Основними предметами військової психології є психіка воїна, психологія військового колективу й психологія військової діяльності. 1 страница

Питання 1.4. Предмет і завдання військової психології

Накопичення позитивних результатів використання закономірностей функціонування психіки військовослужбовців та психічних явищ військового колективу з метою найефективнішого використання їх спроможностей, а також загальний розвиток психологічної науки й військової справи увінчались у 50-х pp. XX ст. організаційним оформленням військової психології як нової науки, котра набула особливої популярності в другій половині XX ст.

Що є предметом вивчення цієї відносно молодої науки? Вона вивчає психічний світ особистості воїна та військового колективу в умовах військової діяльності.

Об'єктом виховної роботи офіцера с конкретна особистість— підлеглий. Щоб ним правильно керувати, методично обґрунтовано навчати і виховувати, слід чітко знати закономірності формування і вияву духовного світу військовослужбовця, а також враховувати психічні особливості підлеглого.

Психологія військового колективу не менш складна, ніж психологія особистості воїна та як об'єкт впливу офіцера. Високий рівень розвитку колективної психології згуртовує військовий підрозділ, посилює його можливості, допомагає ефективно розв'язувати бойові завдання. Але трапляється, що у військовому підрозділі панують негативні настрої та нестатутні стосунки. Неправдивий колектив, кругова порука, наявність негативних лідерів — усе це призводить до втрат позитивних рис військового колективу в підрозділах і різко погіршує його бойові можливості. Тому офіцер мас прагнути вивчати психологію військового колективу і, впливаючи на неї засобами виховної роботи, створити здорову морально-психологічну атмосферу як запоруку успішної служби, бойового навчання та бойової діяльності військовослужбовців.

Військова психологія вивчає також психологію військової діяльності. Йдеться про психологію бою. психологію військового керівництва, психологію виховання й навчання в бойовій обстановці (під час бойових дій) тощо. Кожен з цих різновидів військової діяльності підпорядкований певним закономірностям. В них виявляється і певна психологічна залежність, наприклад: якщо їх не враховують або враховують не в повному обсязі, то й ефективність керівництва, навчання, виховної роботи або дій під час бою буде незначною. Більше того, якщо рішення ухвалюють без врахування цих закономірностей або всупереч їм, неминуче з'являються моральні недоліки, які не сприяють досягненню успіху в цілому.

Військова психологія як наука розвивається стосовно конкретних особливостей військової діяльності. Тому в її межах виникають окремі напрями, залежно від різних видів збройних сил і родів військ. Успішно розвиваються військово-авіаційна, військово-морська психологія, психологія вищої військової школи тощо.

Таким чином, військова психологія як наукова дисципліна має велике практичне значення в сучасних умовах і спрямована на розв'язання таких основних завдань:

—визначення закономірностей, що керують поведінкою і діями воїнів та військових колективів за умов повсякденної
служби та бою;

—розроблення рекомендацій щодо навчання воїнів та військових колективів для використання їх у повсякденній роботі з особовим складом;

—пошук шляхів зростання ефективності процесів керування
воїнами та військовими колективами;

—пошук засобів надійної оцінки можливостей воїнів і військових колективів та їх доцільний добір для підготовки і розв'язання завдань;

—дослідження закономірностей, видів, напрямів, принципів,
змісту та методів психологічної підготовки особового складу;

—напрацювання психологічних основ забезпечення високої
бойової готовності підрозділів;

—визначення засобів попередження конфліктів, нестатутних
стосунків і порушень військової дисципліни в підрозділах;

—психологічне забезпечення мобілізації та активізації особового складу на успішне розв'язання навчальних, спеціальних і бойових завдань;

—озброєння офіцерів психологічними знаннями, навичками і
уміннями;

—розроблення методики відновлення психічної стійкості й
усунення наслідків впливу негативних психічних явищ на
особовий склад;

—забезпечення ефективного функціонування психологічної
служби у військових частинах;

—забезпечення надійного психологічного захисту своїх військ
і населення від психологічних операцій супротивника;

—обґрунтування ефективних психологічних методик і технологій впливу на війська І населення супротивника тощо.

