III. Проаналізуйте тексти і дайте відповіді на за­питання

1. Про яку сторону дитячої психіки говорить ука­
заний нижче факт? Для дітей якого віку він характер­
ний?

Дитина вдарилася об ріг шафи і заплакала від бо­лю. Мама подмухала на забите місце, поцілувала і ска­зала, що взяла біль весь собі. Дитина заспокоїлась.

(За Г. О; Люблінською)

2. Оцініть рівень розвитку волі Шурика. Чи варто
було його карати?

П'ятирічний Шурик зібрався разом з матір'ю й старшою сестрою в гості до улюбленого дядька. Від­відини дядька Борі завжди були привабливими: хлоп­чик ріс без батька.

Мати звеліла синові зачекати біля будинку і нікуди не ходити. Шурик обіцяв виконати розпорядження ма-

тері. Та коли вона вийшла на ґанок, біля дому сина не було. Покликала, але Шурик не відгукнувся. Мати

розсердилась:

— Негідний хлопчисько! Мабуть, знов побіг з діт­лахами до сусіднього двору.

Мати була впевнена, що син разом з своїми това­ришами бігає зараз на сусідньому подвір'ї. Вона по­думала, що за неслухняність треба обов'язково пока­рати сина, і пішла без нього, попрохавши бабусю доглянути за дитиною.

Коли Шура довідався, що мати пішла в гості са­ма, без нього, він гірко заплакав.

— Я так хотів до дядька Борі,— повторював він

крізь сльози.

— Я так хотів...

— Чому ж ти пішов, дурненький? — картала його бабуся. Але Шура не міг їй цього пояснити, він тільки гірко плакав, а вночі не міг заснути.

— І до цього часу,— розповідає мати,— син не за­
був цієї історії.

(За Т. Марковою)

3. Дайте аналіз описаних нижче дій дошкільника.

Йде заняття з малювання в старшій групі дитячого садка «Ялинка». Ваня уважно вислухав інструкцію Людмили Іванівни про те, що треба малювати і як саме; зразу ж приступив до роботи. Продовжуючи ма­лювати, промовив:

— Буду малювати осінь. Намалюю, як птахи від­
літають у теплі краї. Намалюю зелену ялинку, а бе­
різку — з жовтим листям. Траву теж намалюю жовтим
олівцем. Не забуду намалювати сіре небо.

Та через кілька хвилин голосно заявив:

— Ні, не буду малювати кольоровими олівцями,
візьму краще фарби й стану ними малювати...

4. Знання яких особливостей дошкільників допомог­ли Тамарі Львівні у правильному виборі педагогіч­них прийомів впливу на дітей?

Стояв чудовий зимовий день. Йшов густий лапатий сніг. Вихованці середньої групи вийшли на прогулянку й стали милуватися красою зимового пейзажу.

Валя стоїть біля дверей і боїться йти по сніговій стежці. Як не вмовляла вихователька її пройти, за-

певняючи, що снігу не так вже й багато, дівчинка не зрушила з місця.

Тоді Тамара Львівна нагадала, що в кінці саду стоїть зліплена старшими дітьми снігова баба, й запро­понувала вирушити до неї. Валя сміливо покрокува­ла разом з дітьми.

Не всі діти наважились спускатись на санчатах з гірки. Тамара Львівна сказала своїм підопічним: «Ді­ти, наш садок хоче придбати нові великі санчата. Коли я побачу, що ви сміливі, не боїтесь спускатись з гірки, то замовлю вам санчата і ви будете кататись на них».

Зразу ж всі дітлахи почали дружно спускатись з гірки. Навколо залунав веселий дитячий сміх.

5. Поясніть поведінку Костика за таким описом:
Костик стрімголов біжить по асфальтовій доріжці

садка і раптом, зачепившись за щось, падає. Через кілька хвилин встає, а в очах сльози. Хлопчики й дів­чатка вже готові прийти товаришу на поміч. Костик не плаче, простягає руку виховательці, щоб змастила ранку йодом. З сльозами на очах говорить: «Я не пла­чу. Я — мужчина».

(За В. К- Котирло)

6. Якої вольової якості бракує Славку?
П'ятирічний Славко хоче щось подарувати своєму

другу Димі. Але що саме — він ніяк не може виріши­ти. Нарешті він витягує з ящика іграшкову машину і шаблю. Повертів їх у руках, пом'явся і підійшов до батька.

— Тату, що мені подарувати Димі?

— Що хочеш, те й даруй,— відповів батько.

— Але ти скажи, що краще.

— Я не знаю, який подарунок Димі більше сподо­бається. Тобі це краще знати, ти ж з ним кожен день граєшся,— відповів батько синові.

— Ні, ти мені скажи, що подарувати,— настоюваи на своєму Слава.

Батько ж категорично відмовився допомогти си­нові. Чому?

7. Чи розділяєте ви точку зору матері Юри?

