ІІ етап (1205-1238): тимчасовий розпад єдиної держави

І етап (1199-1205): утворення і становлення.

І Актуальність матеріалів.

Тема 4. Галицько-Волинська держава – спадкоємниця Київської Русі

ІІІ Повторення вивченого

1. Чи можна стверджувати, що давньоруська культура виникла як автохтонне явище, тобто лише на досягненнях автономного розвитку? Якщо ні, то назвіть основні напрями основних культурних зовнішніх зв’язків.

2. Розкажіть про особливості розвитку давньоруської культури у язичницький період.

3. Розкажіть про досягнення давньоруської культури у християнську добу: література, освіта і наука, мистецтво.

IVЛітература:

• Світлична В.В. – ст. 44-56.
• Бойко О.Д. – ст. 78-84.
• Історія України. Частина І. YouTube. Відео. Серії 17-19.

План заняття №8

1. Утворення, піднесення і занепад Галицько-Волинської держави.

2. Роль Галицько-Волинського князівства в історії Української державності.

З розпадом Київської Русі над р. Дністер з центром у м. Галич виникло Галицьке князівство (кінець ХІ ст.), а над р. Буг з центром у м. Володимир – Волинське князівство (середина ХІІ ст.). Більш сильнішим спочатку було Галицьке князівство, особливо за князя Ярослава Осмомисла («о сьоми мислях», тобто знаннях), спритного та добре освіченого. По його смерті влада перейшла до бояр, нависла загроза захоплення Угорщиною і Польщею.

Волинське князівство після відокремлення від Київської Русі спочатку розпалося на дрібні князівства, які вдалося об’єднати князю Роману Мстиславовичу (1170-1205 р.р.). У 1199 році він приєднав Галицькі землі – так утворилося Галицько-Волинське князівство. В історичній літературі виділяються чотири основі періоди Галицько-Волинського князівства, другої великої держави в Українських землях після Київської Русі (див Атлас 7 клас, стор 18,19).

ІІ §1 Утворення, піднесення і занепад Галицько-Волинської держави.

Це період князювання Романа Мстиславовича. Йому вдалося придушити опір великих бояр і заручитися підтримкою дворян, середніх бояр та міщан. Провів кілька переможних походів проти Польщі та Литви. У 1202 році приєднав до своїх володінь Київ і став Великим князем. У тому ж році та у 1204 році провів успішні походи проти половців. В останні роки життя Роман Мстиславович пробував провести адміністративну реформу під назвою «Добрий порядок» для зміцнення центральної влади: владу передавати старшому сину, київського князя обирати шістьма найбільш впливовими князями. У цьому Роман Мстиславович не знайшов підтримки серед східних князів. У 1205 році він трагічно загинув під час походу на Польщу.

Зі смертю Романа розпочався майже 30-річний період боротьби за владу між волинськими та галицькими боярами, чим скористалися поляки та угорці, які задумали захопити усі західні українські землі. У 1213-1219 роках галицько-волинським князем було призначено малолітнього сина угорського короля Калмана (Коломана). У 1219 році галичани при підтримці польського короля запросили князювати новгородського князя Мстислава Удатного, який вигнав угорців та розпочав боротьбу проти бояр. У цьому йому надавав допомогу зять, син колишнього галицько-волинського князя Романа Мстиславовича – Данило, відомий в історії як король Данило Галицький. З 1225 року Данило як волинський князь розпочав боротися за відновлення Галицько-Волинської держави: спочатку проти поляків, а потім проти галицьких бояр. У 1238 році Галицькі землі були приєднані до Волині. У тому ж році під Дорогочином військо Данила Романовича розгромило тевтонських рицарів, захопивши у полон їхнього магістра.

Дата добавления: 2015-05-22