Вузловими розділами військової психології, які мають першочергове значення для практичної роботи офіцерів, а також для розвитку різних галузей цієї науки, є:

— загальна військова психологія (методологічний і теоретичний її розділи);

— психологія особистості військовослужбовця, яка розкриває закономірності його формування і розвитку як особистості;

— психологія військового колективу, що вивчає динаміку його
формування І закономірності цього процесу;

— військово-соціальна психологія, яка досліджує особистість
військовослужбовця в системі взаємин з товаришами по
службі й вивчає соціально-психологічні явища в малих групах;

— психологія військової діяльності, яка розкриває психологічні
аспекти бойової та гуманітарної підготовки, бойової діяльності;

— психологія військово-професійного відбору,

— військово-інженерна психологія тощо.

Отже, військова психологія як науково-приклади а наука покликана озброїти психологічними знаннями офіцерів, які, застосовуючи їх на практиці, зобов'язані забезпечити бойову та мобілізаційну готовність підрозділів і частин.

3. Література до курсу

„Військова психологія”

1. Александровский Ю.А., Лобастое О. С, Стшак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. — М., 1991.

2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Кни­га для учителя.— К., 1991.

3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — М., 1967.

4. Андреева ГМ. Социальная психология. — М, 1980.

5. Асмолов А.Г. Психология личности. — М, 1990.

6. Аствацатуров М.Й. Функциональные заболевания нервной системы в связи с повреждениями военного времени // Руководство по военной невропатологии / Под ред. М.И. Аствацатурова. — Л., 1935.

7.БаплГ.О. Парадигма діалогу І проблема прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т. Левовицького, І. Зязюна, і. Більш, Н. Ничкало. — Ченстохова; Київ, 1999. — С 335-347.

8. Барабанщиков А.В., Феденко Н.Ф, История советской военной психологии. —М., 1983.

9. Бек А. Волоколамское шоссе. — М, 1985.

10. Блінов О.А. Прогнозування психогенних втрат // 36. наук, праць Київ, військ.гуманіт. ін-ту. — 1998. — № 1. — С 9-15.

11. Бойко В.В. и др. Социально-психологический климат коллектива и личность / В.В. Бойко, АХ Ковалев, В.Н. Панферов. — М._; 1983.

12. Боримскип В.К., Витенко И.И. Психологические основы менеджмента в здра­воохранении. —К., 1993.

13. Бородкин Ф.Ы., Коряк ИМ. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989.

14. Бугай Н.І. Український етикет. —- К., 2000.

15. Вітенко І.С.Дутка ЛМ., Зименковська Л.Я. Основи загальної та медичної психології. — К., 1991.

16. Выготский Л.С. История развития высших психологических функций: В 6 т. —М., 1982. —Т. 3.

17. ГальперинП.Я. Введение в психологию. — М., 1976.

18. Гильбух ЮЗ. Как учиться работать эффективно. — Минск, 1985.

19. Гиляровский В.А. Избранные труды. — М., 1973.

20. Гяушкова Т. Профілактика суїцидів у військових частинах (з досвіду підрозділів ППО України) // Практична психологія і соціальна робота. — 2000. —№ 1-2.

21. Головин Н.Н. Исследование боя. — СПб., 1907.

22. Гольман СВ. Неврозы военного времени // Психозы и психоневрозы войны /Под ред. В.П. Осипова.— М., 1948. — С. 245-252.

23. Грановская P.M. Восприятие и модели памяти. — Л., 1974.

24. Грановская P.M. Элементы практической психологии. — Л., 19S7.

25.Давыдов В.В. Психология и марксизм // Психологический журнал. — 1993. —Т. 14 — № 1. — С. 3-17.

26. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. — М., 1982. —Т. 4.

27. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской. — М., 1991.

28. Донцов Л.И. Психология коллектива. — М., 1984.

29. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. — К., 1989.

30. Драгомиров М.И. Избранные произведения. — М., 1956.

31. Егоров ТТ. Психология / Под ред. К.Н. Корнилова. — М., 1952.
32 .ЖданА.Н. История психологии. — М., 1990.

33. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія: Посібник для вчителів (Книжка в журналі) // Рідна школа. — 1995. —№ 7-8.

34. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник. — К., 1997.

35. Изард К. Эмоции человека. — М., 1980.

36. Изметьєв ПИ. Очерки военной психологии. — Петроград, 1923.

37. Ильин Е.П. Теория функциональной системы и психофизиологические состоя­ния // Теория функциональных систем в физиологии и психологии. — М., 1978.

38. Кан-Калик В.Л. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

39. КарнегиД. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. — К., 1989.

40. КарнегиД. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. — К., 1989.

41. Кибрик Я.Д., Малофеева ТА. К вопросу о роли межличностніх контактов в процессе социально-психологической дезадаптации студентов ВУЗов // Актуаль­ные проблемы суицидологии / Ред. А.А. Портнов. — М., 1978.

42. Ковалев А.Г. Психология личности. — М., 1965.

43. Коломінський Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. — Минск,1976.

44. Каменский Я.А. Великая дидактика // Хрестоматия по истории зарубежной пе­дагогики. — М., 1981. —С. 80-162.

45. Кондаков И,И. Логический словарь. — М., 1973.

46.КониА.Ф. Собр. соч.: В 8 т. — М., 1967.—Т. 4.

47. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. —К., 1989.

48. Коупленд Н. Психология и солдат. — М., 1991.

49.Краткий психологический словарь. Сост. Л.А. Карпенко / Под общ. ред.
А.В. Петровского, М,Г. Ярошевского. — М., 1985.

50. Кремень ВТ. Сучасна освіта в контексті реформування // Учитель, — 1999. —№ 11-12. —С. 18-21.

51. Кречмер Э. Строение тела и характер. —- К., 1924.

52. Кричевский Р.Л., Дубовская ЕМ, Психология малой группы: теоретические и прикладные аспекты. — М., 1991.

53. Крыжановская Л., Маклин И. Социально-демографические и природные фак­торы риска суицидального поведения // Вісник асоціації психіатрів України. — 1997. — №1. — С. 119-125.

54. Кузнецов О.А., Лебедев В.И. Психология и психология одиночества. — М., 1972.

55. Лебедев В.И. Психология и управление. —М., 1990.

56. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. — М., 1964.
57. Леонтьев А.И. Деятельность. Сознание. Личность. — ML, 1975.

58. Леонтьев А.И. Избранные психологические произведения: В 2 т. — М., 1988.

59. Лосев А.Ф. Миф. Число. Сущность. — М, 1994.

60. Луков Г.Д. Психология. — М., 1960.

61. Луков Г.Д., Платонов КК. Психология. — М., 1984.

62. М'ясоїд П.А. Проблема психології розвитку //Педагогіка і психологія. — 1999. —№ 1.

63. Макаренко А.С. Собр. соч.: В 7 т. — М., 1957.

64. Мерлин B.C. Социально-типические свойства личности в типологическом кон­фликте // Вопросы современной психоневрологии: Тр. ин-та им. В.М. Бехтерева
АМН СССР, —М., 1984. — Т. 33. — С. 17.

65. Мескон М.Х.. Альберт Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992.

66. Моль А. Соціодинаміка культури. — М., 1973.

67.Московские новости. — 1990. — № 19.

68. МясищевВ.И. Личность и неврозы. — Л., 1980.

69.Нариси з історії вітчизняної психології XIX ст. / За ред. Г.С. Костюка. — К.,1955.

70.Нариси з історії вітчизняної психології XVI 1-Х VI11 ст./За ред. Г.С. Костюка. —К 1992.

71. Немое Р.С. Социально-психологический анализ эффективности деятельности коллектива. — М., 1984.

72.Общая психология / Под ред. В.В. Богословского, А.Г. Ковалева, А.А. Степа­нова. — М„ 1981.

73. Ожегов СИ. Словарь русского языка. —- М., 1987.

74. Павлов ИЛ. Поли. собр. соч. — М.; Л., 1951. — Т. 3, кн. 2.

75.Павловские среды / Под ред. К.М. Быкова. — М., 1949. — Т, 2.

76. Перевалов В.Ф. Воинский коллектив: динамика отношений. — М.. 1991.

