Отже, психіка — це властивість головного мозку людини, сутність якої полягає в суб'єктивному відображенні об'єктивного світу. Вона виступає регулятором поведінки й діяльності особистості, психічна діяльність якої за змістом завжди с суб'єктивним відображенням об'єктивного світу, оскільки зовнішня дія завжди й обов'язково переломлюється через знання, досвід суб'єкта, його вік, індивідуальні особливості та психічний стан.

Наприклад, спостерігаючи за навколишніми людьми та оцінюючи їхні вчинки й поведінку, дитина, ніби в дзеркалі, бачить себе й починає усвідомлювати себе як суб'єкт і об'єкт пізнання й дії. Так, поступово в процесі гри, пізнання, спілкування й роботи психіка дитини розвивається до рівня людської свідомості. Психічне відображення людиною навколишнього світу завжди закінчується активною діяльністю. Основна відмінність психіки людини від психіки тварин полягає у свідомій цілеспрямованості психічних виявів, зумовлених людською працею. При цьому трудова діяльність, хоч би які форми вона мала, відіграє головну роль у створенні й формуванні особистості. Тільки в процесі гри, учіння, спілкування й праці людина пізнає навколишній світ, закони розвитку природи й суспільства, 3 набуттям життєвого досвіду розвиваються її здібності та обдарованість, фізичні й розумові сили, формуються стійкі психічні якості особистості.

Таким чином, основними умовами становлення психіки людини є:

1) людське суспільство;

2) активна трудова діяльність (гра, учіння, праця);

3) розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості;

4) високоорганізовані, що нормально функціонують, мозок та
нервова система.

Основні форми вияву психіки людини — психічні процеси, стани, властивості (рис. 1-1).

Психічна діяльність людини завжди має три взаємозв'язані сторони: пізнавальну, емоційну й вольову.

Пізнавальна діяльність формує знання про об'єктивну дійсність. Емоційні процеси супроводжують ставлення людини до того, що вона пізнає і робить. Воля забезпечує активну дію людини на навколишній світ і є регулювальною функцією її поведінки.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захват, емпатія тощо).

Психічні властивості — це індивідуально-психічні особливості людини, за допомогою яких визначають її тип, характер вчинків і мотиви діяльності.

Зрозуміло, всі ці вияви психіки та їх взаємозв'язок у кожної людини індивідуальні. Але водночас слід враховувати вплив психічних процесів на виникнення певних психічних властивостей особистостей, що, у свою чергу, також зумовлюють перебіг психічних процесів і виявляються в тих чи інших психічних станах.

Психіка виконує такі функції:

* когнітивну;

*комунікативну;

*регулятивну.

Психіка та свідомість. Свідомість— це вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом. Основними функціями свідомості є

* відбивна,

* креативна,

*регулятивно-оцінна і рефлексивна.

Професор Володимир Зінченко виокремлює 2 шари свідомості
(рис. 1-2):

1) побутова свідомість (свідомість для буття), що включає, по-
перше, біодинамічні властивості руху, досвід дій, по-друге,
почуттєві уявлення;

2) рефлективна свідомість (свідомість для свідомості), яка
включає, по-перше, значення, по-друге, смисл.

Отже, свідомість має свою структуру. На думку академіка Артура Петровського, вона містить сукупність знань про світ; відмінність суб'єкта щодо суб'єкта й об'єкта; здатність до цілеспрямованої діяльності.

Свідомість можна правильно зрозуміти й адекватно пояснити, якщо розглядати її як продукт і результат розвитку діяльності. Свідомість і діяльність не протилежні одна до одної, але вопи и не тотожні. Тут існує певна єдність і взаємозалежність. Єдність свідомості та діяльності полягає в тому, що свідомість виникає і виявляється в процесі діяльності, а діяльність формує свідомість. Крім того, єдність свідомості й діяльності виявляється в тому, що діяльність є формою активної свідомості.

Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві.

Власне мозок як складник організму свідомості не має. Матеріальним субстратом свідомості він стає лише тоді, коли людина в процесі активної діяльності набуває соціального досвіду.

