Лекція 10. Україна у складі Російської та Австрійської імперій 5 страница

Значної масовості репресивні дії набули під час проголошеної И.Сталіним кампанії ліквідації куркульства як класу. Жертвою стало селянство не лише заможне, а й середняки - найбільш працьовиті та культурні господарі. Про розмах "розкуркулення" в Україні свідчить така статистика. У 1927 р. заможні селянські господарства становили 3,8% від загальної кількості, у 1929 р., за даними ЦСУ УСРР, налічувалося 72,8 тисяч куркульських господарств. На 1 червня 1929 р. було "розкуркулено" 90 тисяч селянських господарств. Оскільки в колгоспи владі вдалося залучити тільки 65% господарств, ліквідація "заможників" і конфіскація майна тих селян, які не бажали сколективізуватися, тривали. До літа 1931 р. розкуркулили ще 23,5 тисячі сімей. Загалом, за роки колективізації в Україні було експропрійовано близько 200 тисяч селянських господарств (разом із членами сімей це становили 1,2-1,4 млн. осіб). Більше половини з них стали "спецпереселенцями", зазнавши нелюдських страждань на Півночі та в Сибіру.

Друга велика хвиля масових репресій протягом 1932-1936 рр. проявилася в Україні у вигляді штучного голоду, постишевського терору й так званих посткіровських арештів. Після вбивства Кірова (1 грудня 1934 р.) були запроваджені Надзвичайні комісії військової колегії Верховного Суду СРСР (“трійки”) – органи позасудових репресій.

Голодомор 1932-1933 рр. збігся в часі з намаганням московського керівництва покарати українських комуністів за "націонал-ухильництво". За мету ставилося фізично винищити тих, чию віру в комуністичні ідеали похитнула трагедія голоду, очевидцями якої вони стали.

Спільними зусиллями сталінського прибічника П.Постишева та голови ДПУ республіки В.Балицького звинувачено давнього більшовика М.Скрипника в так званому національному ухилі, що призвело його до самогубства. Сфабриковано справи "Української військової організації", "Польської організації військової", "Блоку українських націоналістичних партій". Заарештовано Олександра Шумського, колишнього наркома освіти початкового періоду українізації. У грудні 1934 р. на процесі “Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено 28 осіб, переважно письменників, діячів культури. В 1935 р. було сповіщено про викриття “Всеукраїнського боротьбистського центру”, “Націоналістично- терористичної групи професора М.Зерова”, “Блоку українських терористичних груп”, “Троцкістсько-націоналістичного терористичного блоку” та ін. За звинуваченням у "націонал-ухильництві" заарештовано Юрія Коцюбинського (розстріляний 1937 р.).

Третя хвиля масових репресій, відома як Великий Терор радянських часів, що охопив усі нації та соціальні групи, припала на 1937-1938 рр. Це відбувалося в умовах прийнятої сталінської Конституції (грудень 1936 р.) та нової Конституції УРСР (січень 1937 р.). Усупереч проголошенню перемоги соціалізму та розквіту демократії, винищувалася стара гвардія революціонерів, яка заважала "батькові народів" одноосібне очолювати бюрократичну піраміду влади.

Так розчистити місце новій бюрократії, яка вступила в партію вже після революції, не мала "старомодних революційних фантазій" і вірно служила " вождю ". У 1937 р. була ліквідована майже вся верхівка компартії України та уряду УРСР. Серед страчених - керівники партії й уряду Християн Раковський, Емануїл Квірінг, Юхим Медведев, 17 наркомів. Не уникли репресій і організатори терору попередніх років П.Постишев, С.Косіор, В.Балицький, В.Чубар. П.Постишева відкликали з України і в 1939 р. розстріляли. Подібна доля спіткала першого секретаря ЦК КП(б)У С.Косіора і колишнього голову Раднаркому В.Чубара. Із 102 членів і кандидатів у члени ЦК КП(б)У було репресовано (переважно розстріляно) 100.

Серйозних втрат зазнали народне господарство та культура. Якщо після вбивства Сергія Кірова за постановою президії ЦВК СРСР слідчі надзвичайно широко трактували поняття "тероризм", звинувачуючи кожного, хто потрапив до рук НКВС, то у 1937 р. подібний "розгляд" був поширений на звинувачених у шкідництві та диверсіях.

У роки перших п'ятирічок у промисловість влилися мільйони малокваліфікованих робітників, водночас широкими масштабами впроваджувалась нова складна техніка. Тому карні органи виявили багато "шкідників" і "диверсантів". Їх справи стали розглядати в позасудовому порядку із застосування жорстоких тортур, узаконених з ініціативи И.Сталіна. Для прискорення розгляду справ за абсурдним звинуваченням, коли арештовані не витримували тортур, зводили наклеп на себе, колег, рідних, працювали так звані "двійки" і "трійки". Вони виносили, як правило, один вирок - розстріляти. У Донбасі було заарештовано й страчено майже всіх керівників вугільних трестів, великих шахт, металургійних та коксохімічних заводів, Донецької залізниці.

Повністю був знищений командний склад Київського та Харківського військових округів на чолі з Ионою Якіром та Іваном Дубовим.

