Особистість. Уклавши вічний мир із Польщею, Московія приєдналася до держав, які вели боротьбу проти Туреччини та її васала - Кримського ханства

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

Засадничі тези

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

КРИМСЬКИЙ ПОХІД 1687 р. УСУНЕННЯ ІВАНА САМОЙЛОВИЧА ВІД ВЛАДИ

Уклавши "вічний мир" із Польщею, Московія приєдналася до держав, які вели боротьбу проти Туреччини та її васала - Кримського ханства.

Зобов’язання перед антитурецькою коаліцією - Священною лігою у складі Австрії, Венеції та Речі Посполитої, - а також власні плани, що передбачали ліквідацію турецько-татарських володінь на Чорному й Азовському морях та отримання в майбутньому виходу до Чорного моря, спонукали Москву до війни.

• У травні 1687 р. 100-тисячна московська армія вирушила на Крим. Похід очолив фаворит цариці Софії, найвпливовіша людина в Московії - Василь Голіцин.
• Дорогою до армії Голіцина приєдналося 50-тисячне військо українських козаків на чолі з Самойловичем.
• І хоч великі надії покладали на цю воєнну кампанію, але об'єднане українсько-московське військо не спромоглося навіть досягти Криму.

• через пожежу в степу, підпаленому татарами;
• нестачу продовольства, води й корму для коней.

Голіцин наказав війську повернути назад.

• Не визнаючи власних прорахунків, Голіцин шукав винуватців невдалого походу, а тому легко переклав відповідальність на Самойловича.
• Адже гетьман критикував царициного фаворита за неправильне здійснення походу, та й взагалі виступав проти укладення московським урядом "вічного миру" з Польщею й союзу з нею проти Туреччини і Криму.
• Становище Самойловича стало непевним. Воно ускладнювалося ще й позицією козацької верхівки, яку відштовхували від гетьмана його зарозумілість, необмежене самозбагачення і прагнення зробити гетьманську булаву спадковою.
• Ось чому особиста зацікавленість Голіцина і невдоволення старшини привели до усунення Самойловича від влади.
• У липні 1687 р. у таборі на р. Коломак Івана Самойловича було заарештовано і разом з сім'єю відправлено до Сибіру, де він і помер 1690 р.
• Натомість козацька рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала гетьманом генерального осавула Івана Мазепу.

• Запорозька Січ у другій половині XVII ст. залишалася, як і за давніх часів, потужною військовою силою, невтомно боронила рідну землю від руйнівних набігів ординців та визволяла з полону тисячі українських бранців.
• Іван Сірко - найвидатніший кошовий отаман за всю історію Запорозьких Січей.

1652-1709 рр.	Існування Чортомлицької Січі.
початок XVII ст. - 1680 р.	Роки життя Івана Сірка.

Іван Сірко народився, ймовірно, на початку XVII ст. на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Про його життя й діяльність за періоду до Чортомлицької Січі збереглося мало відомостей. З майбутнім українським гетьманом Богданом Хмельницьким ще 1646 р. був у Франції, де запорожці воювали разом із армією принца Конде. Історичні документи свідчать про участь Івана Сірка в Національно-визвольній війні, зокрема у Жванецькій облозі восени 1653 р. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом на Запорожжі. Він був видатним полководцем, який провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини. Про нього писали тогочасні європейські газети, літописці й хроністи багатьох країн, його оспівували українські та іноземні поети. Сірко - герой багатьох народних легенд і переказів.

Дата добавления: 2015-05-22