77.Персонал. Бюлл. ВЗУУП. — К,. 1991.—№6.

78. Петровский А.В. Вопросы истории и теории психологии. — М., 1984.

79. Петровский А.В. История советской психологии. — М., 1967.

80. Петровский А.В. Коллектив // Общая психология. — М., 1986.

81. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. — М., 1982.

82. Петровский А.В. Развитие личности н проблема ведущей деятельности // Во­просы психологии, — 1987. — № 1.

83. Пилягина Г.Я. Актуальные проблемы суицидологии в Украине и пути их реше­ний // Журнал практического врача. — 1998. — № 6. — С. 2-А.

84. Платонов К.К. Занимательная психология. — М., 1962.

85. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. — М., 1984.

86. Платонов К.К. Личность в медицине / Под ред. Царегородцева, — М., 1978.

87. Платонов К.К. Структура и развитие личности. — М., 1986.

88. Подласый И.П, Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2 кн. —М., 1999. —Кн, 1: Общие основы. Процесс обучения.

89. Подоляк Я.В. Личность и коллектив: психология военного управления. — М,,1989.

90.Практикум по общей психологин / Под ред. А.И. Щербакова. — М., 1990.

91.Проблемы психологии воинского коллектива. — М., 1973.

92.Промышленная социальная психология/ Под ред. Е.С. Кузьмина, А.Л. Свенцицкого. —Л., 1982.

93.Психологическая теория коллектива ' Под ред. А.В. Петровского. — М., 1979.

94.Психологический отбор летчиков / Под ред. Е.А. Мичеряна. — К.. 1966.

95.Психологический словарь. —- М., 1983.

96.Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. — М.,1990.

97.Психологія: Підручник f Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.,за ред. Ю.Л. Трофімова. — 3-тс вид., стереотип. — К., 2001.

98. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. — М., 1979,

99.Рекомендации по психологической подготовке личного состава сухопутных войск. — М., 1972.

100. Роменець В.А. Історія психології XVII століття. — К., 1990.

101. Ромєнєці, В.А. Історія психології епохи Відродження. — К., 1988.

102. Роменець В.А. Історія психології стародавнього світу І середніх віків. — К., 1988.

103. РоменецьВ.А. Історія психології. — К., 1978.

104. Рубинштейн СМ. Основы общей психологии. — М., 1948.

105. Савенкова Л. О. "Комунікативна атака" у формуванні навичок педагогічного спілкування // Педагогіка і психологія. — 1998. — Н° 4.

106. Свєнцицкий А.Л. Социальная психология управления. — Л., 1986.

107. СвядощА.М. Неврозы. —М., 1982.

108. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент. Характер. Личность. — М., 1984.

109. Скотт Г. Конфликты и пути их преодоления. — К., 1991.

110. Смирнов А.А. Проблемы психологии памяти. — М., 1966.

111.Справочник по социологии / Под ред. Д.М. Гвишиани. — М., 1988.

112. СтрелкуЯ. Роль темперамента в психическом развитии. — М., 1982.

113. СулщышйВ.В. Психологія суїцидальної поведінки. — К., 2001.

114. Таланкин А.А. Военная психология и вопросы военно-политического воспита­ния. — М., 1929.

115. ТепловБ.М. Избранные труды: В 2-х т. — М., 19S5.

116. Теплов Б.М. Проблемы индивидуального развития. — М., 1961.

117. Теплов Б.М. Ум полководца. — М, 1990.

118. Толстой ЛМ. Собр. соч.: В 4-х т. — М., 1961.

119. Уманский Л.И. Поэтапное развитие группы как коллектива // Коллектив и лич­
ность. — М., 1975,

120. Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности. — М, 1980.

121. Ушинский К.Д. Собр. соч.: В 11 т. — М.; Л., 1959, — Т. 6.

122. Фельдштейн ДМ'. Психология становления личности. — М., 1994.

123. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. — М.,
1991.

124. Хаханьян Г.Д. Основы военной психологии. — М., 1929.

125. Ягупов В.В. Альбом схем із загальної і військової психології. — К., 1999.

126. Ягупов В.В. Військова й соціальна психологія. — К.. 2000.