Нещодавно, вивчаючи архіви НКВД, російські історики знайшли список 1111 розстріляних в'язнів соловецького ГУЛАГу. У рапорті капітана НКВС Матвєєва значиться, що він між 27 жовтня та 4 листопада 1937 р. "на ознаменування 20-ліття Великого Жовтня" власноручно розстріляв приречених. Серед них цвіт української культури - Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Антон Крушельницький, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз, історик, академік Матвій Яворський. Місце розстрілу - урочище Сандормох у карельських лісах - виявили через 60 років. Так було розстріляно наше Відродження.

Терор був тотальним і охоплював усі верстви населення. У суспільстві ширилися доноси, взаємна підозрілість і страх. Маси людей брали участь у зборах і мітингах, вимагаючи страти “ворогів народу”.

Не припинилися репресії й після того, як КП(б)У в січні 1938 р. очолив Микита Хрущов. Разом з Хрущовим в Україну приїхали друго- і третьорядні партійні функціонери з Росії. Більшість із них змогла утримати керівні посади в республіканській і всесоюзній партійно-державній ієрархії аж до 1960-1970 рр.

За підрахунками професора Володимира Нікольського з 1927 по1953 рр. в Україні було репресовано та засуджено 713397 ос, з них розстріляно 132981 ос. У період “великої чистки” 1937-1938 рр. репресовано та засуджено 198260 ос., з них розстріляно 123421 ос. Засудили на смертну кару майже кожного шостого, на ув’язнення – дещо менше половини, на заслання та висилку – майже кожного шістнадцятого.

Зрозуміло, що українці не були єдиним етносом в УРСР, який страждав від тоталітаризму. Це не обійшло і єврейські сім'ї, і села німецьких протестантів, і поселення кримських татар та інших нацменшин. Так, тільки відповідно до єжовської директиви №050215 НКВС від 11 грудня 1937 р. про грецьку націоналістичну антирадянську, шпигунсько-диверсійну контрреволюційну організацію за рік було заарештовано в Донецькій області 3,5 тис. греків. Майже всіх, їх розстріляли за рішенням двійки (Єжов, Вишинський)та обласної “трійки”.

Таким чином, 30-ті роки стали для українського народу великим іспитом. Це був період грандіозних планів, перетворень у промисловості, сільському господарстві, культурі та великих сподівань на щасливе життя, а водночас не менших розчарувань у поліпшенні умов праці, матеріальному достатку, реалізації прав людини.

На базі сталінізації економіки утвердилася командно-бюрократична система господарювання, а радянська Україна перетворилася з відсталої аграрної на промислово-аграрну республіку в складі СРСР. Водночас для населення УРСР це були роки великих протиріч у суспільно-політичному житті - тут і початок демократичних засад, і безмежні порушення прав людини аж до репресій значної кількості кращих господарів на селі, працівників промисловості, господарських і партійно-державних керівників, діячів науки й культури. Таким був прояв тоталітаризму в умовах, закріплених сталінською Конституцією СРСР.

Проблемно-пізнавальні питання:

"Ранній” і “пізній" НЕП в ленінському розумінні наскільки використовувало партійно-державне керівництво при вирішенні соціально-економічних проблем наприкінці 20-х років ХХст.? доведіть, як можна було не посилати НЕП "до біса", як це зробив Й.Сталін.

На Ваш погляд, радянська індустріалізація, сталінізація промисловості була об'єктивною необхідністю, логічним продовженням процесу, розпочатого ще при царському режимі, чи наміром більшовицької партії через її практичне здійснення створити базу для перемоги "світової революції".

3. Про що, на Ваш погляд, свідчить твердження О.Косіора (Генеральний секретар ЦК КП(б)У) в 1934 р.: "На Україні класова боротьба більш напружена, ніж в інших місцях, і ворог - куркуль, націоналіст - у нас біль досвідчений, лютіший, ніж де б то не було в інших республіках і областях Союзу".

Доведіть, яка різниця між голодом і голодомором.

Теми повідомлень:

Голодомор 1932-1933 рр.

Політика українізації в Україні в 20-30-ті рр.

Микола Хвильовий – письменник, громадський діяч, патріот.

Реферати:

Голод 1921-1923 рр. в Україні.

індустріалізація в Донбасі.

голодомор 1932-1933 рр. в Україні.

реалізація непу у Донбасі.

Понятійний апарат:

Індустріалізація країни - докорінне перетворення економіки на базі нової техніки.

Репресії - переслідування по сфальсифікованим справам карних органів.

Колективізація - перевід селянства від індивідуальної до колективної форми землекористування.

Голодомор - вид репресії сталінського тоталітаризму щодо українського селянства в 1932-1933 рр.

Література:

Никіольський В.М., Ізюмов В.І. НЕП в Донбасі.- Донецьк, 1992.

Голод на Україні (1932-1933 рр.) Документи і матеріали //УІЖ.-1989.-№ 7-9, 11-12.

Безпалов М.Є., Бут О.М., Добров П.В., Шабельников В.І. Історія України: погляд із сьогодення. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей.- Донецк, 2003.

Історія України / Кер. авт. кол. Р.Д.Лях. -Донецьк, 1998.

Історія України / Під ред. В.А. Смолія. - К., 1997.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко та ін. -К., 2000.

Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. - Донецьк, 1996.

Дата добавления: 2015-05-22