Юра разом з дорослими збирав ягоди. Не поклав­ши в рот жодної ягоди, він набрав повну склянку. Хтось запитав у нього: «Ти не любиш ягід?»-—«Ні, 102

дуже люблю. Ніхто не їсть, то й я не їм. Всі збирають на варення, і я»,— відповів Юра.

— Хай би їв,— сказав тато мамі.

— Ні, відповіла вона тихенько... добре, що він мо­же... Цьому не можна зава,жати, а ягід ми йому дамо вдома.

(За Л. Ф. Островською)

8. Оцініть доцільність прийому впливу Аркадія Гай­дара на сина.

«Одного разу поверталися ми з прогулянки пізно ввечері,— згадує Тимур Гайдар.— Було темно, і ма­ленький перелісок, що стояв на дорозі до дому, здавав­ся лісовими хащами. Зовсім страшно стало мені, і я взяв батька за руку.

— Еге, Тимурчику! Та ти, здається, злякався? — спитав він.

— Ні, татку, я не злякався. Мені тільки трішечки

лячно.

— Ну, тоді йди один он до того повороту. Стій там
і чекай мене, не озираючись.

Було страшно, але показати себе боягузом перед батьком я не міг і пішов уперед по дорозі. Дійшов до повороту, зупинився, чекаю. Темно довкола. В кущах щось хруснуло, але я стою твердо. Батько, підійшовши до мене, садовить мене на плече».

9. Проаналізуйте і оцініть вольові дії дошкіль­ників.

Гаряча пора у вихованців підготовчої групи: менш ніж десять днів залишилось до випускного ранку, а костюми не закінчили шити, декорації тільки почали готувати. Вчора домовилися з Олександрою Михайлів­ною, що сьогодні трійка дітей розмалюють фарбою вже вирізані дітьми на тому тижні силуети дерев. Боря, Павлик, Ваня водять великими пензликами по декора­ції, придивляючись до намічених контурів.

Закінчивши розмальовувати крони, хлопці перехо­дять до стовбурів. І тут виявляється, що коричнева фарба висохла. Довелось збігати в групу, принести во­ди і підготувати потрібну до вжитку фарбу.

Вбігає захеканий Василько:

— Хлопці, гайда грати в футбол: наша команда програє,— вигукував він.

певняючи, що снігу не так вже й багато, дівчинка не зрушила з місця.

Тоді Тамара Львівна нагадала, що в кінці саду стоїть зліплена старшими дітьми снігова баба, й запро­понувала вирушити до неї. Валя сміливо покрокува­ла разом з дітьми.

Не всі діти наважились спускатись на санчатах э гірки. Тамара Львівна сказала своїм підопічним: «Ді­ти, наш садок хоче придбати нові великі санчата. Коли я побачу, що ви сміливі, не боїтесь спускатись з гірки, то замовлю вам санчата і ви будете кататись на них».

Зразу ж всі дітлахи почали дружно спускатись з гірки. Навколо залунав веселий дитячий сміх.

5. Поясніть поведінку Костика за таким описом:
Костик стрімголов біжить по асфальтовій доріжці

садка і раптом, зачепившись за щось, падає. Через кілька хвилин встає, а в очах сльози. Хлопчики й дів­чатка вже готові прийти товаришу на поміч. Костик не плаче, простягає руку виховательці, щоб змастила ранку йодом. З сльозами на очах говорить: «Я не пла­чу. Я — мужчина».

(За В. /С. Котирло)

6. Якої вольової якості бракує Славку?
П'ятирічний Славко хоче щось подарувати своєму

другу Димі. Але що саме — він ніяк не може виріши­ти. Нарешті він витягує з ящика іграшкову машину і шаблю. Повертів їх у руках, пом'явся і підійшов до батька.

— Тату, що мені подарувати Димі?

— Що хочеш, те й даруй,— відповів батько.

— Але ти скажи, що краще.

— Я не знаю, який подарунок Димі більше сподо­бається. Тобі це краще знати, ти ж з ним кожен день граєшся,— відповів батько синові.

— Ні, ти мені скажи, що подарувати,— настоював на своєму Слава.

Батько ж категорично відмовився допомогти си­нові. Чому?

7. Чи розділяєте ви точку зору матері Юри?

Юра разом з дорослими збирав ягоди. Не поклав­ши в рот жодної ягоди, він набрав повну склянку. Хтось запитав у нього: «Ти не любиш ягід?» —«Ні,

дуже люблю. Ніхто не їсть, то й я не їм. Всі збирають на варення, і я»,— відповів Юра.

— Хай би їв,— сказав тато мамі.

— Ні, відповіла вона тихенько... добре, що він мо­же... Цьому не можна зава,жати, а ягід ми йому дамо вдома.

(За Л. Ф. Островською)

8. Оцініть доцільність прийому впливу Аркадія Гай­дара на сина.

