Літературні вказівки

Микола Гулак

Дуже мало знаємо про без сумніву одного з наивидатніших серед кирило-методієвців і трохи чи не найбільш європейськи /175/ освіченого з-поміж них — Миколу Йвановича Гулаїса (1822 — 1899). Це він був одним із співрозмовців «про філософію, релігію», трохи чи не від нього йде думка про товариство, «рицарський орден», це він мріяв про всеслов’янську державу, «в якій буде якийсь новий, що ніколи в історії людства ще не був, державний і громадський лад, заснований на релігії Іісуса Христа та на основах передісторичного слов’янства».

В пізні роки, на безнадійному засланні, яке продовжувалося для Гулаїса фактично усе життя, — після Перми він був лише коротший час на Україні — в Одесі, а потім на Кубані, в Тіфлісі — він не залишав суто філософічної праці. Його «Опытъ геометріи о четырехъ измЂреніяхъ» вийшов в Тіфлісі 1877 р. Книгу цю і в XX віці з визнанням згадувано (в книгах П. Флоренського «Столпъ и утвержденіе истины» та «Смыслъ идеализма»). Філософічним темам були присвячені і деякі з публічних лекцій Гулаїса в Тіфлісі («Канто-Лапласівська теорія», Шопенгауер). Та підняти над філософічною постаттю Гулаїса завісу забуття — це завдання майбутнього дослідника.

1. — Література про кирилометодієвське братство в більшості перестаріла. Найновіший матеріял у М. Возняка: Кирило-методієвське братство. Львів, 1921; В. Семевскій: Кирило-меθодіевское общество, 1846 — 47 г. («Русское Богатство», 1911, V — VI і «Голосъ Минувшаго», 1918). Важливі і дуже цікаві матеріяли подають — М. Грушевський: З ідеології Кирило-Методіївців («Україна», 1914, 1); Матеріяли до історії Кирило-методієвського Братства («Збірник пам’яти Т. Шевченка», Київ, 1915); В. Міяковський: Люди сорокових років («За сто літ», т. II, Київ, 1929); П. Зайцев: Книги битія... (текст і стаття про «Книги» — «Наше минуле», 1918, І). Цікавий матеріял (польські паралелі до ідеології братства) дає В. Щурат: Основи Шевченкових зв’язків з поляками («Записки Наук. Тов. ім. Шевченка у Львові», т. 119 — 120); висновки автора про значні польські впливи на «Книги...» та на Шевченка, одначе, сумнівні.

2. — Текст «Книг» і стаття про них П. Зайцева в «Нашому минулому», 1918, 1. Текст «Книг» виданий також М. Возняком у Львові 1921 р.

3. — «Д†русскія народносте» М. Костомарова передруковані в вид. Романчука «Руська письменність», т. IV, Львів, 1906; укр. переклад, на жаль, не дуже добрий (повний суто галицьких зворотів). Про Костомарова — В. Петрова «Роман Костомарова» («Життя і Революція», 1929, II — III і окремо /176/ «Костомаров і Аліна», Київ, 1930). Варта уваги ще «Автобіографія Костомарова», Москва, 1922 і його праця «Историческое значеніе южнорусскаго народнаго пЂсеннаго творчества» («Собраніе сочиненій», СПБ. 1905, т. XXI).

4. — «Твори» Куліша — вид. «Руська Письменність», т. VI, в 6-ти книгах (Львів, 1908 — 1910). Листування розкидане. Добра біографія — Д. Дорошенко: Куліш, Київ, 1918. Бібліографія — Є. Кирилюка, Київ, 1929. Новіша бібліографія складена В. Дорошенком — в «Зап. Наук. Тов. ім. Шевченка у Львові», т. 148. Філософічного світогляду Куліша торкається брошура B. Щурата: Фільософічна основа творчости Куліша, Львів, 1922, але ми не можемо погодитись з поглядом автора. Дуже цінна книга В. Петрова: П. Куліш в 50-ті роки, т. І, Київ, 1929.

5. — Про світогляд Шевченка — найважливіше — праці акад. C. Смаль-Стоцького («Літературно-Науковий Вісник», 1926 і далі; «Ювілейний Збірник Укр Вільного Університету в Празі на честь Т. Масарика», т. П, Прага 1929) і цит. стаття В. Щурата («Зап. Наук. Тов. ім. Шевченка», т. 119 — 120). Інша література в моїй книзі «Філософія на Україні», Прага, 1926). Моя стаття «Шевченко і Штравс» (друкується в німецькій і українській мовах) розвиває думки, що зреферовані мною вище.

6. — Про світогляд Гулака праць немає. Дані про нього в цит. в п. 1 працях про Кирило-методієвське Братство. До біографії Гулака — Н. М. («Кіевская Старина», 1900,1); Єґіазаров («Наше Минуле», 1918, 1); В. Міяковський («Шевченко і його доба», т. II, Київ, 1926 та «Збірник Інституту Т. Шевченка», Харків, 1928).

Дата добавления: 2015-05-22