127. Ягупов В.В. Методологические основы военно-педагогических исследова­ний. — К., 1994.

128. Ягупов В.В. Процес і технологіявійськово-педагоґічних досліджень у респуб­ліці Польща: Дис....канд. пед. наук. — К., 1995.

129. Ягупов В.В. Психологічна підготовка військовослужбовців до бойових дій як складова частина військово-дидактичного процесу ІІ Ягупов В.В. Військова дидактика, — К._; 2000. — С. 223-254.

130. Ягупов В.В. Пспхолого-педагогічне дослідження. — К., 1998.

131. Ягупов В.В. Теорія і методика військового навчання. — К., 2000.

132. Ярошевскіш М.Г. История психологии. — М., 1985,

133. Ярошевскип М.Г. Психология в XX столетии. Теоретические проблемы разви­тия психологической науки. — М., 1974.

БИБЛИОГРАФИЯ

Барабанщиков А.В., Феденко Н.Ф. История советской военной психологии. М.: Военно-политическая академий, 1983.

Введение в профессию (Учебно-методическое пособие для войсковых психологов и социологов). /В.М. Анисимов, А.В. Боенко и др./ М., 1992. - 128 с.

Военная педагогика и психология: /Под ред. А. В. Бара-банщикова/. М.: Военный университет, 1986. — 328 с.

Военная психология и педагогика (Учебное пособие)./ Под ред. П.А. Корчемного и др./. М.: «Совершенство», 1998. - 376 с.

Военная психология: Методология, теория, практика (Учебное пособие). /Под ред. П.А. Корчемного/. М.: Военный университет, 1998. Часть 1 (192 с); Часть 2 (184 с).

Военно-психологические взгляды русских военных дея­телей XVIII—XIX вв. М.: Военно-политическая акаде­мия, 1993.

Военно-социологическое исследование (Методическое по­собие по организации и проведению). /Под ред. Н.И. Бо­родина, В.М. Чепурного/. М., 1987. — 338 с.

Волковицкий ГЛ. Мотивация военно-профессионального самосовершенствования. М., 1994. — 73 с.

Воспитательная работа в Вооруженных Силах Российс­кой Федерации (Учебно-методическое пособие). /Под ред. И.А. Липского/. М.: Военный университет, 1995. — 244 с.

Давыдов В.П. и др. Альбом схем и основных положений военной педагогики. М., 1985.

Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Кандыбович С.Л., Урбанович А.А., Шабуневич Б. Б. Военная психология и педагогика (Учебник). Минск, Военная академия, 1999. — 357 с.

Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Пономаренко В.А. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях. Минск, 1985.

Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологический сло­варь-справочник. Минск-Москва: Харвест-АСТ, 2001. — 576 с.

Закарлюк М.М. и др. Альбом схем в помощь командиру при изучении армий иностранных государств и оценке морально-психологического состояния их личного состава. М., 1992. - 96 с.

Корчемный П.А. Психология летного обучения. М.: Военный университет, 1986.

Коупленд Н. Психология и солдат. /Пер. с англ., 2-е изд./. М.: Воениздат, 1991. — 260 с.

Крысько В.Г. Психологическая война: Цели, задачи, ме­тоды, формы, опыт. Минск: «Харвест», 1999. — 448 с.

Лаптев Л.Г., Маркитан Р.В., Саркисян А.Е. Воинский труд: Наука, искусство, призвание. М.: ИТАР — ТАСС, 1998.-397 с.

Макаров В.М. Консциентальные войны и актуальные про­блемы морально-психологического обеспечения жизне­деятельности войск. Минск, 1998. — 96 с.

Макнаб К. Психологическая подготовка подразделений
специального назначения. /Пер. с анг./ М..: Фаир-пресс,
2001.-320 с.

Мальцев Л.С. Деятельность органов военного управле­ния по поддержанию и укреплению воинской дисципли­ны. Минск: «Асобны Дах», 2002. — 223 с.

Мисюра В.Ф. Управление психологическими состояния­ми военнослужащих в условиях боевой деятельности. Учебно-методическое пособие. М.: ВАФ, 1994.

Мисюра В.Ф. Психологическая реабилитация военнос­лужащих. М., 1995.