«Одного разу поверталися ми з прогулянки пізно ввечері,— згадує Тимур Гайдар.— Було темно, і ма­ленький перелісок, що стояв на дорозі до дому, здавав­ся лісовими хащами. Зовсім страшно стало мені, і я взяв батька за руку.

— Еге, Тимурчику! Та ти, здається, злякався? — спитав він.

— Ні, татку, я не злякався. Мені тільки трішечки

лячно.

— Ну, тоді йди один он до того повороту. Стій там
і чекай мене, не озираючись.

Було страшно, але показати себе боягузом перед батьком я не міг і пішов уперед по дорозі. Дійшов до повороту, зупинився, чекаю. Темно довкола. В кущах щось хруснуло, але я стою твердо. Батько, підійшовши до мене, садовить мене на плече».

9. Проаналізуйте і оцініть вольові дії дошкіль­ників.

Гаряча пора у вихованців підготовчої групи: менш ніж десять днів залишилось до випускного ранку, а костюми не закінчили шити, декорації тільки почали готувати. Вчора домовилися з Олександрою Михайлів­ною, що сьогодні трійка дітей розмалюють фарбою вже вирізані дітьми на тому тижні силуети дерев. Боря, Павлик, Ваня водять великими пензликами по декора­ції, придивляючись до намічених контурів.

Закінчивши розмальовувати крони, хлопці перехо­дять до стовбурів. І тут виявляється, що коричнева фарба висохла. Довелось збігати в групу, принести во­ди і підготувати потрібну до вжитку фарбу.

Вбігає захеканий Василько:

— Хлопці, гайда грати в футбол: наша команда програє,— вигукував він.

Дружна трійка мовчки перезирається і рішуче за­являє:

— Ні, нікуди ми не підемо. Бачиш, скільки ще у
нас роботи? Василько кривиться. «Е,— тягне він,— і
вчора із-за ваших декорацій мало погралися в моря­
ків... і зараз знову...»

Проте Боря, Павлик і Ваня не міняють свого рі­шення.

— Іди краще звідси,— говорять вони.— Не зава­
жай нам!

10. Проаналізуйте поведінку Оленки і оцініть ви­словлювання дорослих щодо шляхів виховання дітей.

Тихо, затишно в сквері. Раптом тишу розриває ве­
реск, і

— Купи, сказала, купи! — кричить Оленка, яка ле­
жить на доріжці біля лавки.

Мати, підійшовши до дочки, каже їй: «Не кричи, встань!»

— Не встану, купи, купи морозива! — повторюва­
ла мала.

З сусідніх лавок чути голоси:

— Тож дитина просить, чого не купити?!

— Отак недовго і нерви дитині зіпсувати!

— Вибивати дурощі треба палицею, а то на голову сядуть!

Іван Іванович спокійно підійшов до Оленки і суво­ро сказав: «Ану, замовкни: заважаєш людям». Олен-ка підіймає голову, здивовано дивиться на нього.

— Встань зараз,— продовжує дядя.

Дівчина підводиться і, посміхаючись, говорить:

— Я хотіла морозива. Мені мама завжди все ро­бить, коли я заплачу.

— Ти в садочок ходиш? — запитав Іван Іванович.

— Я люблю наш садочок. Я в садочку хороша. Не хочу, щоб діти сміялися з мене.

11. Дайте пояснення поведінки Лариси. Якої пози­тивної вольової якості їй бракує?

Лариса сиділа вдома й гралася з своєю маленькою хворою сестричкою, як і обіцяла мамі. Дівчаткам було весело вдвох. Вони розглядали картинки із книжок, що їх нещодавно привіз батько із Ленінграда.

Раптом в дверях з'явилась Аліна з великим краси­вим м'ячем. Подружка й запропонувала Ларисі піти з нею на вулицю погратися.

Не хотілося п'ятирічній Ларисі іалишіТИ КІОр) Іринку. І все ж вона послухалася Аліііу. Им иулиці Ларисі зовсім не було весело. Перед її очима був ол.ч гальний погляд улюбленої маленької сестрички. 1.1 Лариса продовжувала гратись з м'ячем, поки мати їм-покликала Аліну додому.

12. Проаналізуйте описаний нижче факт. Покажіть, які особливості волі та інших психічних процесів ви­явилися в ньому. З'ясуйте, для якого періоду в розвит­ку дитини вони характерні.

Повернувшись після літнього відпочинку з села, Ко­стик і Михайлик взялися будувати криницю. Вони склали з брусків зруб і почали припасовувати коло­ворот, на який в справжньому колодязі намотується вірьовка, коли тягнуть відро з водою. Однак круглий брус, що повинен бути коловоротом, ніяк не лежав на зрубі, він повертався, зісковзував, падав. Криниця не виходила. Діти незабаром кинули роботу.

(За Г. Люблінською)

Дата добавления: 2015-05-22