Самосвідомість. Якщо результатом свідомості є знання про світ, то самосвідомість відображає знання людини про саму себе і свої реальні та потенційні можливості. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль, самовдосконалення, є вершиною розвитку людської психіки.

Підсвідомість. У процесі життєдіяльності ми бачимо не лише вияви усвідомлених явищ, а й таких, яких людина не усвідомлює. Саме поняття «підсвідоме» зазвичай передбачає сукупність актуально неусвідомлюваних психічних процесів і станів, здатних активно впливати на поведінку людини і зміст ЇЇ свідомості. До них належать реакції на подразники, які виразно не відчуваються. Це, зокрема, автоматичні дії, сон та різні патологічні явища (марення, галюцинації тощо).

Розглянувши деякі основні положення психологічної науки, зупинимося на її основних галузях, оскільки їх знання значно допоможе в розв'язанні багатьох військово-професійних проблем. Схематично основні галузі психології можна зобразити так (рис. 1-3).

Отже, сучасна наукова психологія являє собою розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження психіки виділяють три великі групи галузей психології — теоретичну, науково-застосовну і практичну.

*До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості тощо.

*До науково-застосовної психології належить ряд галузей, які спрямовані на дослідження і практичне використання знань для оптимізації поведінки й діяльності людей. Напрями науково-застосовної психології можна класифікувати за певними ознаками.

За видом діяльності та поведінки людини: психологія праці, Інженерна психологія, психологія творчості, авіаційна, космічна психологія, військова психологія, психологія управління, економічна психологія, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту тощо.

За психологічними питаннями розвитку людини: вікова, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку (пато-, олігофрено-, сурдо- та тифлопсмхологія_).

За відношенням до нормальної або хворої психіки: психологія

здоров'я, медична психологія.

За відношенням до права: юридична психологія, яка, у свою чергу, розподіляється на такі дисципліни: судова психологія, кримінальна і пенітенціарна.

*Практична психологія спрямована на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психічних проблем. Вона функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб,

Основни­ми напрямами практичної психології є:

—психологічна служба сім'ї та соціального захисту населення;

—психологічна служба системи освіти;

—психологічна служба системи охорони здоров'я;

—практична психологія політичної діяльності;

—практична психологія праці та профорієнтації;

— психологічна служба в Збройних силах України та ін.
Стисло розглянемо тільки ті галузі психологічної науки, що мають суттєве значення для військової діяльності. Нас не цікавить зоопсихологія, що вивчає психіку тварин. Для військової служби величезне значення має знання патопсихології, яка вивчає структуру порушень психічної діяльності, закономірності розладу психіки, інтерпретує результати поняття і категорії психологічної науки. Ця проблема актуальна тому, що на військову службу іноді беруть молодих людей з порушеннями психіки. У деяких ситуаціях це має особливо велике значення, оскільки психіка військовослужбовця зазнає великих психічних навантажень.

Велике значення для військової діяльності має загальна психологія. Вона є теоретично базовою наукою, систематизує експериментальні дані, здобуті в різних галузях психологічної науки, обґрунтовує фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, закономірності функціонування і розвитку психіки, становить фундамент розвитку всіх інших галузей психологічної науки. Результати дослідження загальної психології використовують у розв'язанні різних військо-во-психологІчних проблем.

Історія психології аналізуєформування психологічних категорій і понять упродовж усього часу існування наукової психології, історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах та перспективи розвитку психології як науки.

Соціальна психологія вивчає поведінку й діяльність людей, що зумовлені об'єднанням їх у соціальні групи, визначає психологічні закономірності та явища: взаємини особистості й колективу, психічну сумісність людей у груш, лідерство, згуртованість; ухвалення групованих рішень, соціальне становлення особистості, її самооцінку, стійкість, навіюваність; ефективність впливу засобів масової інформації; особливості поширення чуток, шкідливих звичок та обрядів. Соціальна психологія має практичне значення для багатьох галузей психологічної науки, у тому числі й військової.

Психологія особистості вивчає психічні явища людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру, внутрішні взаємозв'язки та характеризується індивідуальністю.

