Перипатетики і академічна філософія

«Якщо хочеш узяти владу над усім, віддай владу над со­бою розуму».

Сенека

• Наприкінці IV і на початку III ст. до н. е. у Греції одночасно діє кіль­ка філософських шкіл. Спадкоємницею філософської і наукової думки Арістотеля стала школа перипатетиків. її заняття відбувалися у критій галереї, яка служила лекційним залом у Аікеї Арістотеля і яку викупив після його смерті разом з садом Теофраст (бл. 370 – бл. 288 pp. до н. е.). При Теофрасті Лікей досяг небувалого розквіту, в ньому навчалось близько 2000 учнів.

Учення Теофраста багато в чому подібне до філософії Аріс­тотеля У своїх трактатах він розглядав проблеми як «першої філософії», так і логіки. Центром його власної діяльності була на­самперед сфера природознавст­ва - фізика і ботаніка. Теофраст залишив опис понад 5000 рослин.

Після смерті Теофраста шко­лу перипатетиків очолив Стратон із Лампсака. Він зосередив свої інтереси на природі, логіці, про­блемах етики.

З III ст. до н. е. школа пери­патетиків нічого нового не до­повнює до поглядів Аристотеля. Перипатетики обмежуються пере­важно виданням його окремих творів і написанням коментарів. Зокрема, в І ст. до н. е. Андронік Родоський упорядкував і видав зібрання всіх творів Арістотеля. Проіснувала школа до VI ст. н. е., тобто майже 900 років.

Разом зі школою перипате­тиків у Афінах продовжувала свою діяльність платонівська Акаде­мія. В академічній філософії збе­рігався дух Платона, ідеї остан­нього періоду його творчості. Уч­ні та послідовники Платона не виходять за рамки його ідей. Ксенократ із Халкедона, самобутній учень Платона, поділяє філософію на діалектику, філософію природи (фізику) і етику (у Платона цей поділ тільки накрес­лено). Ксенократ розрізняє також три види пізнання: мислення, відчуття і уявлення. Мислення відноситься до того, що знаходиться за межами небесної сфери, в той час як відчуття охоплює речі лише в їх рамках Уявлення є по­єднанням мислення і відчуття, завдяки чому воно переборює їх крайності

Зовсім інший спосіб мислення в платонівській Академії мав Гераклід з Понта. Він вважав, що основою всіх речей є найменші, далі неподільні тіла. Неподільні тіла створюють Всесвіт під впливом божественного розуму. По суті, відбувається повернення до гомеомерій Анаксагора.

• Карнеад (214-129 pp. до н. е.) - творець певної версії теорії ймовір­ності. Він заперечує об'єктивні критерії істини чи то на рівні чуттєвого пізнання, чи то на рівні мислення. Він говорить, що на рівні чуттєвого пі­знання існують явища, відомі як омана почуттів, а на рівні мислення - ло­гічні апорії. В етиці Карнеад схиляється до природного пояснення мораль­них принципів.

Дата добавления: 2015-05-22