Морозов А.М. Психологическая война. Львов: «Логос», 1996. -124 с.

Об организации морально-психологического обеспече­ния Вооруженных Сил республики Беларусь (Приказ МО РБ). /«Военно-психологический вестник», 2003, № 2.

Овсянников В.Г. Методология и методика в прикладном военно-социологическом исследовании. Л.: ЛГУ, 1989. — 133 с.

Основы военной акмеологии (Учебное пособие для выс­ших военно-учебных заведений). /Под ред. ПА Корчем­ного и др./. М., 1996. Часть 1 (314 с.); Часть 2 (415 с).

Останкович А.Е. Психология в вооруженных силах США. М., 1993.

Перевалов В.Ф. Подготовка офицеров к управленческой деятельности (Вопросы теории и методологии). М.: Во­енно-политическая академия, 1988. — 194 с.

Подоляк Я.В. Личность и коллектив: Психология воен­ного управления. М.: Воениздат, 1989. — 352 с.

Прилегши В.П., Фомин Ю.А. Применение психодиагно­стических методик в практической деятельности военно­го психолога (Учебно-методическое пособие). Минск, 1994.

Проблемы военной психологии (Хрестоматия). /Состави­тель К.В. Сельченок/. Минск: «Харвест», 2003. — 640 с.

Профилактика самоубийств (Методическое пособие для командиров, офицеров штабов и органов воспитательной работы). М., 1995.

Психогигиена и психопрофилактика в Вооруженных Си­лах Российской Федерации (Методическое пособие для военных врачей). СПб., 1998.

Психогигиена и психопрофилактика в Вооруженных Си­лах Российской Федерации (Методические рекоменда­ции командиру воинского подразделения). СПб.,1999.

Психологическая консультация, профилактика и коррек­ция в работе войскового психолога. М.: МО РФ, 1992.

Психологическая терапия в условиях воинской деятель­ности (Учебник). /Под ред. П.А. Корчемного, А.Н. Хари­тонова/. М.: Военный университет, 2000. — 280 с.

Психология и педагогика управленческой деятельности командира (военного инженера). М., 1995. — 232 с.

Рабочая книга войскового психолога (Модель, алгоритм, технология эффективной профессиональной деятельнос­ти). /Под общей ред. Л.Н. Уварова, В.Г. Михайловского/. М., 1995. - 332 с.

Серебрянников В.В., Дерюгин Ю.И. Социология армии. М., 1996. - 302 с.

Съедин СИ., Абдурахманов РА. Психологические по­следствия воздействия боевой обстановки (Учебное по­собие). М.: Военный университет, 1992.

Съедин СИ. Формирование психологической структуры боевой деятельности военных специалистов в ходе изу­чения современной военной техники. М: Военно-поли­тическая академия, 1982.

Сыромятников И.В., Чайка В.Г. Психология девиантно-го поведения военнослужащих и его профилактика (Учеб­ное пособие). М.: Военный университет, 2001. — 108 с.

Тонких Ф.П., Фокин Ю.Г. Как вы управляете?: Психо­логические аспекты повседневной управленческой дея­тельности офицера. М.: Воениздат, 1984. — 190 с.

Урбанович А.А. Психология управления (Учебное посо­бие). Минск: «Харвест», 2001. — 640 с.

Урбанович АА. Теория и практика управленческой дея­тельности офицера. Минск: Военная академия, 1998. — 64с.

Утлик Э.П. Психологические основы дисциплины (Учеб­ное пособие). М.: Минобороны РФ, 1993. — 236 с.

Феденко Н.Ф. Некоторые пути повышения эффективно­сти психологической подготовки личного состава к ак­тивным боевым действиям. М.: Военно-политическая академия, 1986.

Чечеба В.Е. Социально-психологические аспекты откло­няющегося поведения и нервно-психической неустойчи­вости у военнослужащих. Методы анализа воинского коллектива и личности. Минск: Политуправление БВО, 1989.-254 с.

Шалимов П.М. Функциональные резервы организма в экстремальных условиях (Специализированная медицин­ская помощь при боевой патологии). М.: Воениздат, 1991.