Для якісної організації військово-педагогічного процесу важливе значення мають рекомендації педагогічної психології, яка вивчає психіку людини у навчально-виховному процесі, визначає і використовує її закономірності під час навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Психофізіологія вивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, вищої нервової системи, які лежать в основі функціонування психіки.

Порівняльна психологія досліджує особливості психіки тварин у порівнянні з психікою людини.

Моделювання психіки займається побудовою математичних і кібернетичних моделей психічних функцій (наприклад, сприймання, мислення, пам'яті, розпізнавання, спілкування) та всієї психіки загалом з метою розроблення і вдосконалення технічних систем, перевірки наявних психологічних теорій за допомогою комп'ютерного моделювання.

Інженерна психологія вивчає процеси та засоби інформаційної взаємодії між людиною і машиною. Основні проблеми інженерної психології, що безпосередньо впливають на військову діяльність — це аналіз завдань людини в системах управління, розподіл функцій між людиною та автоматичними пристроями, зокрема ЕОМ; дослідження спільної діяльності операторів, процесій спілкування та інформаційної взаємодії між ними; вивчення факторів, що впливають на ефективність, якість, швидкість та надійність дій операторів. Інженерна психологія є важливою складовою ергономіки — науки про закони взаємодії оператора, машини та середовища й закономірності функціонування систем «людина —- машина».

Екологічна психологія вивчає психологічні фактори виникнення і розв'язання проблем взаємозв'язку між людиною і природою, оптимізацІЇ цього взаємозв'язку, подолання соціально-сісихологічних наслід­ків природних і техногенних катастроф.

Психологія праці досліджує психологічні закономірності трудової діяльності людини, психологічні основи наукової організації праці, особливості формування загальнотрудових навичок і вмінь, вплив факторів виробничого середовища і технічних засобів праці на робітника з метою забезпечення ефективності трудової діяльності людини.

Авіаційна психологія вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів, вплив факторів польоту на розвиток психічних станів, формування професійної придатності та психічної адаптації до умов праці.

До науково-застосовної психології належить і військова психологія, яка вивчає закономірності функціонування психіки особистості воїна і психічних явищ військового колективу за умов військової діяльності та бою.

Актуальними проблемами військової психології у Збройних силах України є:

—- психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ;

— психологічне насичення бойової та гуманітарної підготовки особового складу;

—психологічне супроводження бойового чергування і вартової служби воїнами;

—психологічне обґрунтування зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень серед особового складу;

—психологічні основи гуманізації військової служби;

—психологічний захист своїх військ і населення від супротивника;

—методи психологічного впливу на війська і населення супротивника тощо.

Слабо обґрунтованою постає проблема психологічної роботи у військовій частині в мирний і воєнний час. У зв'язку з цим необхідно науково обґрунтувати теоретичні та методичні основи військової практичної психології, основними функціями якої мають бути: аналіз і прогнозування поведінки та діяльності військовослужбовця щоденно та в екстремальних умовах, активний соціальний і психологічний вплив, профорієнтаційна, консультативна, профілактична, реабілітаційна, психогігієнічна функції.

Суттєву роль у військовій психології відіграють:

психологія здоров'я — наука про психологічні основи здорового способу життя, збереження та поліпшення здоров'я людини;

медична психологія — наука про психологічні аспекти діяльності лікаря та особистості хворого, яка поділяється на такінапрями: нейропсихологія, психофармакологія, психотерапія, психопрофілактика, психогігієна;

юридична психологія — наука про закономірності й механізми психічної діяльності та взаємини людей у сфері, що регулюється правом.

Таким чином, між різними галузями психологічної науки взагалі й між військовою психологією та всіма іншими психологічними дисциплінами існує тісний зв'язок. Теоретичні психологічні галузі забезпечують військову психологію системою психологічних знань, є її теоретико-методологічним фундаментом. Більшість науково-застосовних і вжиткових галузей психології забезпечують військову психологію ефективними методиками впливу на особовий склад в різноманітних ситуаціях.

Дата добавления: 2015-05-22