Шведин Б.Я. Человеческий фактор в управлении войска­ми (Учебное пособие). М.: Военно-политическая акаде­мия, 1989.-64 с.

Тести та завдання для самоконтролю

1-1. Науково обґрунтуйте основні умови становлення психіки особистості.

Основними умовами становлення психіки особистості є:

1) людське суспільство;

2) активна трудова діяльність (гра, учіння, праця);

3) розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості;

4) високоорганізовані, нормально функціонуючі мозок та нер­вова система.

1 -2. Яка з нижчєперелічених форм вияву психіки людини є «зайвою»?

а) психічні процеси;

б) психічні стани;

в) психічні властивості;

г) емоційні процеси.

1-3. Автоконтрольний блок.

Психічні стани характеризують______ динаміку_________, яка істотно впливає на _____особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захват, емпатія тощо).

психічної діяльності

тимчасову

поведінку

1 -4. Автоконтрольний блок.

Психічні властивості — це індивідуально - ______ людини, за допомогою яких визначають її ____, діяльності.

До психічних властивостей належать спрямованість,_____, і здібності.

Темперамент

Характер

Психічні особливості

Тип, характер вчинків і мотиви

1-5. Зробіть психологічний аналіз основних функцій психіки людини:

а) когнітивної;

б) комунікативної;

в) регулятивної.

1-6. Який із нижчеперелічених предметів військової психології є «зайвим»?

а) психіка особистості;

б) психологія людини;.

в) психологія військового колективу;

г) психологія військової діяльності.

1-7. Визначте сутність людської свідомості та її структуру. Як взаємодіють свідомість і підсвідомість?

1-8. Чому військову психологію визначають науково-прикладною психологічною наукою?

1-9. Автоконтрольний блок.

Військова психологія — це галузь____________________,яка вивчає ____ функціонування ____ і психічних явищ_____ за умов військової діяльності та бою.

закономірності

прикладної

психологічної науки

військового колективу

психіки воїна

Тема 2

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ

2.1. Загальна характеристика особистості

Проблема особистості у курсі психології є однією з центральних. Формування та діагностика особистості військовослужбовця, визначення найефективніших напрямів виховного впливу на неї неможливі без знання структури особистості та закономірностей її формування, роз­витку і самовдосконалення. Водночас особистість є предметом дослід­ження багатьох інших дисциплін — філософії, соціології, педагогіки, етики, біології тощо, але її внутрішній психічний світ досліджує тільки психологія.

У психологічній науці не існує загальноусталеного визначення при­роди особистості. Виділяють два етапи наукового вивчення проблеми особистості: перший — з кінця XIX до середини XX ст.; другий розпо­чався у другій половині XX ст. На першому етапі були сформульовані фундаментальні положення про особистість, закладені основні напря­ми психологічних досліджень особистості, а на другому — продовжен­ня обгрунтування методологічних і теоретичних проблем психології особистості.

2.1.1. Основні теорії особистості в іноземній психології

В іноземній психологічній науці існують основні теорії особистості В. Джеймса (1842-1910); В. Дильтая (1833-1911) і Е. Шпранґера (1882-1963); 3. Фройда (1856-1939); К.Г. Юнга (1875-1961); К. Горні (1885-1952), А. Адлера (1870-1937); Е. Фрома (1900-1980); Е. Ерик-сона (1902-1994); К. Роджерса (1902-1987), Г. Олпорта (1897-1967), А. Маслоу (1908-1970); Е. Дюркгайма (1858-1917), П. Жане (1859-1947); В. Франкла (1905-1997). Стисло охарактеризуємо їхні погляди шодо сутності особистості.

Теорія особистості В. Джеймса. Видатний американський психо­лог вивчав особистість у межах власної концепції свідомості, централь­ним поняттям якої є «потік свідомості». На його думку, у самосвідомості можна виділити два аспекти — «емпіричне Я» і «чисте Я», або, відповід­но, об'єкт (те, що пізнається) і суб'єкт (те, що пізнає).

«Емпіричне Я», на його погляд, представляє особистість людини як загальну суму всього того, що вона може назвати своїм. Аналіз особис­тості у цьому аспекті має містити:

Дата добавления: 2015-05-22